ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФЛОРИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ КІРОВОГРАДЩИНИ
Аркушина Г.Ф.
доцент кафедри біології та методики її викладання
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
м. Кропивницький, Україна
З середини ХХ століття значна увага приділяється проблемі синантропізації флори, особливо на територіях, більшість площі яких займають антропогенно модифіковані та урбанізовані ландшафти, комунікаційні системи та деградовані природні екотопи. До таких в першу чергу належать флори міст та менших населених пунктів. Безперечно, процеси формування флори великого і малого міста значно відрізняються, і ще більш своєрідними є процеси формування флори в сільській місцевості.
Урбанізоване середовище трансформує флору в декількох напрямках, а саме: збіднення природної флори, спонтанне занесення адвентивних рослин та цілеспрямоване культивування видів людиною. Ми вважаємо доцільним і актуальним вивчення всіх складових урбанофлори – індигенофітів, синантропних та культигенних видів.
Досліджуючи флору трьох населених пунктів Кіровоградщини (м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), м. Новомиргород та с. Велика Виска), ми виявили деякі своєрідні тенденції, які помітно відрізняються від загальних. Досліджені флори мають типові риси, притаманні антропогенно трансформованим та урбанізованим взагалі. Це, зокрема, уніфікація, адвентизація, синантропофітізація флори, підвищений рівень видового багатства, закономірні зміщення систематичних, біоморфологічних, географічних та екологічних характеристик. Водоночас ці характеристики мають і своєрідні риси, які відрізняють їх від інших подібних флор. Зокрема, їх індигенні складові зберігають переважаюче положення порівняно із адвентивними та культигенними. Відзначається значно менша трансформація, прослідковується можливість відносної стабілізації видового складу флори, відновлення її аборигенної структури за рахунок рослин природної зони.
В цілому досліджені 3 населені пункти характеризується невисоким значенням індексу синантропізації флори, що свідчить про середню міру трансформованості. Синантропізація в більшій мірі зумовлена процесом апофітизації, ніж антропофітизації, порівняно невеликою інтенсивністю інвазії адвентивних рослин, особливо кенофітів, та евкенофітів та середнім представництвом нестабільного елементу у флорі. Спільною рисою досліджених флор є переважання індигенної складової над адвентивною та культигенною; значна подібність до зональної природної флори; середній ступінь антропогенної трансформації; невелика інтенсивність інвазії адвентивних рослин; переважання апофітізації над антропофітізацією. Названі риси дозволяють визначити їх як флору середніх і малих міст України та пагофлору.
Відзначаємо, що формування урбанізаційних рис більш інтенсивно відбувалося в ХІХ-ХХ століттях. Це співставляється з історичними даними про досліджені населені пункти. Зональність флори в даний час залишається малопорушеною. Припускаємо, що імовірність подальшого розвитку флори в двох протилежних напрямках - зональному та синантропному – є приблизно однаковою, та залежить лише від спрямування та інтенсивності господарської діяльності людини в ХХІ столітті.
