ВИХОВАННЯ ЗДОРОВОЇ ДИТИНИ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІКИ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

Любов Мовчан

(студентка III курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний

педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – Наталя Андросова

Постановка проблеми. Здоров`я – найбільший дар, який отримала людина від природи. Завдяки йому ми здатні навчатися, працювати, творити. Сучасне життя вимагає бути активним і робити все в швидкому темпі. Тому сьогодні одне з найперших завдань вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей берегти, зміцнювати та покращувати своє здоров`я.

Великий досвід українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського доводить, що виховання в дітей дбайливого ставлення до свого здоров`я є запорукою її благополучного майбутнього життя., а ідеї щодо проблем здоров`я дітей є актуальними й сьогодні, оскільки зросла чисельність дітей, що мають високий рівень захворюваності та хронічних хвороб.

Аналіз досліджень і публікацій. Спадщину Василя Олександровича Сухомлинського досліджує значна кількість науковців. Слід відзначити тих, хто досліджує питання збереження здоров`я дітей, серед них О. М. Іонова, В. П. Горащук, Н. С. Побірченко, В. Н. Ликов, В. В. Бурчівська та ін

Формування мети статті. Мета статті полягає в тому, щоб дослідити поради Василя Олександровича Сухомлинського щодо виховання та збереження здоров`я дітей та накреслити шляхи їх застосування у практиці сучасної школи.

Виклад основного матеріалу. Василь Олександрович Сухомлинський говорив «Турбота про здоров’я –це найважливіша праця вихователя...Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей, то добра половина їх – про здоров’я» [2].

В.О. Сухомлинський розумів, що проблеми зі здоров’ям у дітей є джерелом відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома. «Приблизно у 85% усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне й таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя» [1].

Спираючись на спостереження за дітьми, багаторічну педагогічну діяльність, В.Сухомлинський переконливо доводить взаємозалежність, взаємовплив фізичного здоров’я та духовного життя дитини, її духовного світу, розумового розвитку, віри у свої сили[4].

Особливе місце в роздумах педагога займає проблема формування психічного здоров’я дітей, у тому числі молодших школярів. У зв’язку з цим, В. Сухомлинський говорив: «В наші дні, коли роль тонких нервових сфер у життєдіяльності людини з кожним поколінням усе більше зростає, виховання психічної культури стає одним з провідних елементів усебічного розвитку особистості» [1].

У своїх працях В.О. Сухомлинський висунув низку завдань із забезпечення фізичної готовності дітей до школи: зміцнювати здоров'я і підвищувати протидію організму до простудних захворювань, розвивати життєво необхідні рухи, формувати правильну поставу, розширювати функціональні можливості дитячого організму, виробляти звичку до систематичних занять гімнастикою і виконання гігієнічних навичок, оберігати нервову систему, попереджувати дитячі неврози, шляхи і засоби підготовки дітей до школи. Він зазначав, що результативність фізичного виховання учнівської молоді може бути досягнута за умови, якщо проводити роботу за двома напрямками: з одного боку, використовувати комплекс найрізноманітніших вправ, які зміцнюють захисні сили організму і забезпечують нормальний розвиток дітей; а з другого – створити в школі оптимальні умови для навчання, праці та відпочинку дітей

Василь Олександрович Сухомлинський розумів, що здоров'я його вихованців залежить від колективу вчителів, які працюють з учнями, від способу життя дітей, від валеологічного наповнення навчально-виховного процесу в школі. Він зазначав, що навчально-виховний процес необхідно будувати так, щоб школяр у процесі пізнання себе й навколишнього світу виявляв творчість, не був покірним, пригнобленим, а відчував радість від пізнання. Тоді дитина буде здоровою психічно і фізично [3].

Щоб школярі уважно ставилися до свого фізичного здоров'я, Василь Олександрович Сухомлинський радив колегам розповідати їм про сутність процесів, що відбуваються в організмі. Людина краще контролює свій фізичний і духовний стан, коли вона усвідомлює, які процеси відбуваються в організмі, думках, до яких наслідків можуть призвести певні дії, вчинки, поведінка. Нехтування відповідним освітнім напрямом В. Сухомлинський уважав помилкою і прагнув усунути ці прогалини [4]. У сучасній початковій школі ці завдання розв’язує освітня галузь «Здоров’я і фізична культура», зміст якої має потужний потенціал для розвитку культури здоров’я молодших школярів.

В організації навчання В.Сухомлинський звертає увагу на правильне чергування видів діяльності, у становлення індивідуального для кожної дитини  режиму праці й відпочинку, активізацію учнів через фізичну працю, рух, ходьбу, біг, гру – оскільки без утоми не може бути здоров’я [2].

У вихованні здорової дитини вирішального значення В.О. Сухомлинський надає особистості вчителя, його здібностям відчувати іншу людину, вмінням володіти собою й ситуацією. Виховати в собі ці вміння педагог може, якщо буде знати про своє здоров'я, особливості своєї нервової системи й серця, а також не буде допускати, щоб проростало насіння таких негативних явищ, «як похмурість, перебільшення чужих пороків, гіперболізація «ненормальних» дитячих намірів і дій... – погана звичка вимагати від дитини те, що можна вимагати тільки від дорослого». Це потребує від учителя «постійного проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється». [3].

Значну роль у формуванні  здорової  особистості  В.Сухомлинський  відводить загартуванню учнів, особливо ніг. Тому в спекотні дні діти до Павлиської школи ходили босоніж, не боялися дощу, не куталися в сто одежинок, не одягали фуфайок і светрів «про запас», «на всяк випадок». «Поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці й відпочинку –усе це стало цілющим і незамінним джерелом здоров’я» учнів «Школи радості» [2].

Висновки. Отже, на думку В. Сухомлинського, збереження й зміцнення здоров'я учнів у школі – це одна з головних проблем, що вимагає від учителів глибокого розуміння та пильної уваги. Її усвідомлення й розв’язання залежить не тільки від рівня теоретичних знань і практичних умінь педагога в окресленому напрямі, але й валеологізації всього навчально-виховного процесу, спрямованого на формування високого рівня культури здоров'я школярів. Україні необхідне покоління з високим рівнем освіченості, культури й здоров’я, здатне сприймати загальнолюдські цінності, творчо, продуктивно та результативно діяти в будь-якій галузі соціальної практики.

Бібліографія

1. Іонова О. М. Співзвучність педагогічних поглядів Р. Штайнера і В. Сухомлинського/ О.М. Іонова // Педагогіка і психологія: зб. наук. пр. –Х. : ХДПУ, 2004. –Вип.25. –С.29–38.
2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5т./ Сухомлинський В.О.–К.: Рад.шк., 1976–1977. –Т.1. –654с.; Т.2. –670с.; Т.3. –670с.; Т.4. –640с.; Т.5. –639с.
3. Сухомлинский В. А. Павлышская средняя школа: Обобщение опыта учеб. – восп. работы в сел. сред. шк. / В. О. Сухомлинський // – 2-е изд. – М. : Просвещение, 1979. – 393 с.
4. Побірченко Н.С. Здоровотворні ідеї Василя Сухомлинського у валеологічному вихованні школярів/ Н.С.Побірченко // Педагогіка і психологія. –2003. – №3–4.–С.17–24.