ІНДИВІДУАЛІЗОВАНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Гайдук Яна

Проблеми індивідуалізації навчального процесу пов’язані з різним вихідним рівнем технічних, технологічних, графічних та художньо-естетичних знань і вмінь студентів, а також зумовлені запровадженням індивідуальної траєкторії навчання у закладах вищої освіти, реалізація якої може забезпечуватися на різних рівнях у різних формах та засобах навчання. Технології індивідуалізації навчання можуть застосовуватися на всіх етапах освітнього процесу та охоплювати цілі, зміст, методи і засоби навчання.

Проблемам розвитку технологій індивідуалізованого навчання присвячені праці О. Абдуліної Т. Гребенюк, Л. Деркач, А. Новикова, Л. Линди, П. Сікорського, Д. Тхоржевського, В. Гетта, А. Фурмана, В. Чайки, Т. Черемісіної та інших. Особливо ретельного індивідуалізованого підходу потребує організації та формування завдань для самостійної навчальної роботи студентів.

Самостійна індивідуальна робота студентів повинна бути підкріплена ретельно розробленими дидактичними засобами та мати інструкції про навчальні дії, що необхідно виконати. Тут важливе значення має чіткість деталізації про використання дидактичних засобів та зрозумілість пояснень у навчально-методичних рекомендаціях для студентів.

Як зазначає Г. Селевко, застосування індивідуалізованої технології навчання ставиться акцент переважно на збереження і подальший розвиток індивідуальності студента, його здібностей; сприяння засобами індивідуалізації виконанню навчальних програм кожним студентом та попередження неуспішності студентів; формування загальновживаних умінь і навичок при опорі на зону найближчого розвитку кожного студента; покращення навчальної мотивації і розвиток пізнавальних інтересів; формування особистісних якостей, самостійності, працелюбності, творчості.

У наукових розвідках ми знаходимо чотири рівні самостійної індивідуальної навчальної роботи студентів, які відповідають їх навчальним можливостям, тобто поранжовані за рівнями складності та посильності виконання для студентів з різними здібностями до певного виду навчальної діяльності. До першого рівня складності самостійної роботи відносимо завдання, що передбачають повторювальні дії студентів за заданим зразком. Ідентифікація об’єктів дослідження, їх пізнання шляхом порівняння з відомими зразками. Це свого роду вправи з виконання самостійних завдань і вони доступні для всіх студентів. На цьому рівні відбувається підготовка студентів до самостійної творчої діяльності до виконання конструкторсько-технологічних завдань і задач.

На другому рівні пропонується самостійна репродуктивна діяльність на відтворення інформації про технологію, процес, сучасне виробництво та його обладнання; різні види конструкцій, форм об’єктів дослідження, їх властивості. В основному це не виходить за межі рівня пам’яті. Проте на цьому рівні вже починається узагальнення прийомів і методів творчо-перетворювальної діяльності, їх перенесення на розв’язання складніших, але відносно типових завдань для самостійної індивідуальної роботи студентів. Така діяльність активізує аналітичні розумові процеси, базується на пам’яті, аналітичному мисленні і  потребує особливих здібностей.

Завдання третього рівня складності передбачають продуктивну діяльність самостійного застосування набутих знань, умінь та навичок, а також особистісних здібностей для розв’язання конструкторських, технологічних і дизайнерських завдань, що виходять за межі відомих об’єктів дослідження. Така індивідуальна самостійна діяльність потребує творчості тв здібності до індуктивних та дедуктивних висновків.

І нарешті завдання четвертого рівня передбачають самостійну творчу діяльність з перенесення набутих здібностей та навичок при розв’язуванні конструкторських, технологічних і дизайнерських завдань в абсолютно нових ситуаціях, умовах. Виконання завдань цього рівня під силу далеко не всім студентам, адже успішне їх виконання передбачає вироблення гіпотетичного аналогового мислення.

Таким чином, ми впевнені, що застосування технології індивідуалізованого навчання сприяють підвищенню якості та ефективності досягнення програмних результатів навчання, адже різнорівневі завдання стимулюють студентів до розвитку, формують прагнення виконати найскладніші завдання, представити найоригінальніші проекти, і тим самим довести, що свою конкурентність на ринку праці за обраним фахом.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Севастьянова О.С. Творчі проекти як засіб індивідуального підходу на уроках трудового навчання. Полтава: ПДПУ, 2006. С.252–
2. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: учеб. пособ. – М.: Народное образование, 1998. 256 с.
3. Рябчиков М.Л. Проектування навчального процесу студентів швейних спеціальностей з метою формування творчих умінь у процесі самостійної роботи. Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук, праць. Xарків: УТПА, 2006. Вип.13. С.100–107.
4. Черемісіна Т.О. Особливості індивідуалізації конструкторсько-технологічної підготовки майбутніх вчителів обслуговуючої праці. Молодь і ринок. 2007. № 5-6 (28-29). С. 108–112.
5. Чайка В.М. Самостійна та індивідуальна робота і самоосвітня діяльність. Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. № 1. С. 44–50.