НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК СИСТЕМА
Вячеслав Олексенко (Харків, Україна)
В умовах євроінтеграції України та модернізації системи її вищої освіти особливої гостроти й актуальності набуває проблема навчання іноземної мови. Парадигмальні перебудови в освіті, відмова від трансляційної педагогіки, зміна моделей навчання, сучасні реалії викладання іноземних мов вимагають нової педагогічної технології, яка б гарантувала високу ефективність навчальної діяльності.
Навчальна діяльність – це цілеспрямована й упорядкована сукупність дій, прийомів і операцій, що забезпечують мотиваційну й активну включеність суб’єктів діяльності в організований дорослими процес навчання [2]. Аналіз цього визначення дозволив дійти очевидного висновку, що в ньому прослідковуються елементи технологічного процесу. Встановлений факт підтверджується й тим, що навчальна діяльність вимагає від її учасників бачення в ній мети, змісту, способів дій, управління і контролю за її результатами.
С. Бондар наголошує, що навчальна діяльність як система у загальноосвітніх навчальних закладах включає діяльність вчителя (викладання) і діяльність учня (учіння) [1]. Звідси випливає, що в університетах навчальна діяльність включає діяльність викладача чи професорсько-викладацького складу в аспектах навчально-методичної роботи і діяльність студента.
Розкриємо дидактичні вимоги до навчальної діяльності пов’язаної з вивченням іноземної мови в університетах.
На початку навчання треба знати різні можливі характеристики студента: здібності, чим він керується у своїй пізнавальній діяльності, як бажає її здійснювати. Пізнання розглядається як процес, у якому студент пізнає, прагне до істини, у той же час розуміє необхідність самозмінюватись. Пропонується новий спосіб здобуття не тільки знань, а й інших компетентностей. Готове знання існує поряд з уже дослідженим, яке студент сам досліджує. Знання структуруються залежно від значимості. Студент має до них вільний доступ і творчо засвоює їх у процесі навчання. Компетентності розглядаються як засіб розвитку студентів, а їх здобування – необхідною умовою конкурентоспроможності в майбутньому.
Особистість розкривається лише тоді, коли проявляє активність. Результатом такої активності стають нові якості самої особистості, що створює передумови для подальшого розвитку. Активність досягається з урахуванням того, що нове знання подається студентам не в готовому вигляді, а його необхідно самостійно відкрити в єдності теорії і практики в процесі свідомого виконання певних дій. Педагогічна майстерність викладача виявляється в умінні мотивувати таку діяльність, викликати в студентів цікавість до свого незнання, потребу його самостійно подолати і вчасно надавати необхідну допомогу. Навчально-пізнавальна активність сприяє розвитку мислення, формуванню особистісних поглядів, розширенню і поглибленню знань, що дуже важливо в структурі професійних якостей. Під час такої активності розкриваються риси, властиві кожному, які мають на даний момент практичне значення. У почуттєвих формах пізнання суб’єктивність обумовлена здебільшого особливостями нервової системи, логічними та мовними формами, а також попередніми знаннями.
Для того, щоб студент свідомо і самостійно працював, його необхідно навчити раціональних методів самостійної роботи: працювати з словником, підручником, довідником, робити висновки, ставити запитання спочатку рідною мовою, а потім іноземною. З цією метою проводяться загальний і індивідуальний інструктаж-рекомендації, консультації, роздаються спеціальні пам’ятки тощо.
Навчальна діяльність організовується із застосовуванням методів і форм роботи, які дають можливість вільно обмінюватись думками, творчої діяльності, введення студентів у єдиний процес здобуття та засвоєння знань, створення позитивного емоційного фону, на якому відбувається вивчення теми, забезпечення комунікативної активності, стимулювання пізнавальної діяльності вихованців.
Взаємини між викладачем і студентом під час навчальної діяльності докорінно змінюються. Передбачається відмова від тоталітарного чи авторитарного стилю спілкування. Відносини будуються як стосунки між партнерами. Встановлюється взаєморозуміння, підтримка намірів щодо самореалізації та самоствердження. Співробітництво базується на колективній взаємодії.
Надається відносна свобода в діях студентів як суб’єктів педагогічного процесу. Студенти – вільні істоти, які самостійно визначають і висловлюють своє ставлення до того, що відбувається. Втілюється орієнтація на максимальну активізацію особистісного потенціалу, максимальне використання власних індивідуальних можливостей у творчій діяльності.
Обов’язково створюються ситуації для індивідуальної творчості, що дозволяє визначити та розвивати індивідуальні особливості студентів. Діяльність студентів пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку, спрямовується на створення різних цінностей. Творчі здібності не формуються як будь-які навички чи сума знань і умінь. Створюються об’єктивні умови для їх зародження і розвитку як в індивіді, так і навколо нього. Здійснюється творче приваблювання творчості.
Комунікативна взаємодія ґрунтується на розумінні ставлень, почуттів, психічних станів одногрупника з або без активного втручання. Комунікація здійснюється так, щоб у процесі співпереживання ці почуття залежно від їхнього змісту, форми, необхідності ставали глибшими, доцільнішими або нейтралізувалися. Для спілкування характерне доброзичливе, толерантне ставлення до будь-кого, безконфліктний розвиток особистості. Молоді люди вчаться гуманним стосункам між собою, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, прислуховуватись до думки інших, культурі ведення діалогу.
Прилюдно помічаються і підтримуються будь-які намагання студентів розвивати свої природні та соціально набуті здібності. Підкреслюється найменша успішна діяльність студентів, за її відсутності висловлюється надія на успіх найближчим часом. Створюється можливість кожному відчути радість від самоусвідомлення власного зростання і розвитку. Забезпечення успіху в діяльності сприяє позбавленню різного роду негативізмів, додатково створює і підсилює суб’єктивний психічний стан задоволення наслідками своєї праці.
Розкриту навчальну діяльність ефективно можна здійснювати на студактивних заняттях [3]. Студактивну педагогічну технологію висвітлено в [4].
При розробленні технології проведення студактивних занять враховано, що будь-яка навчальна діяльність включає загальнонавчальні, предметні та інтелектуальні уміння і навички. У процесі такої діяльності вони формуються, а наявні удосконалюються. Більше того, розвиваються пам’ять, мислення, творчість, загальні і специфічні здібності, формуються знання, набувається життєвий досвід. Зважено на труднощі, які виникають під час вивчення іноземної мови, моральних, розумових, вольових та емоційних рисах студентів. На студактивних заняттях створюються умови для розвитку самої навчальної діяльності як системи. У результаті виникають нові форми і способи діяльності.
Список літератури
1. Бондар С.П. Цілісний підхід до методів навчання як основа моделювання навчальної діяльності учнів /С.П. Бондар. – К., 2001.
2. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К., 2008.
3. Oleksenko V. Innovative Trend of Acquiring and Mastering Knowledge by Students / Viacheslav Oleksenko // International Letters of Social and Humanistic Sciences. – Switzerland, 2015. – V. 65. – P. 88-95.
4. Олексенко В.М. Горизонтальна структура студактивної педагогічної технології / В.М. Олексенко // Гуманітарні проблеми вищої освіти: зб. наук. пр. – Харків: ХНАДУ, 2011. – Вип. 1. – С. 28-40.
