ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У СФЕРІ ОСВІТИ
| УДК 159.9 | І.А.Тягій |
Психологічний супровід є важливою складовою навчальної діяльності та роботи психологічної служби. У статті висвітлено аналіз теоретичних, організаційних засад психологічного супроводу, даного його визначення, способи реалізації.
Ключові слова: психологія, психологічний супровід, психологічна підтримка, методи психологічного впливу, психолог, психодіагностика, просвітницька робота, корекція, профілактика.
Психологическое сопровождение является важной составляющей учебной деятельности и работы психологической службы. В статье освещены анализ теоретических, организационных основ психологического сопровождения, данного его определения, способы реализации.
Ключевые слова: психология, психологическое сопровождение, психологическая поддержка, методы психологического воздействия, психолог, психодиагностика, просветительская работа, коррекция, профилактика.
Psychological support is an important component of academic activity and psychological service. The article provides theoretical analysis, organizational principles of psychological support, given its definition, methods of implementation.
Keywords: psychology, psychological support, psychological support, methods of psychological influence, psychologist, psychodiagnostic, educational tivities, correction, prevention.
В даний час, коли стрімкими темпами розвивається науково-технічний прогрес і різного роду інновації стають частиною нашого життя, системне психологічний супровід становлення особистості стає дуже важливим аспектом психологічної роботи в сфері освіти.
У школі розвиваються всі основні когнітивні і особистісні якості людини, при цьому шкільний вік є базою для їх розвитку. При виникненні будь-яких проблем у дитини дуже важливо своєчасне їх рішення, а також супровід і підтримка на протязі його розвитку.
З огляду на той факт, що на сьогоднішній день пріоритетним для психологів та педагогів є напрямок роботи з дітьми, метою якого є гармонійно розвинена особистість, в нашій кваліфікаційної роботі увага приділена психологічній підтримці і становленню особистості в системі освіти.
В нових умовах, нового тисячоліття потреби школи змінюються. Необхідність в професії психолога зростає і стає дедалі актуальнішою на не протоптаній стежині школяра в світ «Майбутнього». Коли я задаю запитання учневі (вчителю): «А хто такий, психолог, на твою думку?», то як правило чую – «Психолог – це той, хто дає поради, заспокоює,«лікує»». Звісно, ці функції в своїй роботі психолог теж виконує. Але його місія в школі значно глибша та об’ємніша, аніж ці три слова.
Аналізуючи роботу психологічної служби в школі, не можу залишити осторонь важливе поняття – поняття «психологія». Психологія – це наука про психіку, як особливу форму життєдіяльності, закономірності її розвитку, проявів та механізмів. Предметом дослідження є психічні явища (процеси, стани, властивості особистості) [4]. Психологія – це сфера дослідження безмежного внутрішнього світу дитини ( в даному випадку говоримо про шкільний вік): безкрайнього простору уяви, здібностей до співу, здатності вирішувати складні задачі, бачити кольорові сни і пам’ятати найкращі миті свого життя, вміння плакати та сміятися і т.д.
Термін «супровід» у практичній психології почав використовуватись майже із самого початку функціонування психологічної служби в системі освіти. Хоча термін «супровід» міцно увійшов у професійне життя практичних психологів та педагогів, і вживається як концептуально, так і відносно практичної діяльності щодо вирішення конкретних проблем,сьогодні усе ще немає єдності думок фахівців у визначенні цього поняття.
Термін «психологічний супровід» у сучасній психологічній літературі трактується досить широко. Крім того, у науковій і методичній літературі не існує однозначного підходу у визначенні цілей і завдань психологічного супроводу, його змісту.
Багато дослідників відзначають, що супровід передбачає підтримку природних реакцій, процесів і станів особистості. Більше того, успішно організований соціально-психологічний супровід, на їхню думку, відкриває перспективи особистісного росту, допомагає дитині увійти в ту «зону розвитку», яка поки ще їй недоступна (О. Обухова).
З погляду Е.Зеєр [1], психологічний супровід професійного становлення особистості – це складова частина професійного становлення особистості, що полягає в психологічній допомозі у подоланні труднощів професійного життя, корекції деструктивних тенденцій розвитку криз, стагнацій, конфліктів, деформацій), підвищенні адаптованості фахівця до соціально - економічних й технологічних змін, розвитку в нього позитивної професійної перспективи. До основних факторів, що формують професійний шлях особистості Д. Сьюпер відносить навчання і психічний розвиток дитини.
Професійне становлення особистості - як процес прогресивної зміни особистості під впливом соціальних втручань, професійної діяльності й власної активності, спрямованої на самовдосконалення й самоздійснення.
Серед західних теорій слід виділити теорії професійного розвитку, орієнтовані на вивчення процесу вибору професії. Представники цього походу,Х.Томе, Г.Рис, П.Циллєр описують професійний вибір як систему орієнтувань особистості в різних професійних альтернативах і прийняття на цій основі рішення.
Д. Тидеман пропонує розглядати структуру процесів рішення й контекст, на основі якого відбувається прогнозування й здійснення рішень, у якості внутрішнього змісту професійного розвитку. У кожній професійній ситуації автор розрізняє період антиципації – аналізу професійних альтернатив, вибору й осмислення професійної позиції, професійних перспектив і період здійснення -реального вступу в професійну ситуацію й інтеграцію обраної позиції в соціальній системі.
Здійснений аналіз дає змогу побудувати наступну узагальнюючу концепцію професійного становлення (професіоналізації) особистості.
По-перше, відзначаючись індивідуальним і неповторним характером, професійне становлення особистості у своїх якісних особливостях та закономірностях, у певних стадіальних характеристиках є універсальним і типовим для всіх.
По - друге, перехід від однієї стадії до іншої ініціюється змінами соціальної ситуації розвитку та життєдіяльності (зовнішні умови та засоби), і перебудовою особистісної ієрархії потреб, мотивів, цілей, ведучих діяльностей (внутрішні умови), що призводить до розвитку професійно зумовлених психологічних новоутворень.
По - третє,динаміка професійного становлення особистості підвладна певним закономірностям та визначається певною стадіальністю.
По - четверте,на кожній стадії професійного становлення особистості суб'єктивне наповнення сенсами, відношеннями та установленнями є своєрідним і визначається конкретними умовами професійного та особистісного буття людини.
По-п'яте,всі лінії дослідження професійного становлення особистості спрямовані на виявлення детермінант переходу об'єктивних і суб’єктивних можливостей особистості в дійсність розвитку психологічних структур, які обумовлюють технологічне забезпечення професійної діяльності, розвиток фахівця як суб'єкта діяльності й координують здійснення професійних завдань. Професіоналізація особистості безпосередньо пов’язується нами з реалізацією особистісно - орієнтованого підходу в навчанні і гуманно- особистісного підходу у вихованні та дозволяють разом з дітьми відчувати радість спільного пізнання, спільної праці, ігри та відпочинку.
На думку Е. Зеєр[1], кожна ситуація вибору породжує множинність варіантів рішень, опосередкованих різними умовами. Супровід може трактуватися як допомога суб’єктові у формуванні орієнтаційного поля розвитку, відповідальність за дію в якому несе він сам. Важливим положенням даного підходу є опора на внутрішній потенціал людини,отже, на її право самостійно робити вибір і нести за нього відповідальність.
На думку О. Казакової, супровід – це складний процес взаємодії супроводжувача і супровідного, результатом якого є рішення й дія, що веде до прогресу в розвитку супроводжуваного. Не менш важливо й те, що суб’єктом або носієм розвитку дитини є не тільки вона сама, але і її батьки та педагоги. Позиція супроводу – позиція «на стороні дитини». Це цілісний процес допомоги дитині, її родині й педагогам, в основі якої лежить збереження максимуму волі й відповідальності суб’єкта розвитку за вибір рішення актуальної проблеми; мультидисциплінарний метод забезпечуваний єдністю зусиль педагогів, психологів, соціальних і медичних працівників; органічна єдність діагностики проблеми й суб’єктного потенціалу її розв’язання, інформаційного пошуку можливих шляхів вирішення, конструювання плану дій і первинна допомога в його здійсненні; допомога у формуванні орієнтаційного поля, де відповідальність за дії несе сам суб’єкт розвитку[3].
Таким чином, психологічний супровід за О. Казаковою – це комплексний метод, в основі якого – єдність чотирьох функцій:
- діагностика суті виниклої проблеми;
- інформація про суть проблеми й шляхи її розв’язання;
- консультація на етапі ухвалення рішення й вироблення плану вирішення проблеми;
- первинна допомога на етапі розв’язання проблеми [3].
Особливість психологічного супроводу в школі полягає в безпосередній роботі з педагогами, учнями, батьками. Робота спрямована планомірно, систематизовано та пліч-о-пліч з навчально-виховним процесом.
Психологічний супровід є одним із видів психологічної допомоги, який має на меті створення необхідних умов для ефективної адаптації до навчальних умов, взаємодії між всіма ланками навчально-виховного процесу, забезпечує пристосування в умовах інтенсивного інформаційного потоку, сприяє кращому засвоєнню знань, навичок, умінь. У чому ж сенс психологічного супроводу? Не кожен вміє вчасно і повноцінно позбавлятися від тривоги, страху, обурення, образи, обурення, перенапруги, нетерпіння, жалості до себе. Не кожен вміє «брати себе в руки». За допомогою психолога - це стає реальним. Дитина в процесі взаємодії починає відстежувати, вчасно аналізувати, правильно розуміти і ефективно брати участь в подоланні труднощів та бар’єрів в умовах шкільного життя.
Робота в цьому напрямку досить індивідуальна. Завдання психолога, який забезпечує психологічний супровід, полягає в тому, щоб створювати необхідні умови для адекватного розуміння дитиною своєї життєвої ситуації, завдань, які поставлені перед ним, можливих варіантів поведінки, пошуку ресурсів на реалізацію себе в навчально-виховному процесі, подоланню певних труднощів.
Психологічний супровід в умовах навчального процесу здійснюється не тільки з учнями, але й педагогами та батьками. Це не менш важлива складова роботи психолога, яка створює максимальні умови ефективної взаємодії всіх ланок навчально-виховного процесу. Психологічний супровід навчальної діяльності має специфіку методів застосування та напрямків роботи. Визначають наступні напрями реалізації діяльності психолога в умовах школи, що окреслюють поняття психологічного супроводу: діагностична, корекційна, консультаційна, просвітницька, профілактична робота [2].
Діагностична робота – дає можливість отримати необхідну інформацію про учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності, емоційні переживання, труднощі. Накопичений досвід діагностичного підходу до організації навчально-виховного процесу допомагає розв'язанню актуальних педагогічних проблем. Завдяки діагностичному матеріалу можна прогнозувати певні явища, процеси в класі, колективі, запобігти певним негативним проявам, формувати подальші стратегії роботи з даною категорією досліджуваних.
Корекційна робота (Розвивальна) – активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження індивідуальності. Даний вид роботи здійснюється на основі діагностичних даних. Завдяки корекційно-розвивальним заняттям корегуються прояви певних небажаних(негативних) явищ, здійснюється вплив на особистість учня з метою розвитку пізнавальних процесів, здібностей, індивідуальних проявів. Такі заняття мають індивідуальну та групову форму проведення. Яскраво виражають поняття психологічного супроводу в навчальних умовах.
Профілактична робота. Часто її об’єднують з корекційною. Проте хочу виокремити цей напрямок роботи. Адже сутність його полягає в попередньому впливі на учнів, підвищенні знань, які забезпечують гармонічний розвиток особистості школяра. «Для того, щоб в майбутньому не говорити, про шкідливість цигарок, сьогодні поговоримо про те, яке цінне наше здоров’я». Такий підхід має на меті уберегти учнів в подальших можливих наслідків.
Консультування – це робота за конкретним запитом. З учнями даний вид роботи зазвичай здійснюється для вивчення певного явища, проблеми, яка хвилює дитину. При необхідності, психолог знайомить батьків або вчителів з результатами діагностики,дає певний прогноз, попереджає про те, які труднощі можуть у майбутньому виникнути у школяра в навчанні та спілкуванні; при цьому спільно виробляються рекомендації з рішення виникаючих проблем і взаємодії зі школярем.
Тісна співпраця створює максимально позитивний результат в умовах шкільної системи. Проте на даному етапі розвитку психологічної служби в школах дані зв’язки не цілком налагоджені та структуровані.
Психологічна просвіта – це підвищення психологічної культури учнів, вчителів, батьків. Завдяки певним заходам, лекціям, навчальним семінарам учасники навчального процесу мають змогу краще пізнати себе, інших. Психологічна освіта полягає в тому, щоби знайомити вчителів і батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку дитини. Дитині такі заходи дають змогу вивчати себе, особливості свого розвитку, шляхи та методи саморегуляції, самовиховання. Своєрідний багаж отриманих знань кожен з них має можливість використовувати на практиці.
Під час здійснення психологічного супроводу важливими залишаються всі вищесказані напрямки, які повинні здійснюватися згідно потреб та вимог навчального закладу.
Завдяки ефективній роботі психологічної служби в школі здійснюється підтримка та надається допомога всім учасникам навчально-виховного процесу чи то пряма, чи опосередкована, включається весь діагностичний арсенал методів та методик, звісно з врахуванням всіх вікових та індивідуальних особливостей.
ЛІТЕРАТУРА
1.Зеер Э.Ф. Психология профессий / Э.Ф. Зеер. –Екатеринбург: Деловая книга, 2003. –336 с.
2.Истратова О.Н., Эксакусто Т.В. Справочник психолога средней школы / О.Н. Истратова , Т.В. Эксакусто.–Изд. 5-е.–Ростов н/Д.: Феникс, 2008.–510, [1]с.: ил.–(Справочник).
3.Казакова Е.И. Толерантность – путь к развитию / Казакова Е.И. –СПб: Изд-во Ютас, 2007.–С. 24-36.
4.Столяренко Л.Д. Основы психологии / Л.Д. Столяренко.-20-е изд.-Ростов н/Д:Феникс, 2008.–671 с.
5.Слюсарев Ю.В. Психологическое сопровождение как фактор активизации саморазвития личности: автореф. дисс. на соискание уч.степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 "Педагогическая психология" / Ю.В. Слюсарев. – С.-Пб., 1992.–20 с.
6.Система соціального і психолого-педагогічного супроводу дітей пільгових категорій / [авт. тексту О.І. Василькова, І.В. Родигіна, М.І. Гринчук та ін.] – Д.: ДонІППО Витоки, 2006.–206 с. –(Навч.метод. посіб.).
7.Яничева Т. Психологическое сопровождение деятельности школы. Подход. Опыт. Находки / Т. Яничева // Журн. практ. психолога. –1999. –No3.–С. 101-119.
