ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ПРОЄКТУВАННЯ ОДЯГУ ЗАСОБАМИ 3D-ТЕХНОЛОГІЙ
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
Полова Діана
На сучасному етапі розвитку легкої промисловості активно зростає процес розробки і впровадження інформаційних та нанотехнологій, які дозволяють підвищити якість виробів, надати їм нових властивостей, впровадити гнучке інтелектуальне управління процесом виробництва, підвищити продуктивність праці, збільшити обсяги виробництва та знизити собівартість виготовлення виробів. Прогресують наукові напрямки в області проєктування одягу в ЗD-просторі, яке дає можливість використовувати віртуальне середовище для створення не тільки поверхні тіла людини, але і об’ємних моделей одягу.
Вдосконалення організаційно-педагогічного та методичного забезпечення проєктно-конструкторської діяльності учнів у закладах професійної освіти відповідно до вимог інформатизації навчального процесу може зробити реальний внесок у вирішення актуального завдання – якісної підготовки кваліфікованих фахівців швейного профілю.
Застосування комп’ютерних технологій у професійній підготовці фахівців у галузі швейного виробництва досліджували в своїх роботах Л. Ведміч, І. Іванова, О. Ревякіна. Вивченням поверхонь манекена, фігури людини й одягу та їх розгортанням протягом багатьох років займались провідні фахівці швейної галузі: Л. Агошков, М. Вороній, Є. Коблякова, А. Савостицький, М. Стебельський, Р. Рахімов, Г. Трухан та інші.
Модернізація процесу проєктування одягу на основі впровадження комп'ютерних та інформаційних технологій дозволяє вирішити завдання просторового проєктування та об’ємно-просторової візуалізації.
Метод 3D-проєктування має величезні переваги над будь-якими площинними методами проєктування одягу тому, що використання 3D-моделі фігури людини наочно представляє форму проєктованого виробу і його розгортку, та дозволяє коригувати виріб ще на стадії побудови викрійки. А також, дає можливість провести віртуальну примірку без виготовлення зразка, і в разі необхідності змінити модель [2].
Метод 3D-проєктування передбачає побудову тривимірної моделі людини-манекена, яка точно повторює тіло людини. Така модель будується за фотографіями або за допомогою тривимірного сканування фігури. Отримані фотографії заносяться в програму, яка дозволяє плоске зображення перетворити в тривимірну модель. Потім, коли ця модель розрізається на плоскі викрійки, виходить основа виробу з відмінною посадкою на фігурі.
Наступним етапом проводиться віртуальна примірка, і вносяться необхідні корективи за бажанням дизайнера. Віртуальна примірка дозволяє скоротити час роботи і відмовитися від попереднього макета виробу. Після внесення всіх змін, модель розгортається на викрійки, які потім роздруковуються. Даний метод дає можливість проєктувати моделі будь-якої складності, при цьому витрачаючи мінімально кількість часу і сил [1].
Сьогодні одними з найбільш відомих систем автоматизованого проєктування одягу є програми Lectra, Ассоль, Optitex 9.6 Fashion Design (Optitex PDS 9.6, Optitex Mark 9.6, Optitex Modulate, Optitex RunwayDesigner) [3]. Завдяки використанню графічних програмних пакетів моделювання 3D-простору і 3D-друку об’єктів дизайну, методики 3D-моделювання одягу виходять на новий рівень проєктної діяльності. За допомогою 3D- і 4D-принтера можливо створення будь-яких складних форм проєктованих об’єктів [4].
Використання 3D-технологій на заняттях проєктування одягу робить процес навчання наочним і дозволяє розвивати професійні компетенції учнів, здійснювати особистісний підхід, вести проєктну діяльність з учнями та допомагати їм створювати власні колекції. Оволодіння інноваційними технологіями надає майбутнім фахівцям суттєву конкурентну перевагу, важливу не тільки для втілення їх творчих задумів, а й для працевлаштування.
Проблема фахової підготовки учнів у закладах професійної освіти актуалізується постійними науково-технічними, технологічними та виробничими змінами, які відбуваються у легкій промисловості. Тому сучасна індустрія моди потребує кваліфікованих, всебічно розвинених, ініціативних фахівців, здатних до професійної мобільності в умовах стрімкої інформатизації суспільства.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Гурьянова Ю. Н., Сафина Л. А. Разработка инновационного метода 3D-проектирования одежды. Новые технологии и материалы легкой промышленности, том 2. Казань : Издательство КНИТУ, 2014. С. 26–28.
2. Орлова Н. С. Підготовка майбутніх викладачів дизайну до проектування одягу засобами 3d-технологій. Дизайн-освіта: проблеми та перспективи. Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. С. 288–295.
3. Скварок М. Ю. Професійна підготовка майбутніх інженерів-педагогів до проектування одягу засобами інформаційних технологій [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. Рівне, 2015. 21 с.
4. Шандренко О. М. Комп’ютерні технології в дизайні одягу. Культура і мистецтво у сучасному світі : наук. зап. КНУКіМ, Київ. 2010. Вип. 11. С. 280–287.
