ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Тетяна Зевченко (м. Умань, Україна)

Наталія Дудик (м. Умань, Україна)

Сучасні педагогічні технології, такі як використання ігрових методик, інформаційних технологій та Інтернет-ресурсів допомагають реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію та диференціацію навчання і сприяють зануренню студентів в умовно-культурне середовище певної країни.

Проблема використання ігрових технологій представлена в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених: І.Л. Бім, І.Я. Волобуєва, Н.О. Дем'янова, С.Т. Занько, Н.В. Кудикіна, Ю.І. Пассова, В.Г. Редька, В.М. Філатова та інших.

Поняття "ігрові технології" вміщує різні методи та прийоми організації освітнього процесу у формі ігор. На відміну від ігор взагалі навчальна гра має суттєву відмінність – чітко поставлену мету навчання та відповідний їй результат.

Переваги використання ігрових технологій у викладанні різних дисциплін убачаються в: 1) залученні студентів до активної діяльності; 2) суттєвому підсиленні їх навчальної мотивації, що дозволяє більше концентруватися і більше докладати зусиль до навчальної діяльності, яка здійснюється через ігрові технології, а також, не відволікаючись, довше займатися цією діяльністю; 3) відповідному підвищенні вірогідності успішного досягнення навчальної мети тими, хто навчається. Позитивно впливаючи через підвищення мотивації на навчальну поведінку студента як суб’єкта навчання, стимулюючи навчальну активність цього суб’єкта, використання ігрових технологій істотно поліпшує результати навчальної діяльності.

Ігрову технологію можна розглядати як системний засіб організації навчання, спрямований на оптимальну побудову освітнього процесу та реалізацію його завдань. Цей засіб заснований на особистісно орієнтованому та діяльнісному підходах, що забезпечує інтенсифікацію пізнавальної діяльності, генералізацію знань і вмінь з метою їх використання в нестандартних умовах.

Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоствердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації. В ігровій діяльності є великий мотиваційний потенціал, необхідний для розвитку іншомовної мовленнєвої діяльності. Відповідно до теорії ігрової діяльності (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, Ф.О. Сохін та інші) гра – це єдиний вид діяльності, мотив якої закладено в ній самій.

Ігрова діяльність як засіб викладання має такі характеристики: вмотивованість, невимушеність, індивідуальна діяльність студента. Гра в навчальному процесі майбутніх учителів іноземної мови виконує функції розвитку мотиваційної сфери,мислення, довільної поведінки, виступає засобом пізнання, має сприятливий вплив на становлення пізнавальних процесів.

Педагогічна та дидактична цінність гри полягає в тому, що вона дозволяє студентам розкрити себе, навчитися займати активну позицію, відчути себе в ситуаціях, наближених до майбутньої професійної діяльності. Найпоширенішим і найпопулярнішим видом ігрової діяльності в навчанні іноземних мов є рольові ігри. Ефективність рольової гри як засобу викладання залежить від дотримання ряду правил: наявності уявної ситуації, усвідомлення студентами ігрового результату, наявності дружньої конкуренції, зацікавленості та залучення всіх учасників групи; фокусації на використанні мови, а не на граматичних та лексичних аспектах; використання, повторення та закріплення вивченого матеріалу. Рольова гра стимулює мислення студентів, підвищує їх мотивацію до вивчення мови і культури; є ефективним засобом навчання іноземної мови, що охоплює різні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо).

Навчально-мовленнєва ігрова ситуація спонукає говорити та діяти відповідно до правил гри, посилює та закріплює інтерес до навчання іноземною мовою. Мета будь-якої рольової гри в процесі вивчення іноземної мови полягає в концентрації уваги студентів на комунікативному використанні мовних одиниць, при цьому ситуація рольової взаємодії виступає стимулом до спонтанного мовлення для вирішення певних комунікативних завдань.

Моделювання навчально-мовленнєвої гри починається з постановки комунікативного завдання. Комунікативні завдання відповідно до їхніх функцій у спілкуванні можна поділити на інформативні, регулятивні та оціночні. Залежно від мовленнєвої форми вони можуть бути спрямовані на опис, розповідь чи міркування.

Викладач формулює комунікативні завдання таким чином, щоб забезпечити не лише діяльність, але й взаємодію студентів, тобто змоделювати умови майбутньої професійної комунікації. При цьому висловлювання одного студента має виступати стимулом до мовленнєвої активності інших. Завдання є невід'ємною частиною комунікативної методики навчання іноземних мов взагалі і базуються на моделюванні в аудиторії ситуацій іншомовного спілкування, у яких кожен з комунікантів виступає в запропонованій йому ролі та вирішує певні екстралінгвальні завдання спілкування, виходячи з його мети, ситуації, обставин комунікації, власних намірів та намірів інших комунікантів, взаємовідносин між ними та ролей, які виконують інші учасники спілкування. Ролі, ситуації спілкування визначає викладач, а сама рольова поведінка і відповідне до неї іншомовне спілкування реалізується учасниками гри самостійно в роботі у парах або групах.

Найбільш доцільним є використання гри на етапі узагальнення та систематизації матеріалів певного розділу чи теми. Лише оволодівши лексичним мінімумом якогось розділу чи теми, студенти зможуть брати участь у рольовій грі, здійснювати успішну та ефективну комунікацію на задані теми.

Для навчання іноземної мови в закладах вищої освіти однією з найважливіших ігрових технологій є також ділові ігри, які лише засобами мови, що вивчається, моделюють різні аспекти професійної діяльності та створюють умови цієї діяльності, максимально наближені до реальних.

До ігрової навчальної діяльності з іноземної мови у закладах вищої освіти можна також віднести такі споріднені види суто комунікативних вправ, як мозкові штурми, аналіз кейсів / ситуацій і дискусії як найвищий та найскладніший з усіх трьох видів обговорень, а також студентські презентації. Їхній ігровий характер зумовлений тим, що предметний зміст та характер іншомовних обговорень і презентацій студентів пов'язаний з вивченням мови тільки опосередковано, а за предметним змістом таке обговорення є ігровим моделюванням позамовної, зокрема професійної реальності.

Жоден з названих видів ігрової діяльності не проводиться спонтанно, а завжди за планом викладача або укладача навчальних матеріалів. Кожен проводиться за певними правилами, що втілені в інструкції до ігрового навчального завдання, і кожен має певну навчальну мету, яка завжди (в умовах мовного курсу закладу вищої освіти) орієнтована на досягнення конкретної професійної цілі.

Усі перелічені ігрові види навчальної діяльності можуть виконуватися також із застосуванням комп’ютера та інших електронних засобів комунікації, які передбачають завантаження ігрових додатків, і це може суттєво підвищити їх результативність.

Список літератури:

1. Макарова К.Г. Використання ігрових технологій у процесі формування культури ділового спілкування майбутніх перекладачів / К.Г. Макарова // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія "Педагогіка і психологія". Педагогічні науки. – 2015. – №1 (9). – С. 253-256.

2. Полонська Т.К. Сутність ігрових технологій у навчанні іноземних мов учнів початкової школи на компетентнісних засадах / Т.К. Полонська // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / [ред. кол. ; голов. ред. – О. М. Топузов]. – К. : Пед. думка, 2018. – Вип. 20. – С. 317–327. 

3. Тарнопольський О.Б. Гейміфікація в навчанні іноземних мов у вищій школі / О.Б. Тарнопольський, С.П. Кожушко, М.Р. Кабанова // Іноземні мови. – 2018. – №3. – С. 15-22.