ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ КОЛЬОРИСТИКИ У НАВЧАННІ ОСНОВ ДИЗАЙНУ В СТАРШІЙ ШКОЛІ
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка
Шевченко Світлана, Садовий Микола
Мистецтво проєктування реальної дійсності суспільства дістало назву дизайну. Дане поняття починає свій відлік від ХVIII століття із зміною ремісничого типу виробництва на мануфактурний, масовий випуск стандартних виробів. Для життя людини нині важливо, щоб навколишнє середовище під час взаємодії з при різних видах діяльності приносило їй позитивні емоції, викликало почуття прекрасного та задоволення. Як результат такої взаємодії необхідна для життєдіяльності множина об’єкти як культурного, так і повсякденного життя були функціональними і красивими. Особливою властивості всього оточуючого людину є колір, який є присутнім в житті і школярів. Саме кольористика в значній мірі сприяла становленню й розвитку сучасного дизайну. У закладах загальної середньої освіти навчання кольористики в дизайні пов’язується із виробами, речами, що оточують учнів, знаходяться у освітніх та інших приміщеннях є привабливими, красивими із сучасними формами та кольором.
Мислителі древнього світу та дослідники різних епох нового часу постійно цікавилися проблемами, пов'язаними з поняттям колір, використання кольорів для покращення життєдіяльності людей, покращення умов життя та ін.: Арістотель, І.Ньютон, А.Френель, Дж.Максвелл, О.Іттен, Р.Поль, С.І.Вавілов, П.М.Лебедєв, Д.С.Рожденственський, Г.С.Лансберг, І.Є.Тамм та ін. Предметом їх аналізу біли джерела світла, зміна характеристик кольору, дія речовини на колір, спектральний склад випромінювання, фізіологія сприйняття кольору і його психологічний вплив, оптичні властивості речовини, адективний, субстрактивний синтез, кольорове коло, розтяжки кольорів та ін.
Проблеми кольористики у формуванні дизайнерських композицій вивчали О.Г.Гервас, В.Я.Даниленко, А.І.Лаврентьєв, О.О.Фурса, Л.О.Чистякова, О.В.Абрамова та ін.
Художні проблеми застосування кольорів у дизайні, композиції розглянуті у працях Т.М.Печенюк, В.Є.Михайленко, М.І.Яковлєва, які розглядали дизайн як техноестетичну систему.
Результати аналізу науково-методичної літератури дають підстави стверджувати, що вивчення дизайну на уроках технологій здійснюється на основі створення композицій і значно актуалізується, коли вдало використовується кольористика, кольорова комп'ютерна графіка і, зокрема закони кольористики, що сприяє формуванню ключових та предметної проєктно-технологічної компетентностей старшокласників для свідомого подальшого професійного самовизначення.
Мета статті полягає виокремленні та вивченні проблеми кольорознавства, кольористики, їх законів у основах дизайну; необхідності окреслення основних напрямів створення окремих аспектів методики трудового навчання та технологій в частині застосування комп'ютерної графіки при вивченні кольористики; вироблення умінь учнів створювати композиції виробів із використанням кольорів та їх відтінків .
Дизайн - Design, від італійського disegno в перекладі означає творчу діяльність з окресленою множиною якостей будь якого виробу. В часи Англійської буржуазної революції в середині минулого століття в лексиконі появилося поняття «індустріальний дизайн». Його зміст спочатку не всі зрозуміли, не всі помітили, що дане поняття показує нерозривний зв'язок індустріального виробництва з потребами ринку. Пізніше поняття «дизайн» конкретизувалося. З розвитком проєктно-освітньої діяльності було виділено індустріальне формоутворення під назвою «дизайн». В постіндустріальну епоху це поняття набуло подальшого розвитку і змісту.
Можна стверджувати, що визначення дизайну розглядається як поєднання форми, користі й краси та вигоди. Адже дизайну властива графічність композицій, що розглядається як графік чи його прообраз у вигляді кольорових ліній, крапок, плям, силуетів та ін.
Природа створила середовище, де колір властивий всьому що оточує людство і відчутно впливає на всі явища та процеси в житті людини. Не випадково людство постійно вивчало властивості кольору. Досліджували його природу, вплив кожного кольору на людину, живі організми. В результаті виокремилася ціла наука, що названа кольорознавство. Їй властива інтеграція знань про колір та його властивості з фізики, біології, психології, медицини, математики, образотворчого мистецтва та ін. Тобто це цілісна система знань про колір, його природу та властивості. Природа утворення кольорів, закономірності виникнення відтінків є базовими знаннями, що використовуються практично у всіх галузях знань та виробництва. Кольористика вивчає правила змішування не лише основних кольорів, а й змішування тонів та гармонізації образу, розглядає призначення кожного кольору з психологічної та культурної точки зору. Крім цього ця наука розглядає фізику світла та кольорів: біле світло, інтеграція 7 кольорів, хроматичну та ахроматичну оптику, коефіцієнт відбиття, відтінки сірого кольору (більше 3000 видів відтінків, кольорові тони, насиченість, яскравість, контрасти та ін.
Як і кожна визнана наука кольористика має свої закони. Вони формувалися тривалий час. Дослідники виокремлюють три основні закони.
Перший закон описує умови одержати ахроматитчний колір. Потрібно обрати хроматичний колір і віднайти до нього інший хроматичний колір, за змішування яких у чітких кількісних пропорціях в результаті одержиться ахроматичний колір. Такі кольори називають допоміжними і на кольоровому полі будуть контрастними на різних кінцях одного діаметру.
Другий закон окреслює умови одержання нового кольорового тону: для одердання нового кольорного тону необхідно змішати два хроматичні не додаткові різні кольорні тони за умови, що вони знаходиться на однаковій відстані від кольорів, що змішуються. Як наслідок із цього закону з трьох кольорів кольорового кола, що розміщені на однаковій відстані один від одного при змішуванні їх у певних пропорціях одержуються всі можливі кольорові тони та їх відтінки. Наприклад при змішуванні червоного, синього і жовтого кольорів можна одерожати усі спектральні кольори. Звідси пішло поняття про основні кольори.
Третій закон стверджує, що кінцеве змішування, з огляду на результат, залежить лише від конкретних кольорів і не залежить від спектрального складу потоків світла, що викликають ці кольори. Тому дизайнери змінюють за потреби спектральний жовтогарячий на змішані червоний з жовтим. Колір тут аж ніяк не змінюється.
Виходячи із зазначених законів кольористики в практиці виготовлення виробів поширеним є змішування двох допоміжних кольорів простим поєднанням хроматичних. Найбільш поширеним є поєднання фіолетового і жовтого, червоного і зеленого, синього і жовтогарячого. Таке поєднання є властивим для тканин де є малюнки, зокрема на килимових доріжках. Тут можна пом'якшити контраст, додаючи третій нейтральний колір, наприклад, сірий. Дизайнери працюють із складними поєднаннями додаткових кольорів. Але скрізь за основу береться певний колір і до нього додаються ще два з певними відтінками. Слід врахувати, що обрані три кольори беруться не в рівних кількостях. Основний має переважати, а два інші кольори (відтінки) повинні бути допоміжними.
Для кожного виробу має бути властивим переважний один колір улюблений, визначальний і має займати найбільшу площу, а далі йде процес поєднання з іншими кольорами. В кожному випадку є свої особливості. Головне – має бути гармонія кольорів, тоді виріб буде привабливим, але має свою індивідуальність.
Отже, дизайнер має керуватися правилом гармонії кольорів при художньому конструюванні з обов'язковим врахуванням індивідуального підходу забаганок замовників виробу. Психологи довели, що кольоровий зір людини також змінюється разом із розвитком культури, моди, суспільства, досвіду в процесі еволюції.
Подальше дослідження можна продовжити в розробленні методики застосування законів кольористики в дизайні з урахуванням психологічних особливостей груп людей.
