ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОГО ЗНАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ-МУЗИКАНТА

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

 Растригіна Алла

Реалізація нової освітньої парадигми ХХІ століття у галузі професійної мистецької освіти зумовлює включення особистості у ціннісно-смисловий світ культури, опанування якого визначає новітнє бачення соціокультурного призначення сучасного фахівця мистецького спрямування й зокрема фахівця -музиканта, котрий покликаний забезпечити впровадження в широке середовище учнівської молоді мистецьких цінностей як культурного надбання людства. Разом з тим, потреба у підготовці  сучасного фахівця-музиканта, здатного  організовувати музичну освіту і  виховання  молодого покоління з урахуванням  сьогоденних реалій, зумовлює перегляд та суттєве оновлення  як методологічного базису, так і відповідного методичного інструментарію в  системі професійної мистецької освіти.

Така позиція визначається загальною динамікою розвитку науки й виникненням нової інтелектуальної ситуації, коли  розмивання меж між фундаментальним й прикладним знанням та широким синтезом соціокультурних та природничо-наукових підходів стає все більш очевидним [4]. Це підтверджує думку багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців [1;2;3;4;6] про те, що гуманітарне знання все наполегливіше обґрунтовує наявність і важливість раціональної складової в предметі свого вивчення та методах дослідження,  а відтак, сутнісною характеристикою сучасної вищої освіти має стати не тільки її фундаментальність, а й універсальність.

Маємо зазначити, що програма підготовки майбутнього фахівця  будь-якого профілю  відбувається  за рахунок  її змістового наповнення  відповідно  очікуваних результатів у вигляді освітньо-професійних програм і освітньо-кваліфікаційних характеристик певного фахового напряму, що безумовно відповідає нормативним вимогам щодо побудови навчальних планів  з урахуванням науково-гуманітарного й природничо-наукового знання [2, с.41]. Але розподіл змісту освітніх програм за відповідними циклами навчального плану  поки що не забезпечує трансформацію сучасних наукових знань в напрямі єдиного природничо-гуманітарного знання.

  Більш того, загальновідоме й  досить широко використовуване  поняття «інтеграція», що визначає характерний для мистецької освіти спосіб  духовно-творчої діяльності, а також є основопокладаючою категорією в педагогіці й символізує єдність гуманітарного й природничо-наукового знання, котрі переплітаючись й взаємодоповнюючись, мають формувати певну трансдисциплінарність (високий рівень освіченості, різносторонності,  універсальності знань майбутнього фахівця) як «обов’язкове правило дослідження  навколишнього світу»[7, с.75], має досить  умовну наявність в існуючих освітніх програмах професійної підготовки  майбутнього  фахівця-музиканта.

Іншими словами, аналіз стану професійної мистецької освіти   приводить до висновку про все ще недостатню інтеграцію її змісту на основі  всезагальності  і  єдності законів природи  та  цілісності  сприйняття  суб’єктом  навколишнього світу (Г. Монахов), а відтак,  досить слабку природничо-наукову підготовку майбутнього фахівця-музиканта.

Отже, йдеться про нагальну необхідність розумного «вторгнення» основ природничо-наукового  знання в навчальні плани гуманітарних, в тому числі і мистецьких вишів, їхнє «оприроднення» та «сціентизацію» з метою розширення професійного тезаурусу майбутнього фахівця, що володіє не тільки глибокими предметними, а й надпредметними знаннями та полікультурним кругозором [7,с.75]. Тобто, актуалізується проблема  розвитку такого стилю мислення й діяльності, котрий був би зорієнтований  на засвоєння, розвиток і використання будь-якого знання як засобу  підготовки  компетентного й конкурентоздатного  фахівця-музиканта [7]. Це визначає якість і вектор перетворень в  системі професійної підготовки фахівця з музичного мистецтва, здатного до усвідомлення себе в ролі суб'єкта відносин зі світом мистецтва й навколишнім світом в цілому та реалізації своїх індивідуальних здібностей та інтелектуальних можливостей в  інноваційно-творчій професійної діяльності [5].

   Огляд освітньо-професійних програм та навчальних планів  низки вітчизняних закладів  мистецької професійної освіти довів, що   адекватна реалізація природничо-наукового циклу у межах спеціальності «Музичне мистецтво» певною мірою здійснюється лише в музичних академіях, інститутах культури і мистецтв та на деяких  музичних відділеннях мистецьких факультетів педагогічних університетів. Тож, проблема використання природничо-наукового знання у фаховій підготовці майбутнього фахівця-музиканта  залишається відкритою для дослідження й потребує  визначення  шляхів подолання  існуючих  у цьому напрямку суперечностей за рахунок створення технології використання  природничо-наукового потенціалу самої музики як виду мистецтва.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры. Два философских введения в ХХІ век / В.С. Библер. – М.: Политиздат, 1991. – 289 с.
2. Кириленко К. Інтеграційні процеси в сучасному природничо-науковому і науково-гуманітарному знанні та шляхи їх відображення у змісті університетської освіти // Рідна школа, 2014, № 4-5 – С.41-46
3. Кремень В.Г. Людина перед викликом цивілізації: творчість, людина, освіта // Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура / за ред. В.Г. Кременя. – К.: Педагогічна думка, 2008. – С. 9–48.
4. Лобик Л. Синергетика як методологічна основа оновлення вищої освіти в Україні //Мат-ли міжнар.наук. конф. «Гуманітарно-наукове знання: розмаїття парадигм/. Чернівецький національний університет, 2013, С- 257-258
5. Растригіна А.М. Інтеграція цифрових технологій у мистецький освітній простір ВНЗ // Наукові записки / Ред. кол.: В. Ф. Черкасов, В. В. Радул, Н. С. Савченко та ін. – Випуск 163 –Серія: Педагогічні науки. – Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018. – С. 32-39
6. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре (Избранное) / Г.Риккерт. – М.: Мысль, 1998. – С. 107–121.
7. Ситникова О. В. Проблемы «естественнизации» гуманитарного образования // Педагогика №5 – 2012. – С.74-81.