РОЛЬ КАЗОК ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Бузько Олена

(студентка 2 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник − кандидат педагогічних наук, доцент Баранюк І. Г.

Анотація. У статті звертається увага на казку та її роль у розвитку, формуванні особистості дитини, проаналізовано виховна роль казок В. О. Сухомлинського.

Ключові слова: педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, виховна роль казки, повчальний зміст, народна мудрість.

Постановка проблеми. Всі діти люблять казки, оскільки вони мають захоплюючий сюжет. Але чи тільки розважальну роль виконує казка? Ученими доведено, що казки несуть і виховну функцію. Недарма народна мудрість передається через казку з покоління в покоління. Сучасні батьки іноді не замислюються над значенням казки у формуванні особистості дитини, виявляють свою педагогічну неграмотність, чим зашкоджують подальшій успішності виховання.

Аналіз досліджень. Проблеми особливості сприйняття і розуміння казкового змісту дітьми висвітлювали у своїх працях В. Андросова, І.  Бех, Л. Виготський, Л. Гурович, І. Ельконін, О. Запорожець, Г. Леушина, О. Соловйова, Н. Циванюк та інші.

Мета статті – проаналізувати вплив казки В. О. Сухомлинського на формування особистості дитини та сформулювати висновки стосовно їх необхідності та корисності.

Виклад основного матеріалу. Виховання – один з найважливіших періодів формування особистості дитини. Успіх, який дитина пережила в час дитинства може суттєво вплинути на її подальшу долю, стати основою для подальшого руху особистості. Важливу роль у процесі виховання особистості дитини відіграє казка.

Казки – це невеликі за розмірами розповіді про фантастичні події, що створювалися колективно й традиційно зберігаються народом. Як зазначив В. Гнатюк, «казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія» [4,63]. Безперечно, невід’ємною складовою народної педагогіки є казка.

На теренах України казка як один із основних жанрів фольклору здобула особливе визнання завдяки видатній людині – Василю Олександровичу Сухомлинському. Василь Олександрович – видатний педагог, здобутки якого є невід’ємним скарбом у передовому педагогічному досвіді.

«Казка, – любив повторювати В. Сухомлинський, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» [2, 203]. Казка сприяє всебічному розвитку дитини. Педагогічна спадщина В. Сухомлинського багатогранна, вона пронизана проблемою проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку. Усі напрямки виховання (моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання. В. Сухомлинський не уявляв виховання без повчальних розповідей вихователя про гарні вчинки людей, про боротьбу добра і зла. Він склав хрестоматію невеликих повчальних розповідей, що вишукував в книгах, газетах, журналах. Проте найбільшим його страхом було те, що розмови залишаться лише розмовами, перетворяться у пустослів’я. Він вважав, якщо дітей схвилювало слово наставника, то хвилювання повинно обов’язково вилитися у справу, в роботу, в допомогу людям, школі. Неоціненною підмогою в цьому стає для нас і літературна, і педагогічна спадщина В. Сухомлинського. До сьогоднішніх днів вчення В. Сухомлинського є безцінним здобутком, до якого звертаються професори й учителі-практики за головним – за педагогічним натхненням.

В. Сухомлинський написав чимало проблематичних оповідок-притч: «А пісня жива», «Конвалія в саду», «Жаба й соловейко», «Павук і мереживо», «Відломлена гілка», «Опудало й пісня», «Бузинова палиця», «Соромно перед соловейком» та ін. Кожна із них має значення як художнє, так і педагогічне. У творах письменника оживають рослини, розмовляють дерева, квіти, метелики і птахи. У своїх творах Василь Олександрович, використовуючи контраст як художній засіб, допомагає юним збагнути що головне в людському житті, те, що можна зрозуміти не лише розумом, а й серцем.

Величезний виховний потенціал мають казки для дітей В. Сухомлинського. Вони допомагають сформувати й розвинути в молодших школярів духовні цінності; гуманістичні почуття; родинні цінності; естетичні почуття; бережливе ставлення до природи [3]. Казкові історії розвивають мислення дитини, а також її уяву. Дитина вчиться бачити світ з чіткими кордонами добра і зла. Слухаючи казку діти , як правило, обирають позитивного героя, якого в подальшому житті наслідують. Діти ще в ранньому віці усвідомлюють, що негативні персонажі , що завжди наявні в творах, обов’язково будуть покараними, а єдина можливість цього уникнути – не наслідувати їм, не бути негативними. Вони переживають події сюжету разом з обраними героями. Важливо не лише уважно прочитати твір чи розповісти його, а й ретельно обговорити та проаналізувати сюжет, образи героїв та події. Сухомлинський вважав, що образи, які присутні у казках, вчать дітей бути співчутливими, шукати вихід із будь-якої ситуацій, заставляють думати, робити висновки [1, 245].

Висновки. Творчу спадщину В. О. Сухомлинського неможливо переоцінити, адже вона є джерелом натхнення для педагогів та їх вихованців. Педагогічні казки В. О. Сухомлинського ніби непомітні зовні, але ефективно виховують у дітей найкращі почуття добра, любові до всього прекрасного, співчуття. Казки формують перші навички людяності у взаєминах один з одним , виховують духовні цінності, бережливе ставлення до природи.

Отже, казка, як вважав В. Сухомлинський, найшвидше проникає в душу людини, захоплює її внутрішній світ. Вона як буревій захоплює у свій вир душу дитини, адже впродовж поколінь у ній формувалися світлі орієнтири і перестороги перед темним.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк, 1976. – Т. 4. – 640 с.

2. Ковальчук В. І. Спогади про В. Сухомлинського / В. І. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201–204.

3. Виховний потенціал авторських казок Василя Сухомлинського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cuspu.edu.ua/ua/konferentsiia-24-25-veresnia-2015-roku/sektsiia-4/3849-vykhovnyy-potentsial-avtorskykh-kazok-vasylya-sukhomlynskoho

4. Садовенко С. М., Босик З. О. Пам’ятка-запитальник на допомогу збирачам української усної народнопоетичної творчості: Методичні рекомендації / Світлана Садовенко, Зоя Босик. – Вид. 2-е / перероб. З 1-го вид. та доп. – К: НАКККіМ, 2010. – 140 с. – С. 63.