ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ І МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

02 жовтня 2019 Останнє оновлення: 02 жовтня 2019

Данилюк Світлана

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки та психології

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, старший викладач Н. М. Цуканова

Анотація. У статті визначено особливості педагогічної думки, поглядів, ідей В. О. Сухомлинського щодо педагогічної творчості та майстерності вчителя та розкрито основні компоненти структури педагогічної майстерності.

Ключові слова: педагогічна спадщина В. Сухомлинського, педагогічна майстерність, педагогічна творчість, гуманізм.

Постановка проблеми. Інтеграція української системи освіти у світовий освітній простір потребує визначення та впровадження нових підходів до професійної підготовки вчителя. В умовах глобалізації, гуманізації та технологізації освітніх процесів сучасному педагогу необхідно розвивати професійну та соціальну мобільність та формувати відповідні професійні компетенції. Особливої уваги в даному контексті набуває професійна майстерність педагога як один з важливіших атрибутів педагогічної дії.

Вирішення складних завдань інтеграції вітчизняної освіти в світовий освітній простір та визначення шляхів розвитку педагогічної майстерності вчителя неможливі без ретельного вивчення власного історичного минулого, а саме здобутків видатних педагогів минулого століття. Тому постать В. Сухомлинського та ті педагогічні проблеми, які він досліджував, стають особливо актуальними сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Педагогічна спадщина видатного вчителя стала предметом дослідження багатьох науковців – Л. Аванесян, Г. Бондаренка, О. Зотової, Т. Кочубей, І. Суржикової, Л. Ткачук, Т. Челпаченко та ін. Широке коло питань, що висвітлено в цих наукових працях, складає дидактичне та методологічне підґрунтя для подальших досліджень проблеми педагогічної майстерності і має велику цінність для розвитку педагогіки як науки.

Метою статті є визначення особливостей педагогічної думки, поглядів, ідей В. Сухомлинського щодо педагогічної творчості та майстерності вчителя, його місця і ролі у процесі забезпечення ефективності навчання і формуванні особистості учнів.

Виклад основного матеріалу. Упродовж багатьох років В. Сухомлинський розвивав теорію про педагогічну майстерність. Проблемі педагогічної майстерності та іншим питанням формування компетентності педагога присвячено його праці «Сто порад вчителю», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Серце віддаю дітям», «Розмова з молодим директором школи», «Інтерес до навчання – важливий стимул навчальної діяльності учнів» та ін.

За В. Сухомлинським, складовими педагогічної майстерності є: гуманізм, педагогічні здібності, педагогічна взаємодія [1, с. 322]. Гуманізм вчителя – це його ставлення до дитини, визнання її особистості найвищою цінністю, прояв доброти, любові, милосердя. Педагогічні здібності педагога проявляються як комунікабельність, інтуїція, переконання, оптимізм, здатність до творчості. Педагогічна взаємодія – це професійний такт учителя, його культура мовлення та те, як він здійснює комунікацію з учнями, враховує їх психічні та фізіологічні особливості, звертає увагу на їх особисті потреби [1, с. 323].

Гуманність – це запорука успішного самоствердження вчителя як особистості. В. Сухомлинський визначає, що «…щоб стати справжнім вихователем, треба пройти школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується дитина» [4, с. 111].

Одним з головних проявів гуманності, на думку В. Сухомлинського, є усвідомлення цінності особистості дитини: «ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від наших якостей і нашого вміння, від нашої майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» [4, с. 112].

В. Сухомлинський звертає увагу і на той вплив, що здійснює вчитель на учня в процесі навчання. З метою ілюстрації цього впливу видатний педагог порівнює вчителя зі скульптором: «усе занепокоєння, усі прикрості та вся творчість нашої справи в тому й полягають, що скульпторів не один. Їх декілька. Це і родина дитини, і особистість вчителя, і колектив, у якому виховується дитина, і книга, яку вона читає… Якщо б усі ці сили діяли як добре злагоджений оркестр, як легко творили б люди» [3, с. 212].

Важливою складовою педагогічній майстерності, за В. Сухомлинським, є саморозвиток, а саме – читання: «удосконалення педагогічної майстерності кращих учителів, – писав він, – якраз і зумовлене тим, що систематичне читання безперервно наповнює море їхніх знань» [4, с. 92]. Для цього В. О. Сухомлинський рекомендував педагогам створювати власну бібліотеку, щомісяця купувати книжки. Отже, саме власний саморозвиток і збагачення знаннями можуть стати основою вдосконалення професійних вмінь та навичкок вчителя.

Одним з головних завдань вчителя, на думку В. Сухомлинського, є індивідуальний підхід до учня, відповідно до його психічних, фізіологічних особливостей та здібностей: «справжнє навчання, за В. Сухомлинським, – це індивідуально-творчий розвиток кожної дитини» [4, с. 449].

Взаємодія, на думку В. Сухомлинського, – це основа спільної діяльності, в тому числі і навчання. Педагог зазначає: «навчання – це насамперед взаємовідносини між людьми, обмін духовними цінностями, взаємна віддача сердечної доброти, співчуття. Усе шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності» [3, с. 496].

Особливою складовою педагогічної майстерності, яка відрізняє справжнього майстра своєї справи, за В. Сухомлинським, є педагогічна творчість – «бачення людиною свого внутрішнього світу, передусім свого розуму, свого напруження інтелектуальних сил, свого розуміння і творення краси в наслідках своєї праці, своїх зусиль» [3, с. 71]. Творчість, на думку педагога, – це «одна з ділянок педагогічної цілини», якій властиві «риси дослідження, творчого узагальнення своєї праці» [4, с. 270].

Вивчення педагогічних ідей В. Сухомлинського щодо проблеми педагогічної майстерності дозволило окреслити її структуру, яку складають гуманізм, педагогічні здібності, педагогічна взаємодія. Педагогічні здобутки педагога є джерелом розвитку теорії і практики освіти та виховання, яке сьогодні, в першу чергу, націлене на формування особистості з національними, духовними та ціннісними орієнтаціями.

Висновки і перспективи вивчення проблеми. Отже, педагогічна спадщина В. Сухомлинського та його ідеї – це ідеї майбутнього, які вже впроваджуються у освітній процес. Перспективами подальших досліджень цієї проблеми може бути аналіз сучасних думок щодо образу ідеального вчителя.

Бібліографія

Барбіна Є. С. Педагогічна майстерність у контексті гуманістичної педагогіки В. О. Сухомлинського / Є. С. Барбіна // Зб. наук. пр. Пед. науки / Херсон. держ. ун-т. – Херсон, 2009. – №. 53. – С. 321–326.
Зотова О. Ідеї творчості в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського / О. Зотова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – Ужгород, 2008. – № 15. – С. 70–71.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5-ти томах / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. школа, 1977. – Т.1. – 654 с.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. школа, 1988. – 304 с.