Психологічний супровід становлення особистості у сфері освіти

Актуальність. Сьогодні, як ніколи, суспільство непокоїть проблема становленння: формування особистості у сфері освіти.

Наукова проблема. Формування та розвиток гармонійної особистості  через реалізацію використання різноманітних форм виховання.

Сучасний стан вирішення. Реформування освіти в умовах трансформації суспільства сприятиме впровадженню форм та методів виховної роботи з розвитку гармонійної особистості, формуванню психологічних  складових  особистості.

Обрані методи: аналіз літературних джерел і публікацій.

Аналіз. Основні теорії різних точок зору розвитку та проблеми виховання особистості вивчалися Фрейдом, Левіним, Олпортом, Роджерсом, Маслоу та іншими видатними психологами. Велика увага приділялась вивченню та становленню особистості  з точки зору індивідуальності В.Г.Ананьєв.

Проблемою виховання особистісних цінностей займалися Т. Шевченко, К. Ушинський, М. Драгоманов, Леся Українка, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський, В. Суханова, М. Стельмахович, О. Воропай, Н. Злагада, О. Кравець, Г. Лозко, Ю. Руденко, Г. Волкова, Г. Виноградов, В. Скуратівський, А. Гашимов, А. Ізмайлов, В. Зеньківський. Узагальнення окремих питань методології духовно-морального виховання розглядали М. Алексєєв, В. Барулін, І. Бех, Л. Бондар, М. Дворецька.

Леонтьєв О.М. підкреслював неможливість поставити знак рівності між поняттями «особистість» і «індивід» з огляду на те, що особистість - це особлива якість, що набувається індивідом завдяки суспільним відносинам. 

Основний матеріал.. Суттєвий вклад до загальної теорії особистості вносять педагогічна, вікова, етична психологія, психологія праці, психологія розвитку. Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як гармонійна особистість  у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Поняття «розвиток особистості» та «формування особистості» дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування. Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання.

Психологи виділяють чотири складові гармонійної людської особистості: фізичну, емоційну, інтелектуальну і духовну. Вони не роздільні, і не можливе їх існування без фізичного і духовного тіла. Особистість - це соціальний образ людини як суб'єкта суспільних відносин і дій, що відображають сукупність соціальних ролей, які він відіграє у суспільстві. Зміни в соціальному середовищі обов'язково ведуть за собою зміни у суспільній природі людини як особистості, яка існує в конкретному соціальному середовищі. Проте соціальне середовище останнього часу було, з одного боку, дуже мінливим, з другого, несприятливим для духовно-морального виховання дитини як усебічно розвиненої, цілісної особистості й індивідуальності. Як наслідок, національна освіта і виховання опинилися в ситуації тотального зламу системи цінностей, духовних, моральних і ідеологічних орієнтирів, ідеалів, цілей.

У першу чергу розвиток та формування особистості, її складових - свідомості та підсвідомості закладається і на базових моральних та духовних цінностях - відбувається в родині, але забезпечити цілісність, усвідомленість і послідовність виховання та розвитку особистості здатна лише спеціальна система освіти, а головні цілі і завдання покладаються на виховну роботу і тісну співпрацю соціально-психологічної служби з адміністрацією, педагогами та особливо з батьками. Пріоритетне завдання практичного психолога - сприяння формуванню ціннісних орієнтації дитини як особистосі, важливий напрямок роботи - попередження небажаних явищ серед молоді (наркоманії, правопорушень, насильства, СНІДу, тощо). Психологічна профілактика - своєчасне попередження відхилень в становленні особистості, труднощів у міжособистісних стосунках, конфліктів, формою роботи профілактики є просвітництво, актуальність якого полягає в тісній взаємодії: дитина - родина -  школа.

Висновок У цілому формування особистості та її розвиток у соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні та внутрішні фактори, які на неї впливають, їх складні взаємозв'язки. Виховання, розвиток особистості покладаються на соціалізацію, яка полягає у сходженні людини від індивідуального до соціального (згадаймо вислів: особистістю не народжуються, нею стають) під прямим чи опосередкованим впливом таких факторів соціального середовища, як: сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонує людині; соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус; система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві і наслідуються молодшими поколіннями від старших.

Сучасність акцентує увагу на змінні ціннісних орієнтирів особистості і щоб підтримати, або змінити особистісний підхід до виховання та розвитку особистості потрібно враховувати вимоги сьогодення, компетенція компетентнисний підхід – головні складова розвитку та виховання особистості.

Література

1.Бех  І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку: навч. посіб. / І. Д. Бех.-К.: Академ.видав, 2012.-256 с.

2. Бех І. Д. Психологічний супровід особистісно-орієнтованого виховання // Початкова школа.-2003.

3. Вознюк Н. М. Етико-педагогічні основи формування особистості: навч. посібник / Н. М. Вознюк.-К. : Центр навчальної літератури, 2005.-196 с.

4. Збірник XV Всеукраїнської науково-практичної конференції / Духовність українства XXI століття - м. Кіровоград.-2015.-260с.

5. Юрій М. Ф. Людина і світ / М. Ф. Юрій.-К. : Дакор, 2006.-460 с.