ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ
Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
Національного університету цивільного захисту України
Кришталь Аліна, Митник Юлія
Сучасний прискорений темп життя, відчутний дефіцит часу, наявність коротких кінцевих термінів і стресові ситуації, пов’язані з цим, негативно позначаються на емоційному стані людини і її продуктивності праці в цілому. Актуальною є проблема формування навичок тайм-менеджменту, тобто просторово-часової організації з метою оптимального поєднання роботи і особистого життя та забезпечення їхньої максимальної ефективності.
Мета дослідження – визначити особливості тайм-менеджменту як засобу підвищення результативності у контексті підготовки майбутніх юристів.
Теоретико-методологічні засади тайм-менеджменту висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних науковців: Д. Аллена, Д. Гарбетте, Г. Зараковського, Г. Захаренка В. Зінченко, Р. Кнаппа, С. Кові, К. Левіна, Я. Освальда, В. Пономаренко та ін. Так, Г. Захаренко дає таке визначення поняття «тайм-менеджмент» – «міждисциплінарний розділ науки і практики, присвячений вивченню проблем і методів оптимізації витрат часу у різних сферах професійної діяльності» [1, 21]. На думку С. Кові [2, 169], термін «тайм менеджмент» або «управління часом» є не зовсім правильним, оскільки завдання полягає не в тому, щоб керувати часом, а в тому, щоб керувати собою. Автор пропонує зосередитися не на діях і часі, натомість, фокусувати власні очікування на збереженні й розвитку відносин і на досягненні результатів.
Н. Черненко трактує поняття «тайм-менеджмент» як «спосіб управління собою, застосовуючи відповідні методики та механізми організації часу, які сприятимуть діагностиці тимчасових проблем в управлінні часом та формуванню індивідуальної технології, яка найбільше відповідає характеру, темпераменту, біологічним ритмам та роду занять» [3].
Як зазначає Є. Ріяко [4], тайм-менеджмент у сфері юриспруденції характеризується високим рівнем планування, системністю, послідовністю і активним впровадженням інноваційних технологій. Професійна діяльність у зазначеній сфері передбачає спланованість та прогнозованість результатів з урахуванням ймовірності виникнення невідкладних справ. Зважаючи на це, вкрай важливими є гнучкість і вміння переорганізувати свій робочий план.
До чинників, що негативно впливають на рівень продуктивності та управління часом, зараховують хронофаги, так звані «поглиначі часу»: відсутність пріоритетів у справах, незаплановані термінові справи, особиста неорганізованість, соціальні мережі, беззмістовні телефонні розмови, неефективне зберігання документів та іншої інформації, невміння делегувати й чітко ставити завдання, психологічні і фізіологічні чинники, що здійснюють деструктивний вплив (відсутність самодисципліни, синдром «відкладання», втрата інтересу, поспіх, нетерпіння перевтома, погане самопочуття), неефективні наради тощо.
Ефективним щодо тайм-менеджменту в юриспруденції вважається застосування принципу Ейзенхауера, що полягає у правильній розстановці професійних пріоритетів відповідно до їхньої важливості і терміновості.
У своїй праці, присвяченій дослідженню продуктивності праці, Д. Аллен [5] пропонує п’ять етапів управління робочим процесом, зокрема: 1) збір інформації; 2) з’ясування невідомої і роз’яснення незрозумілої інформації; 3) формування максимальної кількості можливих результатів; 4) відбір єдиного найбільш оптимального варіанту досягнення результату; 5) виконання дій відповідно до єдиного обраного результату. Така схема демонструє лінійний варіант тайм-менеджменту.
Можемо зробити висновок, що застосування тайм-менеджменту як засобу підвищення результативності у контексті підготовки майбутніх юристів – це уміння оптимально організовувати власний час і простір, беручи до уваги власні психологічні та фізіологічні особливості, критично аналізувати важливість і терміновість виконання завдань з орієнтуванням на досягнення очікуваного результату.
Перспективами подальшого дослідження вбачаємо аналіз і порівняння ефективності стратегій тайм-менеджменту у різних країнах світу з урахуванням антропологічних чинників.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Захаренко Г. Тайм-менеджмент. Київ : Європ. ун-т, 2004. 348 с.
- Кові С.Р. Сім навичок високоефективних людей: Потужні інструменти розвитку особистості. Київ : Альпіна Паблішер, 2020. 396 с.
- Черненко Н.М. Тайм-менеджмент як засіб удосконалення професійної діяльності державних службовців. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11cnndds.pdf
- Ріяко Є. Тайм-менджемент – основа успіху юридичної компанії. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/taymendzhement--osnova-uspihu-yuridichnoyi-kompaniyi.html/
- Allen D. Getting things done. The art of Stress-Free Productivity. New York : Ant Hive Media, 2015. 368 p.
