ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Наталія Костиря
(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник – Наталя Андросова
Постановка проблеми: У статті проаналізовано теоретичні основи екологічного виховання у початковій школі на засадах педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, розкрито рівень екологічного виховання на уроках і в позаурочний час, вивчено зміст, форми і засоби роботи з дітьми молодшого шкільного віку на матеріалі педагогічної практики.
Проблема дослідження: підвищення екологічної культури молодших школярів шляхом впровадження у навчальний процес методики екологічного виховання В.О. Сухомлинського в початковій школі.
Мета дослідження – обґрунтувати особливості методики екологічного виховання В.О. Сухомлинського та дослідити ефективність її використання у практиці сучасної початкової школи.
Виклад основного матеріалу. Багато вчених присвятило свої праці вивченню питань екології та екологічної культури, серед них чільне місце посідає В.О. Сухомлинський. Одним із шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого вчителя України В. О. Сухомлинського, до його досвіду у сфері екологічного виховання учнів.
У працях великого педагога знаходимо блискучі ідеї, багаті на характеристики кожного вікового періоду, починаючи від дошкільного віку і до юності. А це означає, що наслідувати ідеї В.О.Сухомлинського, працювати за його методами прагнуть не лише у молодших класах, а й у старшій школі. Тонкий знавець дитячої психології, педагог вміло акцентує увагу на тому, що діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про людську гідність, у них власні критерії краси і тому дуже обережно слід шукати підхід до кожної дитини, щоб не образити її почуття, її уяву.
Методика використання принципів екологічного виховання В.О.Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи є складовою навчально-виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища.
Дитячі роки найбільш сприятливі для цього, бо саме в цей час вбирає дитина у своє серце і душу те, що говорить вчитель, що її оточує у житті. Саме у шкільні роки формується світогляд, характер, звички, ставлення до навколишнього світу, де не останнє місце займає і відношення до природи. Гармонійне спілкування школярів із природою у подальшому житті не дозволить їм необдумано зірвати квітку, зламати деревце або ж знищити гніздечко пташки.
Якщо послідовно, день за днем учитель послуговується принципами екологічного виховання у роботі з дітьми, то у них будуть розвинені почуття відповідальності за збереження природи як важливого фактору існування людини.
У методиці екологічного виховання за В.О.Сухомлинським можна виокремити наступні: принцип природовідповідності; принцип цілісності; принцип неперервності.
Принцип природовідповідності розглядаємо як відповідність людини до природи. Людина складається з основних елементів природи, вона – світ у зменшеному вигляді. Також навчально-виховний процес повинен відбуватися у відповідності із законами природи, у процесі виховання використовувати природні, вікові та індивідуальні особливості дітей.
Принцип цілісності трактується як цілісність людського і природного середовища, їх взаємодія, взаємозалежність. Тісне спілкування між ними допомагає в навчанні і вихованні.
Виходячи з цього, природа – єдине ціле. «У цьому цілому – своя гармонія і постійність, взаємозв’язки і залежності, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожен з нас – «природа, що стала людиною». Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи» [3, 554].
В.О.Сухомлинський формував цілісне ставлення до природи, виховував почуття відповідальності за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі постулати педагога: «Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, що наші вихованці, бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств. …Думка про те, що ми – діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ємо» [2, 557]. А тому і спілкування з природою молодших школярів було пронизане співчуттям, любов’ю до живих істот, спрямоване на їх збереження та охорону.
Принцип цілісності екологічного виховання проходить наскрізно через усю педагогічну діяльність великого природолюба. Цілісність спілкування з природою повинна відбуватися в різних формах: через працю, споглядання, творчість, науковий пошук, спостереження, милування. Головним у екологічному вихованні є створення умов, завдяки яким дитина могла б торкнутися природи не тільки рукою, а й розумом, серцем і душею. «Маленька людина, в якої відкрилися очі на світ, бачить корінь, стебло, листя і міркує про те, взаємозв’язок цих частини рослини як єдиного цілого» [3: с.554].
Принцип неперервності розуміють як безперервну взаємодію навчання і виховання з природою, які постійно потрібно вкладати в систему навчання і виховання, адже вона: супроводжує людину впродовж усього життя; дає можливість формувати творчий потенціал особистості; визначає цілісність навчального, виховного і творчого процесу усього життєвого циклу.
Працюючи з класом, В.О.Сухомлинський найважливішим принципом екологічного виховання підростаючого покоління вважав пізнання та вивчення природи рідного краю та активну практичну діяльність. Він створив у Павлиській школі кімнату казок, куток краси, куток підводного царства, казкову гору. Діти самі складали казки, оповідання, вірші, пов’язані з природою.
Екологічне виховання має великий вплив на дитину, бо засіває в маленькій душі добро, людяність, любов до природи, потребу примножувати красу рідного краю й оберігати її. Діти у початкових класах, за словами В.О.Сухомлинського, більше відчувають, ніж розуміють.
Учителі молодших класів школи «Мрія» міста Кропивницького організовують навчання учнів не тільки колективно, а й групами та самостійно, виховують у дітей бережливе ставлення до навколишнього, особливо до природи. Вони пропонують практичні рекомендації-завдання щодо організації спостережень та практичної роботи з молодшими школярами під час ознайомлення з будовою та життям дерев у різні пори року. Особлива увага дітей спрямовується на те, що дерево – це жива істота. Воно існує у зв’язку з ґрунтом, вологою, повітрям, а його життя залежить від багатьох інших організмів, таких як комахи, птахи, звірі і людина.
Цікавими й захоплюючими є уроки-змагання «Живе і неживе», «Звірі і птахи», які проводять вчителі початкових класів. Клас об’єднують у дві команди й завчасно роздають учням підготовлені завдання: дібрати загадки, прислів’я, кросворди про тварин та намалювати емблеми, ілюстрації.
Учні школи «Мрія» відвідують екскурсії, читають «Книгу природи», прислухаючись до звуків навколишнього світу; спостерігають за листочками, які змінювали свій колір, за падінням каштанів. Свої емоції від побаченого відтворюють у власних малюнках, розповідях, віршах. У цьому аспекті найефективнішими є сезонні екскурсії (прогулянки, подорожі), основним завданням яких є можливість стати вікном не лише у природу, але й у світ гуманності, шляхом до екологічного виховання.
Висновок: Змінюються парадигми, практичні підходи і методи, а ідеї великого педагога В.Сухомлинського, який продовжив найкращі традиції світової та вітчизняної педагогіки, залишаються актуальними і сьогодні. Сучасні вчителі вибудовують процес навчання й виховання на засадах екологічних підходів видатного педагога. Поширеними формами роботи виступають екскурсії в природу, уроки мислення на природі, методики емоційного занурення у красу природи та їх трансформація у творчі наробки учнів.
Бібліографія
1. Антонець М. Проблема педагогічної творчості вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського [Текст] : До 13-х Всеукраїнських педагогічних читань «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю» // Рідна школа, 2006. – № 9. – С. 7-10.
2. Артемова Л.В. Історія педагогіки України [Текст] : Підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / Ред. Л.Л.Сісіна. – К. : Либідь, 2006. – 424 с.
3. Бех І. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретації В.О.Сухомлинського [Текст] // Рідна школа, 2007. – № 1. – С. 7-8.
