ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
Національного університету цивільного захисту України

Кришталь Аліна, Брус Валерія

Наукове дослідження особливостей функціонування інтелекту і процесу становлення інтелектуальної культури майбутнього фахівця, зокрема юриста, є важливою передумовою для утвердження в Україні правової, демократичної держави і становлення основних засад громадянського суспільства.

Метою дослідження є виокремлення особливостей інтелектуальної культури майбутнього юриста.

Аналіз наукових праць А. Алексюк, І. Захарової, В. Зінченка, О. Митник, М. Смульсона, В. Паламарчук, К. Тамбовської та ін. дозволив з’ясувати сутнісний зміст поняття «інтелектуальна культура». Відмітимо, що єдиного загальноприйнятого тлумачення не існує, найчастіше це поняття ототожнюють з культурою мислення, розумовою культурою, культурою розумової праці тощо. Культурою прийнято вважати особистісне новоутворення, що забезпечує якісне зростання фахівця завдяки цілеспрямованій творчій діяльності.

Уточнимо сутність ключового компоненту інтелектуальної культури – інтелекту. Поняття «інтелект» трактують як цілісне інтегроване психічне утворення, що забезпечує виникнення, конструювання і перебудову особистісних ментальних моделей [1, 111]. Такий підхід дозволяє стверджувати про здатність інтелекту до розвитку і саморозвитку.

Інтелект пов’язаний з такою ознакою, як розум, розумові здатності, однак поняття «інтелект» є ширше, оскільки окрім розуму, інтелект містить мудрість особи, рівень її мислення, когнітивний базис, компетентність, ерудицію, глибину осмислення явищ, уміння аналізувати тощо. Інтелект – це здатність людини керуватися розумом, почуттями, волею, пристосовувати внутрішнє ставлення до зовнішніх чинників, абстрактно мислити й розв’язувати проблеми, раціонально пізнавати та ін. [2]. До властивостями інтелекту зараховують абстрактність, розсудливість, особливості сприймання, пам’ять, мислення, уяви, а також творчість, що виявляється у практичному мисленні.

Поняття «інтелектуальна культура» тлумачать як комплекс знань, інтелектуальних умінь та навичок, що відображають інтелектуальну компетентність фахівця і його здатність до творчого здійснення професійної діяльності [1, 116]. На думку Г. Захарчин і Ю. Космини, інтелектуальна культура – це «система відносин, що виникають між учасниками інтелектуальної, інноваційної й інформаційної діяльності на основі культури мислення, культури дії, культури спільної праці, спрямованої на примноження знань і розвиток інтелектуального капіталу» [3, 130].

У дослідженні В. Чайки і Н. Петрової [1, 128–129] систематизовано компоненти інтелектуальної культури відповідно до трьох компонентів:

1) мотиваційно-ціннісний компонент – ціннісні орієнтири, що відображають ставлення майбутнього юриста до законів, держави, суспільства, навколишнього середовища, його прагнення до професійного саморозвитку та самовдосконалення; інтелектуальні мотиви, які забезпечують прагнення оволодіти знаннями, інтелектуальними вміннями, навичками інтелектуальної діяльності; інтелектуальна активність;

2) когнітивно-процесуальний компонент – сукупність загальнонаукових і фахових знань; інтелектуальні уміння і навички; здатність до професійної творчості;

3) емоційно-вольовий компонент – емоційне ставлення до процесу пізнання, здатність до постановки значущих цілей, наполегливість та самостійність у їх досягненні; свідоме керування своєю психікою і вчинками, від яких залежить успішність майбутньої професійної діяльності;

4) діагностико-рефлексивний компонент – самооцінка, саморегуляція, інтелектуальний самоконтроль та рефлексія, що орієнтовані на професійне самовдосконалення майбутнього фахівця.

Беручи до уваги вищезазначене, потрактовуємо поняття «інтелектуальна культура майбутнього юриста» як інтегроване особистісне утворення, що охоплює комплекс знань у юридичній сфері, когнітивні, аналітичні, проектувальні і прогностичні уміння й навички, що відображають інтелектуальну компетентність майбутнього юриста, а також здатність до творчого здійснення майбутньої професійної діяльності і взаємодії з різними соціальними групами, що ґрунтується на принципах інтелектуальної свободи, відповідальності, толерантності і гуманізму тощо.

Інтелектуальна культура юриста формується під впливом законів природи, є результаті цілеспрямованого й організованого процесу професійної підготовки у закладі вищої освіти, саморозвитку і самовдосконалення, залежить від рівня правової свідомості особистості.

Інтелектуальна культура юриста є певним рівнем пізнання світу, соціального і правового буття в конкретний історичний період. Інтелектуальна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного фахівця галузі права, збагачує його внутрішній світ, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчого потенціалу [4].

Когорта науковців поділяє думку, що культура мислення є первинною ланкою у циклі управління знаннями й інноваційною діяльністю, де провідна роль належить якості мислення та інтелектуально-творчій свободі. Культура мислення передбачає вибір методів мислення, які забезпечують економічність мислення, тобто швидкість реагування на події, якість думки, темп прийняття професійно важливого рішення й оперативність вирішення проблем [3, 130].

Зауважимо, що соціальним призначенням інтелектуальної культури юриста прийнято вважати сприяння створенню у суспільстві умов правової і юридичної упорядкованості, що дозволяє громадянам реалізувати і захищати свої природні права; сприяння дотриманню порядку та норм поведінки; сприяння процесам існування та самозбереження суспільства як системи, його зв’язку з природним середовищем і світобудовою [4]. Практична реалізація інтелектуальної культури юриста відбувається у процесі прийняття правових рішень, у процесах правотворчості та законотворчості, правового моделювання і конструювання.

Отже, інтелектуальна культура майбутнього юриста є комплексним особистісним утворення, що містить необхідні знання в юридичній сфері, знання законів логіки, уміння їх використовувати у пізнанні правової дійсності; когнітивні, аналітичні, проектувальні і прогностичні уміння й навички, що відображають інтелектуальну компетентність майбутнього юриста; здатність до творчого здійснення майбутньої професійної діяльності; здатність взаємодіяти з різними соціальними групами, що ґрунтується на принципах інтелектуальної свободи, відповідальності, толерантності і гуманізму; уміння приймати логічно обґрунтовані рішення і забезпечувати їх неспростовну аргументацію.

Перспективами подальшого дослідження вбачаємо здійснення характеристики структури інтелектуальної культури.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Інтелектуальна культура вчителя як фактор інновацій у педагогічній діяльності : монографія / Володимир Чайка, Наталія Петрова. Тернопіль : ТНПУ, 2014. 308 с.

2. Пендюра М.М., Дручек О.В. Юридична деонтологія: навчальний посібник. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2014. 136 с.

3. Захарчин Г.М., Космина Ю.М. Інтелектуальна культура в системі управління знаннями. Економіка та управління підприємствами. Причорноморські економічні студії. Вип. 27. Одеса, 2018. С. 129–133.

4. Занік Ю.М. Інтелектуальна культура юриста: філософсько-правовий аспект : дис... канд. юрид. наук / 12.00.12. Київ : Київський національний ун-т внутрішніх справ, 2006. 178 с.