РОЗВИТКОК ІННОВАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ: СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Шовкова Анна

Однією з особливостей суспільства ХХІ ст. варто вважати стрімкий технологічний процес, який кардинально змінив кожен елемент людського життя. Постійно створюються нові винаходи, які вже за декілька місяців після виходу на світовий ринок стають предметом щоденного вжитку. І якщо раніше креативні, творчі люди були представниками окремої соціальної ланки, то сьогодні ці якості входять до переліку обов’язкових характеристик успішної особистості. Саме перед освітою постає завдання розкрити здібності кожного вихованця, учня, студента до створення нового. Особливої актуальності розвиток інноваційної культури набуває в контексті підготовки студентів за спеціальністю 015.36 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості). Випускник у професійній діяльності поєднує як навики педагога, так і навики висококваліфікованого працівника. Тому, для успішної підготовки студентів цієї спеціальності необхідно враховувати вітчизняний та зарубіжний досвід розвитку інноваційної культури.

Педагогічна інноваційна діяльність входить до кола інтересів таких науковців як Л. Ващенко, І. Дичківської, І. Зязюна, О. Дубасенюк. Історії виникнення та узагальнення вітчизняного та світового педагогічного досвіду інноваційного спрямування присвятили свої праці Л. Вовк, О. Волошиної, Ф. Андрушкевича, О. Попової. Питання впровадження нововведень та формування готовності до майбутньої інноваційної діяльності висвітлено Ю. Будасом, І. Гавришем, Л. Подимовою, В. Сластьоніним, С. Сисоєвим, О. Шапран.

Метою публікації є аналіз світового та вітчизняного досвіду розвитку інноваційної культури.

П. Друкер визначає інноваційну культуру як форму сучасної культури, пов’язану з функціонуванням структур постіндустріального суспільства, розвитком інформаційної культури. Сутність даного поняття полягає у всебічному впровадженню інновацій, які базуються на останніх новітніх технологіях та зберігають динамічну єдність старого, сучасного та нового. [1].

Питання вдосконалення системи освіти ніколи не втрачало актуальності в історії педагогіки. Зародження експериментальної педагогіки, орієнтованої на розвиток творчої особистості, у другій половині ХІХ ст. стало датою відліку історії новацій в освіті [5 с, 15.]. Однак, принципи інноваційної педагогіки базуються на ідеях Античних філософів.

Доречним для розвитку інноваційної культури є використання методології гуманітарних наук. До таких належить метод феноменологічної редукції розроблений Гурселем, прогресивно-регресивний метод Ріккерта, діалоговий метод Біблера. Вартим уваги є використання методології синергетики, яка вивчає процеси самоорганізації у найрізноманітніших системах [2, с.139].

На думку Михайла Ломоносова викладач має не лише передавати знання студентам, але досліджувати і відкривати невідоме. Вчений впровадив такі інновації в освіті: науковий диспут та дискусії як основні методи викладання, заклав основи методики викладання як науки, диференційований підхід навчання. [4, с.158].

Розвиток творчих здібностей, активізація пізнавальних процесів учня знайшла своє відображення в розробках А. Дістервега. Ключовим елементом розробленої ним дидактичної системи є збудження розумової активності учнів. Прагнення до розвивального, виховного та освітнього навчання отримало відображення у евристичних методах викладання, підведення учнів до певних висновків замість повідомлення нового матеріалу. [3, с. 45-46].

Розвиток інноваційної культури майбутнього педагога є важливою умовою реалізації поставлених перед освітою завдань. Аналіз зарубіжного та вітчизняного педагогічного досвіду дозволяє стверджувати, що проблема формування навиків творчого вирішення завдань та вдосконалення освітнього процесу входила до кола інтересів багатьох науковців.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Друкер П. Ф. Виклики для менеджменту XXI століття / Пер. з англ. Т. Літенської. К. : Видавнича група КМ-БУКС, 2020. 240 с.
2. Кириленко, К. М. "Філософія історії як інструмент пізнання світоглядних основ інноваційної культури." Гілея: науковий вісник 103 (2015): 136-140.
3. Левківський М. В. Історія педагогіки : Навч.-метод. посібник. Вид. 3-е, доп. Навч. пос. / М. В. Левківський. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 190 с.
4. Ломоносов на шляху освіти та науки / В. І. Староста, В. В. Староста // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Педагогіка. Соціальна робота / [редкол.: Козубовська І.В. (гол. ред.) та ін.]. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2011. – Вип. 22. – С. 155–159. – Бібліогр.: с. 159 (7 назв).
5. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики: Монографія / За ред. О. А. Дубасенюк. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 564.