ФРАЗЕОЛОГІЯ РАДІООБМІНУ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ТА ПОМИЛКИ ПІЛОТІВ ПРИ СПРИЙНЯТТІ ПОВІДОМЛЕНЬ В ЦИВІЛЬНІЙ АВІАЦІЇ
Тетяна Жукавіна (Кропивницький, Україна)
Радіообмін цивільної авіації являє собою професійне комунікативну взаємодію пілотів і наземних служб, а саме обмін і передачу повідомлень, які здійснюються за допомогою радіо на повітряних судах. З лінгвістичної точки зору, радіообмін розглядається як сукупність фонетичних, граматичних і лексичних одиниць мови, що обслуговує мовне спілкування учасників повітряного руху (авіадиспетчера і пілота) під час виконання польоту і представлена в діалогах пілот – авіадиспетчер [5].
Однак відому лакуну становить дослідження порушень в сприйнятті іншомовними пілотами англомовних повідомлень. Виявлення типових помилок, що допускаються пілотами при сприйнятті повідомлень, переданих диспетчерами управління повітряним рухом (далі – УПР), може послужити поліпшенню якості навчання пілотів і диспетчерів УПР, і, що важливо, попередження авіаційних інцидентів, пов’язаних з нерозумінням або неправильним розумінням пілотом мови диспетчера. Це особливо актуально в плані авіаційної безпеки: останні дослідження в цій області показали, що в 75-85% [4, с.280] авіакатастроф причиною є «людський фактор», тобто помилки пілотів і диспетчерів УПР.
У документах Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) вказується, що інформація і вказівки, які передаються в радіообміні, «мають життєво важливе значення для забезпечення безпечної та швидкої експлуатації ПС». Радіообмін в авіації – усне спілкування, здійснюване на базі лексико-термінологічних «заготовок», мовних кліше, застосування яких є обов'язковим, відповідно до вимог ведення радіопереговорів. Зазначені правила визначають порядок ведення радіозв’язку, особливості використання спеціальної та неспеціальної лексики, характер і стиль комунікації, специфіку побудови висловлювань, а також тематику останніх. Правила і типова фразеологія призначені для скорочення тривалості, упорядкування та підвищення надійності радіообміну в радіомережах і по наземних каналах зв’язку органів УПР [1], [2].
Дані проведеного педагогічного експерименту [4, с.133-148] дозволяють також говорити про те, що під час навчання льотного складу англійської мови недостатньо «натаскування» їх на радіообмін, яке виявляється неефективним без хорошого базового знання загальної англійської. Знаючи фразеологію англійською мовою, пілот успішно справляється з поставленими перед ним завданнями, поки мова йде про штатні ситуації. У нестандартній ситуації, коли команди диспетчера УПР виходять за межі звичного обмеженого набору команд радіофразеології, може виникнути нерозуміння, що найчастіше і відбувається, приводячи до катастрофічних наслідків. Суворе впорядкування процесу навчання пілотів призводить до того, що вони бояться відступити від завченої формули, в тому числі і в мові. Однак формула, як правило, «годиться для невеликого числа ситуацій, а для вирішення більшості польотних завдань необхідні не жорсткі формули, а гнучке мислення» [4], [2].
Вочевидь, що учасники діалогу «пілот – диспетчер» повинні володіти не тільки англійською авіаційною мовою певного професійного рівня відповідно вимогам документів ІКАО, але і вміти спілкуватися англійською мовою спонтанно і вільно, точно формулювати свої думки у ситуаціях професійного та повсякденного спілкування.
Етап базової підготовки включає курс навчання загальної англійської мови, курс навчання фразеології радіообміну англійською мовою [5]. Наступний етап – професійно-орієнтована підготовка – вивчання авіаційної англійської мови [2]. Заключний етап реалізації навичок ведення радіообміну англійською мовою – курс передтренажерної (теоретичної) і тренажерної (практичної) підготовки. Тренажерна підготовка – це польотні завдання з одночасним веденням радіозв’язку та спілкуваннями між членами екіпажу виключно англійською мовою, включаючи нестандартні екстремальні ситуації польоту. Мета занять полягає у тому, що пілоти і диспетчери повинні швидко, точно з’ясувати нестандартні повідомлення, вірно відповідати та приймати рішення [4, с.170].
Обов’язок пілотів і диспетчерів – володіти авіаційною термінологією відповідного рівня, постійно підтримувати рівень знань, який є необхідним для забезпечення безпеки польотів у міжнародних повітряних трасах.
В екстремальній ситуації польоту пілот повинен передати інформацію англійською мовою диспетчеру, одночасно переробити велику кількість різнопланової інформації, перекодувати англійською мовою, здійснювати одночасно діалог с диспетчером, прийняти інформацію англійською мовою від диспетчера і далі здійснювати процес гіпотези, прийняття рішення та його реалізації. Професійна підготовка пілотування повинна бути фоном навчання англійської мови з певним психофізіологічним навантаженням [4, с.107].
Процес навчання льотного складу англійської мови включає вивчання документів ІКАО, основ міжнародного повітряного права, технічних характеристик іноземних повітряних суден, експлуатаційних норм ведучих головних авіакомпаній світу, авіаційної метеорології та інших дисциплін англійською мовою, які мають відношення до забезпечення безпеки польотів [3].
Проблеми безпеки польотів на Міжнародних авіалініях у сучасному світі є особливо актуальною і значимою для авіації.
Література:
- Manual of Radiotelephoning, Doc 9432 AN/925 – ICAO, 2006. www.Skybrary.aero/ 2016
- AVIATIONENGLISH. Teacher’sBookforICAOcompliance. JohnKennedy. Macmillan. 2008. - 129p.
- «Англійська мова професійного спрямування» спеціалізації «Льотна експлуатація повітряних суден»: комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни / Н.Г. Чередниченко. – Кіровоград: КЛА НАУ, 2016. - (електронний варіант)
- Витряк Анатолій Микитович. Надежность профессиональной деятельности летного и диспетчерского состава на международных воздушных трассах: монография. /А.М. Вітряк. - Москва-Кировоград: 2008. – 398 с. – ISBN 978-966-7878-25-2.
- Leveson L.F. with Martin Cass. SKYTALK. English for Air Communication. Coursebook. Teaching Manual. Stanley Thornes (Publishers) Ltd., 1993. – 162p.
