Панасенко О.М.
КЗ «Навчально – виховне об'єднання: Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів
Ліцей № 19 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради
Кіровоградської області»
Актуальність теми зумовлена необхідністю формування в здобувачів освіти природничо – наукової компетентності як базової та відповідних предметних компетентностей як обов’язкової складової загальної культури особистості та розвитку її творчого потенціалу відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.
Детальніше... 2 коментарі
Макаревич О.А.
Науковий керівник – д.п.н., доцент Чувасова Н.О.
Криворізький державний педагогічний університет
Актуальність теми. Першочергового значення в освіті набуває проблема формування особистості, якій властиві високі морально-духовні цінності, достатня теоретична і практична підготовка, творча активність та конкурентоспроможність.
Зміна цілей і функцій шкільної освіти, особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання учнів значною мірою вимагають потребу переосмислення ідеї навчання в контексті виховання та розвитку особистості зокрема, для вирішення проблем гуманізації освіти, яка має ґрунтуватися на принципах гуманітаризації, диференціації та інтеграції [2].
Калініченко Н.А.,
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Постановка проблеми. Провідне завдання сучасної школи – пошук раціональних шляхів зацікавлення учнів навчанням, спонукання до творчості, формування соціально компетентної особистості, яка може здійснювати самостійний вибір, вміти практично і творчо застосовувати здобуті знання у життєвих ситуаціях. Цьому сприяють дослідницькі компетентності учнів, які формуються за умови використання вчителем різних видів дослідницьких завдань, виконання лабораторних та практичних робіт з біології. В умовах сучасної школи вчителі природничих дисциплін відчувають потребу в обґрунтованій дидактичній системі навчально-дослідницьких завдань та розроблених технологіях її впровадження.
Величко Л.П.
Інститут педагогіки НАПН України
Ідея структурної організації матерії належить до провідних природничо-наукових ідей і має світоглядне значення, а уявлення учнів про ієрархію рівнів структурної організації речовин є частиною загальної наукової картини світу, що формується засобами усіх природничих предметів.
Зінченко О. В., Дефорж Г.В.
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Розвиток методики викладання природознавства почався у XVIII столітті, коли в тодішній Російській імперії була проведена реформа народної освіти. Василь Федорович Зуєв (1754-1794) за підтримки тогочасної влади написав у 1786 році підручник «Нарис природної історії» без вказівки авторства, яке було встановлено пізніше завдяки дослідженням архівів [1, с. 11].
