ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ

Пєхотіна Дар'я, Людмила Кравцова

(студенти ІІI курсу факультету педагогіки та психології)

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник — викладач Наталя Андросова

Постановка проблеми. Використання різних видів наочності на уроках є необхідною складовою для ефективності навчання. Насамперед це стосується початкової школи, зокрема, через вікові особливості учнів молодшого шкільного віку. Завдяки можливості використання різних видів наочності, маємо широку сферу наочності: від предметів, картинок, жестів до відеофрагментів та комп'ютерних програм, за допомогою яких викладач демонструє явища об'єктивної дійсності. Тому актуальним є розширення застосування різних видів наочності з урахуванням відповідності змісту тем, що вивчаються.

Аналіз останніх досліджень. Наочність як принцип навчання була уперше обґрунтована в педагогічних працях Я. А. Коменського, де він також зазначив способи використання наочності під час навчання. Підтверджували важливість наочності для навчання такі педагоги, як І. Г. Песталоцці та А. Дістервег. К. Д. Ушинський у своїх працях стверджував, що діти мислять формами, кольором, звуками, відчуттями. Таке сприйняття наочності дало йому можливість сформулювати: ефективність навчання підвищується зі збільшенням використання учнями в навчанні кількості органів чуття [1, 43]. Роль наочності у процесі вивчення іноземної мови школярів активно досліджували І. В. Дроздовська, Ю. Без коровайна та О. І. Ярмолович.

Особливості та доцільність використання різних типів наочних методів у початковій школі були розглянуті такими науковцями та методистами, як О. С. Казачинер, Б. В. Бєляєв, К. Б. Карпова, А. С. Лур'є і М. В. Ляховицький. Особливу увагу наочності приділив В. О. Сухомлинський у праці "Сто порад вчителю" .

Мета дослідження розглянути особливості використання різних видів наочності на уроках у початковій школі та визначити роль наочності в процесі навчання дітей молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Робота з учнями 1 класу вимагає від учителя старанної, ґрунтовної підготовки до кожного уроку. Готуючись до навчального року вчитель повинен ознайомитися з майбутніми учнями, з програмним матеріалом і підручними засобами,  виготовляти ілюстративний матеріал. Як відомо, одноманітні, нудні уроки породжують у дітей втому, сприяють порушенню робочої дисципліни. Враховуючи психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, широко використовують дидактичний матеріал. Крім наявних у школі наочних посібників, виготовляють вчителі саморобні прилади, а саме: таблички зі словами, пересувні склади, гербарії з листя і квітів, ілюстративний альбом з кольоровими малюнками і ще масу різних речей.

І ми, перебуваючи на практиці «Перші дні дитини в школі» мали змогу побачити, як саме вчителі готуються до навчального року. Ми не очікували, що це буде настільки масштабна робота. Вчитель з нашого класу окрім роботи із документацією, до кожного уроку підбирала відео-фізкультхвилинки, розробляла презентації, робила плакати і тощо.

Великий педагог  В. О. Сухомлинський підкреслив: «Природа мозку дитини потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед наочних посібників, образів і, насамперед, серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на «обробку» інформації на цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко втомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель» [2,121]. Можна сказати, що пізнавальний інтерес є стимулом до активної навчальної діяльності. Але успішне засвоєння знань неможливе без використання наочних посібників. Адже саме вони розвивають пізнавальний інтерес учнів. На наших уроках дітям би було нудно, якби ці уроки не були б яскраві та насичені наочністю.

Багатогранне значення і широке застосування засобів наочності дозволяє не тільки активізувати та удосконалювати навчальний процес, але й формувати прийоми розумової діяльності. Яскрава різноманітна наочність викликає у молодших школярів позитивні емоції, пізнавальний інтерес. Це сприяє розвитку спостережливості, мислення, довільної уваги, естетичних смаків, а також формуванню естетичних уявлень, понять, елементів наукового світогляду. Головна цінність схем, таблиць, карток полягає в тому, що вони забезпечують індивідуальну роботу учнів, допомагають конкретизації природних уявлень і понять, виробленню довільної уваги, просторової уяви, мислення і естетичних смаків, підвищують ефективність уроку.

На користь запровадження медіа освіти та перспектив використання медіа в освіті та вихованні як школярів, так і населення взагалі, свідчить й досвід радянської педагогіки. Видатний радянський педагог В. Сухомлинський у своїх працях вказував на небезпеку шкідливого впливу медіа, у своїх працях він зазначав наступне: «У наш час до школи приходять все нові й нові джерела знань: кіно, телевізор, технічні засоби навчання. Важко доводиться книжці змагатися з цікавішими і, можна сказати, простішими стежками пізнання та самопізнання, бо дивитись кінофільм – це передусім втіха, задоволення…» [3, 495].

Він не наче зазирнув у майбутнє. Передрік появу значної кількості медіа ресурсів, їхню значимість у майбутньому та місце у навчально-виховному процесі. Ми на практиці змогли побачити, як медіа прилади значно полегшують роботу вчителя. Презентація може замінити масу роздруківок, відео дозволить учням побачити певні факти, які важко сприймаються усно, а також яскраві фізкультхвилинки покращують настрій і активізують дітей.

Але в практиці трапляються досить несподівані випадки, коли наочні  прилади, привернувши увагу дітей якоюсь деталлю, не допомагають, а заважають осмислити абстрактну істину, до якої хотів підвести дітей учитель. Наприклад, на уроці математики, ми спостерігали за таким сюжетом: вчитель підготувала презентацію із зображенням ляльок, і учні замість того щоб робити обчислювальні дії почали обговорювати яку ляльку вони собі бажають. І відповідно урок не дав позитивного результату.

Висновок. Тож підкреслюємо, що наочність вимагає великого мистецтва в її використанні, знання душі, думки учня. На нашу думку із технічним прогресом у майбутньому кожна школа буде забезпечена електронними приладдями. І наочні посібники будуть не заважати, а навпаки допомагати осмислити абстрактну істину, до якої хотів підвести дітей учитель.

Бібліографія

1. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А Коменский — М.: Педагогика, 1982. Т.2.
2. В. О. Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Сто порад учителеві. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 504 - 507.
3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О.  Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – 495 с.