Теоретико-методологічні та психолого-педагогічні аспекти формування професійної компетентності студентів та учнів у процесі навчання

Запорізький державний медичний університет¹

Запорізький національний університет²

Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації³

Кристина Крупєй¹, Олена Клімова², Анастасія Скляренко³, Антон Багрін²

Відомо, що не існує єдиної стандартизованої методики проведення практичних занять. У рамках певного навчального закладу, а також окремого предмету, вони суттєво відрізняються. Наприклад, викладачі гуманітарних дисциплін не можуть надати об’єктивні рекомендації та поради щодо проведення цього виду навчального заняття викладачу природничих дисциплін. Метою нашої роботи було висвітлення базових аспектів викладання практичних занять із природничих дисциплін (на прикладі мікробіології з основами імунології).

У процесі підготовки й проведення практичного заняття виділяють декілька етапів [1]: відповіді викладача на запитання студентів за темою домашнього завдання (іноді на запитання відповідають інші студенти в групі); перевірка теорії; оголошення викладачем теми нового заняття та розв’язання типових завдань за прикладом; оголошення домашнього завдання та оцінювання студентів. Розглянемо детальніше теоретичний (другий) етап.

У зв’язку з тим, що лекційні заняття часто не можуть охопити й 50 % матеріалу багатьох дисциплін, а практичне заняття іноді випереджає лекцію за розкладом, студентам (наприклад, при вивченні мікробіології з основами імунології) важко зрозуміти сутність багатьох методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань. Тому викладач після опитування студента повинен впевнитися, що він не тільки вивчив матеріал, але й зрозумів. Інакше, якщо студенти в групі також не в змозі тлумачити сутність методу, викладач особисто зобов’язаний логічно та послідовно надати роз’яснення щодо незрозумілих питань. В іншому випадку якість засвоєних самостійно студентами знань буде низькою. Оскільки зазубрені цитати з вивченого предмета (і часто, без розуміння сутності) є неінформативними, тому що можливість інтегрувати їх в практичній діяльності викликає значні труднощі. На жаль, таке явище є результатом педагогічних помилок у роботі зі студентами.

Викладач також повинен продемонструвати методологію роботи з мікроорганізмами (демонстрація викладачем бактеріологічних або мікроскопічних маніпуляцій на практичному занятті за технікою безпеки є обов’язковою). Лише після цього студентам дозволяється відтворити дослідну частину самостійно під наглядом викладача або лаборанта.

На наш погляд, найголовніше – створити в групі на практичному занятті атмосферу доброзичливості та творчого пошуку, ні в якому разі не принижувати студентів за допущені помилки, наголошувати, що кожна думка має місце бути, направляти студентів на пошук правильної відповіді. Викладач не повинен обмежуватися опитуванням, тестуванням та іншими формами контролю знань на практичних заняттях, але й обов’язково брати безпосередню участь в обговоренні теми також, розповідати про сучасні наукові дослідження, висвітлювати власний погляд на дану проблему, розмірковувати разом зі студентами над складними невирішеними проблемами медицини та біології у рамках тематики практичного заняття. Студенти повинні бачити послідовність роздумів викладача, і лише тоді буде формуватися власний погляд на проблему.

Педагогічне спостереження авторів демонструє, що деякі викладачі наголошують на важливості роботи під час практичного заняття лише з талановитою молоддю, рекомендують молодим науковцям не витрачати енергію та час на мотивацію слабших студентів у групі. На жаль, ми бачимо таку тенденцію, що у заклади вищої освіти (далі – ЗВО) вступає не тільки обдарована молодь, але й ті студенти, яким навчання вдається важче (або вони навчаються в університеті за бажанням батьків). Проте безліч з них також стануть випускниками ЗВО, у т. ч. медичних університетів, і можливо в майбутньому викладачі прийдуть лікуватися до тих студентів, яких віднесли у свій час до розряду «не талановитий». Тому індивідуальний підхід до кожного студента, на нашу думку, – запорука успіху та основний педагогічний принцип. До слова, важливими є не тільки сугестивні, але й перцептивні здібності викладача – уміння бачити внутрішній світ кожного студента та особливості його психіки. Звісно, всі люди відрізняються за інтелектуальними здібностями, проте зародити базові «зерна» зі свого предмета кожному студенту зобов’язаний будь-який педагог.

Існують і протилежні думки з цього приводу. Так, деякі педагоги з багаторічним науково-педагогічним досвідом рекомендують колегам орієнтувати педагогічний процес на студентів із низьким рівнем знань. Задавати лише базові та прості запитання під час усного опитування, аргументуючи це тим, що талановиті студенти за бажанням опанують матеріал більш розгорнуто самостійно. Обидві ці крайні позиції (робота виключно з обдарованими студентами або, навпаки, «слабкими») автори не підтримують.

Таким чином, можна впевнитися, що у кожного викладача з досвідом роботи сформулювався власний погляд на методологію проведення певних форм навчальних занять. Проте задача кожного педагога – адаптувати базові принципи організації та проведення практичного заняття в залежності від специфіки дисципліни, що він викладає.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Організація та проведення лабораторних, практичних та семінарських занять : метод. рек. для викладачів / І.С. Гриценко, С.В. Огарь, В.М. Кутепова, І.І. Свєточева. Х.: НФаУ, 2014. 28 с.