ФОРМУВАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Ольга Гавриленко

(Кіровоград, Україна)

У статті розглянуто шляхи ефективного формування перекладацької компетентності студентів технічних спеціальностей, виділено основні структурні компоненти, обґрунтовано їх змістове наповнення.

Ключові слова:професійний переклад, перекладацька компетентність,технічні терміни, структурні компоненти.

The article deals withtheeffectivewaysto form the students’ translation competence within technical specialization, it highlights the main structural components,their semantic content.

Keywords:professionaltranslation, translation competence, technical terms, the structural components.

Постановка проблеми. Реформування соціально-економічної сфери нашої держави вимагає суттєвих економічно-технологічних змін, спрямованих на розбудову та розвиток сфери виробництва, його модернізацію,  використання високих нанотехнологій, інформаційно-комунікаційних технологій у виробничому процесі. Виникає потреба розширення зовнішніх ринків міжнародного співробітництва, співпраці з іноземними партнерами. Такі перетворення вимагають якісно нової підготовки фахівця, здатного швидко орієнтуватися в інформаційному просторі, знаходити нові шляхи вирішення виробничих проблем, спроможного систематично використовувати джерела інформації іноземною мовою. Можливості всесвітньої комп’ютерної мережі, які забезпечують доступ до різних галузей, високопрофесійних надбань іноземними мовами з однієї сторони, і необхідність швидко і якісно реалізовувати їх на практиці з іншої, вимагають від майбутніх фахівців  технічних спеціальностей якісно нових навичок і вмінь іншомовної комунікації. Виникає необхідність формування такого фахівця, який не тільки володіє знаннями за спеціальністю, а й іншомовною перекладацькою компетентністю професійного спрямування. Сформованість таких вмінь дозволяє: здійснювати швидкий пошук необхідної інформації іноземними мовами, виділяти головну та другорядну інформацію; оформляти та вести супроводжувальні технічні, технологічні документи, інструкції, технічні паспорти, характеристики механізмів, обладнання; сприймати та аналізувати рекламні продукти, електронні та друковані інформаційно-технічні повідомлення іноземними мовами; добре орієнтуватись у технічних характеристиках продукції фірм-партнерів та конкурентів, включаючи аналіз аналітико-прогнозуючих іншомовних звітів. Тому виникає необхідність навчання студентів технічних спеціальностей професійно спрямованій іноземній мові, включаючи формування базової перекладацької компетентності. Навчання передбачає  оволодіння студентами знаннями фахової терміносистеми і набуття умінь використовувати вузькоспеціалізовану лексику для виконання навчальних професійно орієнтованих завдань, спрямованих на подальше спілкування у виробничих ситуаціях. Отже, формування перекладацької компетентності студентів технічних спеціальностей є актуальною, продиктованою суспільними вимогами проблемою. Підготовка такого фахівця вимагає перегляду змісту, методів, форм та підходів навчання основам іншомовного професійного перекладу студентів технічних спеціальностей, пошуку ефективних шляхів формування перекладацької компетентності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам навчання професійного перекладу приділялось багато уваги науковцями. Теорія та практика, структура та зміст перекладознавства розроблялась І. С. Алексєєвою, І. К. Білодідом, Т. В. Ганічевою, З. О. Гетьманом, В. Н. Комісаровим, В. В. Коптіловим, О. М. Мороховським, В. В. Кухаренко, Л. К. Латишевим, А. Д. Швейцер, А. В. Федоровим та іншими. Розглядались особливості різних аспектів перекладу. Так, специфіку перекладу граматичних явищ досліджували В. І.  Карабан, І. В. Корунець, Н. Ф. Гладуш, А. Г. Гудманян. Проблемі перекладу окремих граматичних структур присвячено дисертації О. В. Борисової, О. С. Грабовецької, Б. М. Колодій, З. Г. Коцюби, К. А. Кузьміної та інших.

Чимало праць присвячено вивченню поняття «перекладацька компетентність» та розробці її складових. Вонарозглядалась як здатність перекладати(усно або письмово) на фаховому рівні в працяхВ. С. Виноградова, Л. К. Латишева, Р. К. Миньяр-Белоручева.[1, 3, 4]

Дослідженню питання формування професійної компетентності майбутніх перекладачів присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних науковців: В. Баркасі, Н. І. Гез, З. Ф. Підручної, Л. С. Бархударова, І. І. Халєєвої та ін.

Основні проблеми науково-технічного перекладу та особливості його навчання досліджували різні науковці: Л. І. Борисова, Ю. В. Ванніков, В. М. Головін, Т. Л. Канделакі, А. Я. Коваленко, В. І. Карабан, Є. В. Столярська.

Проблемою навчання та добором навчальних матеріалів технічного перекладу займались такі провідні вчені як І. Л. Бім, Н. Ф. Бориско, Н. П. Брандес, Н. В. Гальскова, О. М. Гон, В. І Карабан, Т. А. Козакова, Ю. І. Пассов, В. І. Провоторов, І. І. Сафонов, Н. К. Скляренко, В. С. Слепович, В. І. Хайрулін, О. Б. Тернопольський та інші.

Вченими А. С. Ольховською, Л. М. Черноватим пропонуються різні системи вправ для цілеспрямованого навчання перекладу, розглядаються принципи їх побудови, типи та види[5,6].

В останні роки широко пропонується застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання професійно-спрямованому перекладу. Ці питання розроблялись такими дослідниками як Н. Басова, С. Вєтров, М. Кларін, І. Підласий, Ж. Поплавська, Д. Стетченко, В. Тинний, В. Шукшунов, Ж. Романюк. Дослідники висловлюють думку про те, що ІТ технології можуть значно інтенсифікувати процес навчання перекладу як в методичному, так і в презентаційному планах.

Незважаючи на ґрунтовні дослідження різних аспектів навчання професійного перекладу, залишаються невирішеними питання змісту перекладацької компетентності студентів технічних спеціальностей, її структурного наповнення, виділення оптимальних шляхів інтенсифікації процесу формування згаданої компетентності.

Мета написання статті полягає у визначенні та аналізі ефективних підходів навчання професійно спрямованого перекладу студентів технічних спеціальностей, виділенні та обґрунтуванні структурного наповнення перекладацької компетентності.

Виклад основного матеріалу. За А. Д. Швейцером переклад це – «Односпрямований і двохфазовий процес міжмовної та міжкультурної комунікації, де створюється вторинний текст (метатекст) на основі цілеспрямованого («перекладацького») аналізу первинного тексту. Цей метатекст заміняє первинний текст уже в іншому мовному та культурному середовищі. Такий процес характеризується установкою та передаванням комунікативного ефекту первинного тексту, частково модифікується відмінностями між двома мовними системами, двома культурами і двома комунікативними ситуаціями». [8: 75]. Як бачимо, переклад – це складний процес. Він вимагає від фахівця спеціальних знань, навичок та вмінь, особистих характеристик, які потрібні для успішного здійснення перекладацької діяльності. Успішне здійснення перекладу залежить від формування та розвитку особливих психічних процесів майбутнього фахівця. Насамперед, це спроможність людини свідомо та цілеспрямовано регулювати свою діяльність з метою досягнення поставлених цілей, формування базових вольових якостей, що розвиваються на особистому рівні. Успішність перекладу залежить від вміння довготривало концентрувати увагу, утримувати її, від розвиненості оперативної пам’яті, механізмів сприйняття, накопичення та переробки інформації, антиципації, осмислення. Вимагаються особливі вміння швидко переключатись з однієї мови на іншу.

Навчання науково-технічного перекладу набуває особливого значення сьогодні, коли відбуваються якісні та кількісні зміни в науці і техніці. Такі зміни інтенсивно вносять корективи у розвиток термінології, технічної лексики. Іншою особливістю навчання технічного перекладу є специфіка термінів та способів їх перекладу. Як зазначає В. М. Комісаров, перекладу текстів, які містять вузькоспеціалізовану термінологію слід приділяти особливу увагу. Терміни визначають інформаційний зміст спеціального тексту, слугують своєрідними ключами, організують, систематизують і кодують спеціальну інформацію. В той час як завданням перекладу текстів різних жанрів (художній, публіцистичний тощо) є забезпечення еквівалентності як спільності змісту текстів оригіналу і перекладу, переклад технічного тексту вимагає максимально точного описання технологічних процесів, грамотного перекладу вузькоспеціалізованих термінів та дотримання відповідного стилю викладення [2].

Переклад технічної документації, супроводжувальних документів обладнання, технічних характеристик механізмів, інструкцій з експлуатації технологічних вузлів, документації з програмного забезпечення, потребує не тільки лінгвістичних знань, а й професійної компетентності студентів технічних спеціальностей. Студент повинен мати теоретичні та практичні знання з фаху, бути у «професійному лексичному полі» рідною мовою, знати роботу механізмів, конструкцій, технологій тощо.

Навчальний матеріал для формування основ професійного перекладу студентів технічних спеціальностей повинен ретельно обиратись з огляду на спеціалізацію майбутнього фахівця. У цьому сенсі доцільна співпраця кафедр іноземних мов з провідними кафедрами, які навчають студентів базовим дисциплінам. Завдяки аналізу навчальних програм з базових дисциплін можна виділити основні види технічного тексту: науково-технічна література, технічна документація, інструкції з експлуатації, каталоги обладнання (механізмів), паспорти технічної продукції, супроводжувальна документація до програмного забезпечення тощо. При перекладі технічних текстів не існує важливої та другорядної інформації, тому відхилення від встановлених стандартів перекладу неприпустиме.

Допомогти забезпечити якісний технічний переклад, на нашу думку, можуть інформаційно-комунікаційні технології. Тут стануть у нагоді електронні словники (двомовні, одномовні, тлумачні тощо), спеціалізовані технічні електронні перекладачі. Навчання перекладу студентів технічних спеціальностей повинно передбачати опанування словниковою роботою, формування навичок та вмінь роботи з системою оптичного розпізнавання тексту Fine Reader Professional, використання електронного словника Lingvo, перекладачів Promt, GoogleTranslateта інших.

Отже, успішне здійснення професійного перекладу студентами технічних спеціальностей залежить від сформованості в них перекладацької компетентності, яка має багато структурних компонентів. Перший, когнітивний, передбачає оволодіння мовними навичками та уміннями, опанування граматичними структурами, способами їх перекладу рідною мовою. Вказані навички починають формуватися ще в школі, і продовжують вдосконалюватись на молодших курсах ВНЗ.

На другому, третьому курсах студенти починають вивчення спеціальних фахових дисциплін, вдосконалюють практичні навички та вміння роботи з технікою, механізмами, різним обладнанням, апаратурою. У студентів формується понятійний апарат за спеціальністю рідною мовою, терміносистема на яку вони опираються у навчанні перекладу спеціальної іншомовної літератури за фахом. Тому, на наше переконання, навчання перекладу студентів технічних спеціальностей слід починати після того, як студенти розпочали ознайомлюватись з фаховими дисциплінами. Другий, умовно названий спеціальний компонент, передбачає формування спеціальних знань, навичок та вмінь роботи з технічним перекладом, ознайомлення з особливостями структури такого тексту, стилістичною побудовою, труднощами, термінологією.

Оскільки успішність здійснення перекладацької діяльності залежить не тільки від знань, навичок та вмінь здійснення технічного перекладу, а й від особистісних характеристик, розвитку пам’яті, уваги, волі, то до третього компоненту формування перекладацької компетентності віднесемо розвиток емоційно-вольових якостей. Компонент має на меті формування та розвиток особливих психічних процесів майбутнього фахівця з технічної спеціальності, які створюють умови інтенсивної пізнавальної діяльності студентів в опануванні основами перекладацької діяльності. Емоції та воля є важливими факторами регуляції процесів пізнання людини. Згідно з вченням І. Павлова, центральна нервова система перебуває в нормальному стані спокою, коли усі центри та механізми інтелекту є урівноваженими. Збудження відповідних центрів здійснюється через позитивні або негативні збудники навколишнього середовища, які діють на систему управління пам’яті та мислення. У процесі навчання перекладу необхідна неперервна емоційна дія, оскільки саме вона створює умови інтенсивної пізнавальної діяльності. Спеціальні психологічні тести та вправи тренують різні види пам’яті, розвивають процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення. Розвиток пам’яті залежить від того, наскільки цікавим є включення особистості в продуктивну діяльність. Забезпечити таке включення можна цікавим навчальним матеріалом, скажімо, ознайомленням з новою технологією необхідною студентам технічних спеціальностей. Позитивне емоційне забарвлення викладу матеріалу також сприяє підвищенню позитивної мотивації, прагненню студента оволодіти уміннями та навичками технічного перекладу. Процес перекладу – це активна мисленнєва діяльність. Від її розвиненості, швидкості залежить якість та успішність перекладу. Тут беруть активну участь розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація.

Отже, формування перекладацької компетентності студентів технічних спеціальностей полягає у повідомленні та активізації теоретичних та практичних мовних знань; у формуванні спеціальних знань, навичок, умінь, терміносистеми для здійснення саме технічного перекладу; у формуванні готовності студентів технічних спеціальностей до використання інформаційно-комунікаційних технологій, у здійсненні професійного перекладу; у формуванні емоційно-вольових якостей студента, необхідних для успішного здійснення технічного перекладу.

Виділені компоненти (складові) перекладацької компетентності реалізуються в ході виконання практичних завдань та вправ. У науковій, методичній літературі пропонуються різні види вправ: підготовчі, перекладацькі, мовні, операційні, комунікативні. Виділені основні принципи їх побудови. Відмічається, що навчання повинно ґрунтуватись на комплексі вправ, які складають певну систему, є цілеспрямованою дією на формування перекладацьких навичок і вмінь студента. Так, Л. М. Черноватий підкреслює необхідність формування вправ за принципом перенесення мети виконання вправ з операції на дію, для забезпечення наявності головної ознаки операції [7]. Наприклад, завдання, яке передбачає пошук термінологічного відповідника вважається доцільним включати до складу більш загальних завдань, приміром, переклад на рівні абзацу, тексту.

Важливим у процесі складання вправ є урахування етапів перекладу тексту, поділ на вправи, що готують до перекладу і вправи на роботу безпосередньо з текстом, вправи на формування навичок, на формування вмінь. Основними, на нашу думку, видами вправ, що формують перекладацькі навички та вміння є:

– вправи на визначення найважливіших елементів (знаходження головної, другорядної інформації, складання переліку основних технічних понять, ключових слів тощо);

– вправи на уміння мобілізувати наявні предметні знання (складання схем головних понять, знаходження взаємозв’язку між ними, проведення інформаційного пошуку з використанням інформаційних технологій, складання схем головних технічних понять, термінів);

– вправи на розвиток пошуку ідентифікацій (добір дериватів, синонімів, антонімів до певних понять);

– вправи на встановлення значень невідомих лексичних одиниць;

– вправи на формування навичок утворення нових термінів;

– вправи на формування навичок переносу значень лексичних одиниць мови оригіналу у мову перекладу;

– вправи на розвиток контекстуальної здогадки, прогнозування;

– вправи на розпізнавання логіко-семантичних зв’язків;

– вправи на формування навичок та вмінь перекладу граматичних явищ та конструкцій.

Висновки. Отже, формування перекладацької компетентності студентів технічних спеціальностей, на нашу думку, може відбуватись ефективно через реалізацію виділених структурних компонентів перекладацької компетентності, а саме їх зміст. Це дозволить підвищити рівень сформованості перекладацьких навичок та вмінь, розвивати творчі здібності студентів, активізувати та інтенсифікувати творче самовизначення та вдосконалення, актуалізувати мотиви творчого досягнення, проявити інтелектуальну активність, самостійність, наполегливість, вміння концентрувати увагу, розвивати функції сприйняття, мислення, свідомої підтримки напруги мозкової діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Виноградов В. С. Перевод: Общие и лексические вопросы : учеб. пособие / В. С. Виноградов. – 2-е изд., перераб. – М. : КДУ, 2004. – 240 с.
2. КомиссаровВ. Н. Современное переводоведение : учеб. пособие / В. Н. Комиссаров. – М. : ЭТС, 2002. – 424 с.
3. Латышев Л. К. Технология перевода : учеб. пособие по подготовке переводчиков (с немецкого языка] / Л. К. Латышев. – М. : НВИ-ТЕЗАУРУС, 2000. – 280 с.
4. Миньяр-Белоручев Р. К. Общая теория перевода и устный перевод / Р. К. Миньяр-Белоручев. – М. : Воениздат, 1980. – 237 с.
5. ОльховськаА. С. Проблема вправ для формування граматичногокомпоненту перекладацької компетенції / А. С. Ольховська // Філологічнітрактати.–Т.2. –2010. – С.177–182.
6. ЧерноватийЛ. М. Проблема типології вправ для навчання фаховогоперекладу/ Л. М. Черноватий // Актуальні проблеми перекладознавствата методики навчання перекладу: IVВсеукр. наук. конф., 19-20 квітня 2007р.: тези доп. –Харків, 2007.–С.147–149.
7. Черноватий Л. М. Принципи складання вправ для навчання галузевого перекладу / Л. М. Черноватий //Вісник СумДУ. – 2002. – №3 (36). – С.101–105.
8. Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты /А. Д. Швейцер.– М.: Наука, 1988. –215 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Гавриленко Ольга Миколаївна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов Кіровоградського національного технічного університету.