ІДЕЇ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Нікуліна Анна

(студентка 7 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті розглядається актуальна проблема вдосконалення пізнавальної діяльності молодших школярів на основі педагогічних ідей В. О. Сухомлинського. Творча спадщина педагога ХХ століття втілюється в сучасному освітньому процесі, зокрема на основі проектних технологій в початковій школі.

Ключові слова: пізнавальна діяльність, початкова освіта, ідеї В. О. Сухомлинського, проектні технології

Пізнавальна діяльність – це ключова потреба людини, яка прагне розвиватися інтелектуально та духовно, оскільки процес пізнання світу відображає предметні реалії й абстракті відчуття, викликані візуальними образами та дотичними об'єктами. Сучасний учень як активний учасник навчально-виховного процесу повинен знаходитися в умовах, що сприяють пізнавальній діяльності активної форми – самостійність етапних досліджень, когнітивне мислення, мотивація результатів пізнавальної діяльності.

На нашу думку, в умовах сучасної української школи найбільш потенційно результативними в процесі вдосконалення пізнавальної діяльності молодших школярів є засоби проектних технологій.

Так, проблема пізнавальної діяльності молодших школярів не є новою в педагогічному дискурсі й розглядалася у багатьох дослідженнях вітчизняних науковців, зокрема: Л. В. Долинської, В. І. Лозової, О. М. Коберника, О. Я. Савченко, Г. І. Щукіної, Т. А. Торчинської, В. О. Сухомлинського та інших. Педагогічні ідеї останнього стали об’єктом нашої наукової розвідки у взаємозв’язку з сучасними освітніми тенденціями активно використовувати проектні технології в навчально-виховному процесі.

Мета дослідження – проаналізувати місце педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського в процесі вдосконалення пізнавальної діяльності молодших школярів засобами проектних технологій.

Сьогодні в Україні відбуваються трансформаційні зміни на багатьох рівнях, зокрема спостерігаємо становлення нової системи освіти, змінюється вектор цінностей та пріоритетів. Основною причиною поширення проектної діяльності стала потреба навчити учнів працювати самостійно та використовувати набуті навички й знання у власній практичній діяльності вже з початкової школи. Цим самим готується нове українське покоління, що вміє шукати можливості та знаходить шляхи вирішення будь-яких проблемам та завдань. Пізнавальна активність та дієвість – виклик часу, що готує максимально самостійних, ініціативних, активних, цілеспрямованих учнів, оскільки завдання сучасної школи не тільки дати знання учневі, а й підготувати його до вміння користуватися ними в процесі самореалізації та актуалізації в суспільстві.

Як відомо, метод проектів був розроблений американським ученим Дж. Дьюї на початку XX століття. Однак одним із перших у вітчизняній педагогіці актуальність цієї проблеми вивчав саме В. О. Сухомлинський. У результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дослідник створив цілісну концепцію, що презентує ідею проектування особистості як суб’єкта навчально-виховного процесу.

Так, у педагогічних працях метод проектів розглядають як спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності щодо розв’язання певних проблем, який передбачає ретельне планування діяльності, використання різноманітних засобів навчання, інтегрування знань, умінь та навичок із різних навчальних дисциплін та галузей науки з метою набуття нових, практичну реалізацію запланованого, отримання відчутного результату у певній формі [1, 14–22].

Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню у молодших школярів вміння відбирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя і діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій [2, 27–45]. Учні молодшої школи вчаться проводити спостереження, брати інтерв'ю, систематизувати і узагальнювати отриману інформацію, висувати гіпотези, робити аргументовані висновки.

За В. О. Сухомлинським, пізнавальна діяльність є однією з пріоритетних і визначається особливістю дитячого сприйняття світу та перетворення його на знання. У праці «Павлиська середня школа» зазначається: «Навчити дитину активно бачити світ, керуватися в праці переконаннями – одна з головних передумов того, щоб знання виховували»[3, 211]. Виховували саме індивідуальну особистість, ерудовану та пристосовану до соціалізації на кожному етапі життя.

Педагог переконаний, що активний процес отримання учнями інформації під час навчальних проектів сприяє усвідомленому розумінню навчального матеріалу та перетворенню ситуативних досягнень в умовиводи та практичні навички: «дослідницький характер розумової праці важливий тільки там, де учні мають справу з наочними сторонами предметів та явищ…для процесу мислення учні залучають весь наявний в них запас узагальнюючих думок (висновків, законів, формул тощо) про предмети і явища»[3, 210]. Таким чином, учень самомотивується до пошуку інформації та знань, формується так званий «науковий світогляд дитини»: «знання лише тоді стають фактором формування наукового світогляду, коли процес навчання є частиною багатогранного інтелектуального життя вихованця, коли починається «гра» його інтелектуальних та вольових сил, коли навчання відкриває йому вікно у світ і в цьому світі відкривається багато цікавого, захоплюючого…» [3, 213].

У контексті проектних технологій виокремлюють такі важливі компоненти пізнавальної активності суб’єкта, які визначають якісні ознаки його пізнавальної діяльності: мотиваційний (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки); операційний (репродуктивні, стандартизовані, пошукові, творчі дії) та змістовно-інформаційний (сприйняття матеріалу, зв’язок відомого з невідомим, актуалізація матеріалу). За педагогічною концепцією В. О. Сухомлинського, ми бачимо аналогічні структурні елементи пізнавального процесу під час навчання. Крім того, пізнавальна діяльність не є окремим компонентом, а є основою формування когнітивних знань учнівської аудиторії.

За ідеями В. О. Сухомлинського, формування пізнавальних потреб учнів молодших класів має враховувати їхні індивідуальні особливості; процес пізнання не обмежувати класною кімнатою та дошкою із крейдою, а передбачати вихід у природу, соціум, а також у можливості нашого часу – інформаційні бази Інтернету, що є потужним джерелом для проектних завдань. Необхідно стимулювати пошукову активність учнів, опиратись на позитивні емоції, радість від досягнення результату – цьому мають сприяти ситуації успіху, атмосфера творчості і спільна мета процесу виконання проекту.

В умовах цілеспрямованого педагогічного впливу важливо досягти «самовмотивованого» особистісного ставлення учнів до процесу і результату навчання, яке характеризується прагненням заглибитись в сутність явища, випробовувати різні способи діяльності і домогтися успіху в її застосуванні. Саме ця ідея є стрижневою в педагогіці В. О. Сухомлинського – «школа радості» повинна супроводжувати учня під час пізнання світу, водночас допомагаючи учневі отримувати радість від отримання нових знань та вмінь, що є невід’ємною частиною життя учня в цілому [4].

Таким чином, проектні технології формують пізнавальні компетенції учнів молодшого шкільного віку, тому важливо раціонально актуалізувати потенційні можливості проектів в початковій школі, користуючись ідейними настановами В. О. Сухомлинського. Незважаючи на відмінність освітніх запитів двох століть, актуальність поглядів педагога не втрачається, а навпаки – потребує нової інтерпретації сучасними вчителями, для яких на першому місці – неповторна особистість учня, якому варто не дати готову навчальну інформацію, а за допомогою проекті навчити отримувати знання і практичні навички відповідно.

Бібліографія

1. Голубенко М. Проектна діяльність у школі / М. Голубенко. – К. : Шкільний світ, 2007. – 128 с.

2. Комар О. А. Інтерактивні технології: теорія та методика / О. А. Комар, О. І. Пометун, Н. С. Побірченко, Г.І. Коберник, Т. А. Торчинська. – Умань-Київ, 2008. – 94 с.

3. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинский // Вибр. тв. : в 5 т. - К.: Рад. школа, 1977. – Т.4. С. 7 - 390.

4. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві / В. О. Сухомлинский // Вибр. тв.: в 5 т. - К.: Рад. школа, 1976. – Т.2. - С. 419 - 654.