РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Проценко Катерина

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті звертається увага на роль самостійної роботи в процесі навчальної діяльності молодших школярів. Доведено, що самостійна робота сприятиме міцному засвоєнню нових знань та узагальненню вже існуючих. Проаналізовані педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо даного виду роботи, та його поради.

Ключові слова: самостійна робота, педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, навчальна діяльність, молодші школярі, початкові класи.

Постановка проблеми. Самостійна робота учнів є невід'ємним елементом процесу навчання. Без неї неможливо забезпечити єдність викладання й самостійного навчання школярів. Самостійній роботі належить особлива роль як при вивченні нового матеріалу, так і при повторенні та узагальненні вивченого. Методична спадщина В. Сухомлинського досить багатогранна і глибока, видатний педагог приділяв самостійній роботі дітей велику увагу, тому виникає потреба вивчення цього питання з його праць.

Аналіз досліджень. Проблему самостійної роботи під час навчальної діяльності висвітлювали у своїх працях Д. Вількеєв, М. Данилов, І. Лернер, І. Огородніков, А. Макаренко, Н. Половнікова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, О. Савченко, В. Стрезикозін, І. Чередов, Ю. Мальований. Узагальнення питань самостійної роботи під час навчальної діяльності молодших школярів у педагогічній спадщині відомого педагога не знайшло належного відображення у творах сучасних дослідників, що й зумовило вибір теми цієї роботи.

Мета статті – проаналізувати погляди В. О. Сухомлинського на роль самостійної роботи під час навчальної діяльності молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Останнім часом ми прослідковуємо постійні зміни у галузі освіти. Реформа школи вимагає посилення зв’язку між навчанням і вихованням та розвитком дітей. Початковій школі належить особливе місце у структурі загальної середньої освіти, оскільки цей період є початком особливої навчальної діяльності, яка вимагає від дитини не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль та самостійності.

Як зазначає вітчизняний науковець С. П. Максимюк, навчання – це соціальна функція передачі і засвоєння соціального досвіду, перетворення його в здобуток індивіда. Головна функція повноцінного процесу навчання полягає в тому щоб в оптимальні терміни молоде покоління найкраще оволоділо змістом соціального досвіду [ 2, 91].

Процес навчання є інтелектуальним і духовним розвитком особистості. Щоб він був успішним, треба розвивати пізнавальну активність школярів. А це свідомий процес здобуття знань, розвиток інтересу до навчальної діяльності, самостійність думки га практичних дій учнів.

На сьогодні можна виділити таке визначення самостійної навчальної роботи учнів – це різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності школярів, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або дома за завданнями вчителя, під його керівництвом, однак без його безпосередньої участі. Найбільш поширені види самостійної навчальної роботи учнів: праця з підручником, навчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональним комп’ютером, розв’язування задач, виконання вправ, написання рефератів і творів, самостійні спостереження, дослідницька діяльність. За дидактичною метою самостійну навчальну роботу учнів можна поділити на підготовчі, спрямовані на засвоєння нових знань, тренувальні, узагальнювальні, повторювальні й контрольні. Найбільш широко самостійна навчальна робота учнів застосовується під час закріплення і вдосконалення знань, умінь та навичок. Мають самостійний характер усі види творчих робіт [3].

Велику увагу самостійній роботі надавав В. Сухомлинський. Педагог вважав, що учні повинні знати мету, план, термін виконання завдань, пропонованих для самостійної роботи [5, 53]. Самостійна робота, на його думку, має сформувати в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, допомагати один одному [5, 49].

В. О. Сухомлинський вважав що, навчати треба так, щоб учні самостійно здобували знання. Необхідно навчитись спонукати школярів до розв’язання пізнавальних завдань; оцінки подій, явищ, вчинків, дій, висловлення своїх думок; установлення причинно-наслідкових залежностей, що допоможуть виявити щось нове, незнайоме в пізнанні істини, закономірностей навколишнього світу. Такий спосіб набуття знань педагог називав екскурсією в особисті думки, дослідження своєї «комори» знань. Учитель має знати, що розповісти, а що залишити недомовленим як своєрідну «приманку» для домислення.

Завдяки самостійній роботі дитина відчуває радість від пошуку і пізнання істини, тому що, наголошує В. Сухомлинський, в основі самостійної роботи – новий для учня матеріал, нові пізнавальні завдання; захопливим є сам процес оволодіння новим матеріалом, а не лише форма його організації; зберігається принцип добровільності й активності в роботі школярів, а також доцільність міжпредметних зв'язків.

В. О. Сухомлинський надавав великого значення формуванню й розвитку потреби в самоосвіті. Він бачив такий шлях виховання й самовиховання: від захоплення гуртковою роботою до книжки, від книжки до своєї галузі наукових знань, від знань – до творчої праці. На його думку, діти повинні переживати радість віддачі своїх розумових сил. Взаємини, що ґрунтуються на обміні інтелектуальними цінностями, В. О. Сухомлинський уважав кінцевою умовою формування духовної потреби в освіті – це жадоба до знань. Щоб дати учневі початкової школи можливість відчути радість від подолання труднощів, для них підбиралися спеціальні види роботи, індивідуальні завдання, які вони могли розв’язувати самостійно.

У своїй праці «Сто порад учителеві» видатний педагог зазначав, що:

• при вивченні нового матеріалу надзвичайно важливо бачити самостійну роботу «важких» школярів –тих, хто повільно мислить, повільно міркує, тих, кому для осмислювання суті матеріалу необхідно порівняно більше і фактів, і часу. Обов'язково повинна бути на уроці самостійна робота, в процесі якої осмислюються факти і відбувається перехід до узагальнювальної істини (йдеться про уроки природного циклу, а також про уроки граматики);

• уміння нашвидку і свідомо читати – і виразно, і про себе –це не просто елементарна письменність. Це одна з найважливіших умов повноцінного логічного мислення на уроках і при самостійній роботі над книгою;

• колектив маленьких школярів вже може, ділячись на певні об'єднання (групи, ланки), самостійно виконувати суспільно корисну працю так щоб в цій праці була яскрава ідейна серцевина, щоб кожна дитина не тільки розуміла, але і відчувала піднесений характер своєї діяльності;

• розумова праця не може бути успішною, якщо вам заважатимуть. Під час зосередженої розумової праці кожен повинен працювати абсолютно самостійно [1].

Висновки. Отже, одним з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Вона займає особливе місце на сучасному уроці, тому що учень усвідомлено набуває знань тільки в процесі особистої самостійної навчальної діяльності. Тому школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійності думки та практичних дій.

Перспективами вивчення проблеми може виступати вивчення поглядів В. О. Сухомлинського на запропоновані шляхи впровадження даного виду роботи з молодшим поколінням і покращення ефективності навчання пізнавальної сфери.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1988. – 304 с.

2. Максимюк С. П. Педагогіка: навч. посіб. / С. П. Максимюк. – К.: Кондор, 2009. – 670 с.

3. Машталер Г. В. Особливості вивчення української літератури в гімназіях: дис. …канд. пед. наук: 13.00.02. / Інститут педагогіки АПН України. – К., 2000. – 186 с.

4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. Школа, 1976. – Т. 2. – С. 601– 602.

5. Сухомлинський В. О. Слово рідної мови / В. О.Сухомлинський // Українська мова і література в школі. – 1987. – №1. – С. 53 – 57.