ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС ЕСКАЛАЦІЇ АГРЕСІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

Особистість – це конкретна людина, узята в системі її стійких соціально зумовлених психологічних характеристик, які виявляються в суспільних зв'язках і відношеннях, визначають її моральні вчинки і мають суттєве значення для неї самої і для оточуючих. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої та клопіткої свідомої праці, їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність.

За даними Г. С. Костюка, онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості - соціальною спадковістю. Біологічна спадковість має своїм джерелом генетичний апарат людини, що сформувався в процесі біологічної еволюції і визначає розвиток її організму. Соціальна спадковість представлена сукупністю культурних досягнень людства, накопичених у процесі його історичного і суспільного розвитку.

На формування особистості діє середовище. Середовище – це все те, що оточує дитину від народження до кінця жита. Середовище – це навколишні суспільні, матеріальні й духовні умови існування людини. Теоретично середовище поділяється на макро-, мезо- і мікросередовище. Макросередовище – це "країна", "держава", "увесь світ", "космос". Мезосередовище – місто, село, навколишня місцевість, рідний край. Мікросередовище – сім'я, клас чи школа, дружна компанія.

Сучасні суперечності в країні (макросередовищі), політична та культурна нестабільність суспільства помітно впливають на розвиток  підростаючого покоління. Якщо виховання є  цілеспрямованим впливом на розвиток людини та  його результати передбачувані, то  середовище переважно стихійно впливає на розвиток людини. Вплив саме середовища на становлення особистості складно спрогнозувати.

Будь-які суспільні процеси мають прямий вплив на психічне здоров’я та благополуччя усього суспільства, а особливо дітей та підлітків. Саме порушення чи втрата безпеки як основної базової потреби життєдіяльності людини детермінує втрату суспільної рівноваги та запускає процеси руйнування як внутрішнього психофізичного гомеостазу кожного конкретного суб’єкта, так і порушення загального суспільного балансу.

У зв’язку з проведенням військових дій на сході нашої країни перед українським суспільством постали нові виклики. Становлення особистості громадянина, здатного захищати свої права в умовах ескалації насилля стає  важливим питанням.

Будь-який соціальний конфлікт, у тому числі військовий, впливає на стан взаємостосунків у суспільстві. Однією із найуразливіших категорій населення, яка підпадає під вплив екстремальних ситуацій у суспільстві, є діти. Вони достатньо гостро сприймають події, які змінюють константність, надійність, безпечність оточуючого середовища та спричиняють різку динаміку їх психоемоційних зв’язків з дорослими. Особливо страждають мешканці зони АТО, так званої «сірої зони» та вимушені переселенці.  Ситуація військового конфлікту  спричиняє виникнення в них психологічної травми.

 Психотравма – це життєва подія або ситуація, яка впливає на значущі сторони існування людини і приводить до глибокого психологічного переживання. Як наслідки будь-якого стресу, наслідки психологічних травм можуть бути позитивними (еустресовими)  або негативними (дистресовими).  Перенесені психотравмуючі події в дитинстві в великій мірі підвищують ризик психічних розладів в підлітків та дорослих. Важкі та тривалі травми викликають порушення особистісного розвитку, низьку самооцінку, порушення міжособистісних стосунків.

В. М. Волошин до симптомів посттравматичного стресового розладу відносить постійне почуття тривоги, часті нав’язливі спогади про пережиті події, нездатність до підтримання адекватних контактів із близькими.

Травма має подвійну природу: спочатку проявляється руйнівна сила, вона забирає здатність людини жити і радіти життю. Інша сторона, парадокс травми – її здатність зцілювати і трансформувати людину. Скільки у людини травм, стільки і ресурсів за допомогою яких вона бореться з нею.  Психічна травма може також стати каталізатором глибоких позитивних як особистісних, так і соціальних перетворень. Такі зміни в сучасній психології дістали назву “посттравматичного зростання.

Виділяють три категорії позитивних змін, що сприймаються суб’єктивно: довіра до себе, зміцнення міжособистісних відносин і зміна філософії життя. На думку Р. Тедеші та Л. Калхуна, посттравматичне зростання виявляється в тому, що змінюється ставлення людини до самої себе, до інших людей, до життя взагалі. У результаті подолання травматичної ситуації та її наслідків людина починає відчувати себе більш вразливою і водночас сильнішою, ніж раніше. Іноді перед нею відкриваються нові можливості в житті, про які вона до цих пір і не підозрювала. Змінюється ставлення до життя – воно сприймається не як даність, щось само собою зрозуміле, а як дар – те, що слід використовувати з розумом.

Не можна оминути увагою волонтерський рух, в якому активну участь беруть підлітки. Для них головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоствердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля.

Нинішнє покоління дітей буде дуже сильним у майбутньому, адже війна загартовує. Покоління, що зростало під час Другої світової війни, отримало статус «діти війни». Безперечно, та війна позначилася на житті людей. Вони пам'ятають голод, обстріли, смерть... І нинішня війна позначиться на подальшому житті сучасних дітей. Під час воєнних дій відбувається переосмислення цінностей: такі діти більше цінуватимуть життя, а ставши дорослими, по-іншому мислитимуть. Для нинішнього молодого покоління тема війни дуже актуальна. Передбачити, якими вони стануть, важко, але те, що це їх загартує, – безсумнівно.

Література

1. Вознюк Л. Світогляд сучасної молоді в умовах війни. Психолог. – 2016. –№11-12. – с. 27 – 34.
2. Макарчук Н., Хованова О.,  Хирна Т.  Психологічна допомога дітям з особливостями психофізичного розвитку у подоланні наслідків перебування у зоні військового конфлікту « Особлива дитина: навчання і виховання», №4, 2014.
3. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту : навчально-методичний посібник. – К.: Агентство “Україна”. – 2015.
4. Чачко С. Л. Психічна травма і посттравматичне зростання особистості як чинники соціальних змін. Збірник статей / АПН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. — К.: ТОВ «Видавництво "Сталь"», 2011. – 287 с.
5. http://b.com/book_243_glava_16_%C2%A7_5._%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE.html
6. http://csnukr.in.ua/articles/147268.pdf
7. http://pidruchniki.com/12920522/psihologiya/osobistist
8. http://referat-ok.com.ua/psihologiya/rozvitok-i-formuvannya-osobistosti
9. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C
10. https://upsihologa.com.ua/Psihologichna_travma_i_shlya-frantsuaza.html