В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ВПЛИВ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ НА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Тетяна Степанюк

(магістрантка 2 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені В. Винниченка

м.Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті проаналізовані педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо сімейних стосунків та як вони впливають на формування позитивних моральних якостей молодшого школяра.

Ключові слова: батьківська педагогіка, сімейне виховання, моральні якості, педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, сімейне виховання.

Постановка проблеми. Виховати дитину – велике мистецтво, так як сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своїх дітей, бо вони найчастіше спілкуються з ними. Батькам доводиться щоденно шукати шляхи підходу до дітей, думати над вирішенням багатьох конкретних ситуацій. У повсякденному спілкуванні з батьками дитина вчиться пізнавати світ, брати приклад з них, набуває життєвого досвіду. Якщо батькам притаманний широкий кругозір, практичне ставлення до всього, що відбувається в нашій країні, то і дитина, поділяючи їх настрій, приєднується до їхніх справ і турбот, засвоює відповідні моральні норми і правила.

Сім’я відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства. Вона є першоосновою отримання дитиною соціального досвіду через різні засоби впливу. Сьогодні стає дедалі очевидним, що без засвоєння молодим поколінням цінностей родинних традицій, основ сімейної педагогіки не можна побудувати демократичне, гуманне суспільство, адже саме в родині формується модель майбутньої поведінки особистості, закладається фундамент моральності та вихованості.

Сім’я відновлює духовні й фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація й виховання, духовне дозрівання особистості.

Аналіз досліджень. Основні теоретичні та методологічні, наукові напрями проблеми виховання дитини в сім’ї відображені у працях класиків педагогіки та психології, зокрема Л. Виготського, Я. Коменського, Г. Костюка, І. Песталоцці, М. Пирогова, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького.

Висвітленню теоретичних і практичних аспектів виховання дітей присвячено багато вітчизняних і зарубіжних досліджень. А саме у таких дослідників як: Л. Алексєєва, І. Бех, З. Зайцева, О. Киричук, С. Максименко, М. Стельмахович, М. Фіцула, А. Адлер, К. Аронс, Р. Ноттебаум, Є. Россберг, Б. Салліван, Р. Скіннер та ін.

Зважаючи на актуальність, соціальну значущість та недостатню розробленість проблеми як у теоретичному, так і в практичному аспекті було обрано саме цю тему.

Мета статті – на основі вивчення науково-педагогічної спадщини В. Сухомлинського розкрити його погляди на сімейне виховання та його вплив на формування позитивних моральних якостей молодшого школяра.

Виклад основного матеріалу. Сімейна педагогіка завжди хвилювала В. Сухомлинського, який не відділяв шкільне виховання від сімейного і вважав, що «немає складнішої мудрості, ніж батьківська і материнська мудрість вихователів людини».

Звертаючись до молодих батьків, В. О. Сухомлинський писав: «Я переконаний твердо в тому, що сім’я – це та казкова піна морська, з якої народжується краса, і якщо немає таємничих сил, що народжують цю людську красу, функція школи завжди зводитиметься до перевиховання» [3, 124].

Ученого турбувало, що тодішні суспільно-політичні реалії, підточували сім’ю зсередини, що й у наші часи часто призводить до розриву взаєморозуміння поколінь, відособленості бажань і прагнень молоді.

Зараз важливо знайти «болючі місця» цього процесу, винести з минулого уроки, щоб відновити добре ім’я сім’ї, підготувати дітей до складного життя і виховати громадян.

Для В. О. Сухомлинського виховання – це цілість, головне в ньому власне дитина, її духовне життя, тому й не може бути окремих «розумового», «морального», «трудового» чи інших «виховань» [3, 169].

Педагог вважав, що Батьківщина починається з сім’ї, а найважливіші якості особистості зароджуються в сімейному вихованні, що діти – продовження не тільки нашого роду, а й соціального ладу, досягнень і благородних намірів.

За переконаннями В. О. Сухомлинського дитинство є одним із найважливіших періодів людського життя для формування базового уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, щирість і лицемірство, прекрасне і потворне. Яскрава уява, розвиненість емоційної пам’яті, полярність уявлень про людські вчинки зумовлюють дієвість батьківського впливу на дитину [3, 115].

Насамперед батько і мати можуть викликати у дитини емоційне ставлення до події чи вчинку: активне захоплення чи засудження. Оперуючи поняттями «правильно» – «неправильно», «добре» – «погано», спираючись на багату дитячу фантазію та уяву, емоційність, батьки допомагають сформувати дитяче ставлення подій. Сухомлинський наголошував: «Дитина – це дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька» [2, 256].

В. О. Сухомлинський високо підносить як одну з найважливіших моральних цінностей – уміння дітей дорожити честю сім’ї, тим первинним середовищем, де людина вчиться творити добро.

Важливим у сімейному вихованні є виховання поваги до батька і матері, В. О. Сухомлинський привчає школярів бути добрими дітьми своїх батьків. Вся мудрість шкільно-сімейного виховання та батьківської педагогіки полягає в тому, щоб діти ставали вимогливими до самих себе [4, 581 ].

Педагог говорив: «Виховує, звичайно, сім’я в цілому – її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звичайно ж батьки. Без батьківської мудрості немає виховуючої сили сім’ї. Батьківська мудрість стає надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадському обов’язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючою силою. Але ця сила йде від батьків, у них її коріння і джерело» [1, 12].

Висновок. Отже, в дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємостосунків. Ці взаємини – найголовніше моральне багатство, найголовніші моральні цінності сім’ї. Сім’я з її взаємостосунками між дітьми і батьками – перша школа морального, виховання. Духовне і морально-естетичне багатство сімейного життя – найважливіша умова успішного виховання дитини.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Щоб дитина стала Людиною // Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд Сухомлинського (Ф.5097). – Опис 1. – Спр.749. – 25 арк.

2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – Т. 4. – К. : Рад. шк., 1977.– С. 7–390.

3. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – Т.5. − К.: Рад. шк., 1977. − 263 с.

4. Сухомлинський В. О. Ми продовжуємо себе в дітях / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: В 5–ти т. – Т. 5. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 578–584.