ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТА НАГАЛЬНІ ЗАДАЧІ ГЕОГРАФІЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА В ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ
Кривульченко А.І.
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Сучасне краєзнавство варто розглядати як інтегральний науково-діяльний напрям вивчення рідного краю, в якому слід виокремлювати наукове, науково-популярне та діяльно-популяризаторське краєзнавство. Такі визначальні для будь-якої галузі знань методологічні категорії як об’єкт, предмет і суб’єкт по відношенню до краєзнавства є досить специфічними.
Об’єкт краєзнавства надзвичайно широкий, що знаходить свій прояв у наявності тих окремих краєзнавчих напрямів, які вже досить чітко викристалізувалися, зокрема географічне, історико-археологічне, етнографічне, літературне, мистецтвознавче, топонімічне. Предметом дослідження кожного з цих піднапрямів, як на думку автора, має бути оцінка того чи іншого краєзнавчого об’єкта, певної постаті або наукового чи науково-діяльного доробка з позицій його унікальності, специфічності, значимості для широкого кола людей досліджуваного регіону, на що, наприклад, у загальному культурологічному контексті звертав увагу академік Дмитро Ліхачов.
Методологічні засади географічного краєзнавства базуються на просторово-часовому підході до розгляду фізико-географічних, – геокомпонентних (водних, кліматичних, геоморфологічних тощо) і геокомплексних (ландшафтних, палеогеографічних) природних об’єктів, а також різномасштабних, ієрархічно організованих соціальних та економіко-географічних утворень.
З огляду на специфічність краєзнавчих досліджень, зокрема при фізико-географічному краєзнавчому спрямуванні, слід зазначити, що територія Центральної України і зокрема її Кіровоградська область відзначаються деякими особливо значимими об’єктами, процесами та явищами, які здебільшого обумовлені геоекотональним перехідним положенням регіону від субаридних до суббореальних кліматичних умов та розташуванням у межах Українського щита, Придніпровської височини. Специфіка кліматичних умов обумовила ступінь комфортності для проживання й ведення сільськогосподарської діяльності на цій території, чому, першочергово, сприяє майже повсюдне поширення чорноземних грунтів із їх максимальним бонітетом, яким визначається економічна цінність та агрономічна якість цих грунтів.
Роль Українського щита для території Кіровоградської області досить всебічна, зокрема близьке, а не рідко з виходами на поверхню порід архей-протерозойського часу, сприяло виявленню дуже значного різноманіття корисних копалин - нерудних (графіт, лабрадорит, граніти) і горючих (сланці, буре вугілля). Проте особливе значення тут належить урановим родовищам та рудам чорних і кольорових металів (залізним, нікелево-хромовим), а також рудам рідкісних (літій, тантал, ніобій) і дорогоцінних металів (золото). В цьому ж геологічному контексті територія області на загальносвітовому рівні відзначається наявністю імпактних (ударних) структур космогенного походження. Саме на території Кіровоградщини знаходиться еталонна для всього світу імпактна структура, кратер із центральним підняттям - Бовтиська астроблема. В останні часи до історії метеоритного бомбардування Землі додалася ще Кам’янецька астроблема, яка виявлена за 95 км на південь від м. Кропивницького.
Географічне краєзнавство на території Кіровоградської області має вже понад 150-річну історію, починаючи від «Материалов для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба» О.О. Шмідта - ґрунтовної праці 1863 року, яка присвячена Херсонській губернії, де сучасна Кіровоградщина була її важливою складовою.
З огляду на зазначений час в історії розвитку географічного краєзнавства для території області варто виділяти мінімум три етапи – первісно-географічний (1863 – 1935 рр.), початковий фахово-географічний (1935 – 1985 рр.) та фахово-диференційований (1985 – 2018 рр.) з важливими науково-популярною й діяльно-популяризаторською складовими.
Первісно-географічний етап розвитку географічного краєзнавства відзначився важливими загальногеографічними, певною мірою й геокомпонентними роботами. До цієї першої складової слід віднести узагальнені географічні праці О.О. Шмідта й П.П. Семенова (Семенова-Тяньшанського), зокрема матеріали 1885 р. («Географо-статистический словарь Российской империи»), 1898 р. («Живописная Россия») та 1910 р. («… Полное географическое описание нашего отечества …». Також сюди слід віднести й статистико-економічний опис із «Материалов для оценки земель Херсонской губернии» (1888 р.). Певну уяву щодо особливостей природи, населення Центральної України і сучасної території Кіровоградщини надає «Дневник путешествия в южную Россию академика …Гильденштедта в 1773 – 1774 гг» (1809 р.). Геокомпонентна складова першого етапу базується на важливих геологічних і гідрогеологічних, метеорологічних, гідрологічних, геоботанічних дослідженнях (О.В. Клосовський, 1888; І.Р. Кобецький, 1913; П.И. Голубєв, 1929; Й.К. Пачоский, 1917; А.М. Окснер, 1924) і безумовно на унікальних кліматологічних дослідженнях 1874 – 1910 рр., які здійснювалися вчителями-науковцями Єлисаветградського реального училища Г.Я. Близніним і Р.В. Пржишиховським.
На окрему увагу тут заслуговує постать Г.Я. Близніна, якого не зовсім правильно, спрощено відносять до «… піонерів у справі становлення та розвитку сільськогосподарської служби на Півдні України … ». Г.Я. Близнін, першочергово, - науковець і вчитель «естественной истории и физической географии» (згідно архівних матеріалів) Єлисаветградського реального училища, який уперше в Центральній Україні впровадив системні метеорологічні спостереження, створив, на основі метеостанції, організованої вчителем математики і фізики згаданого училища Р.В. Пржишиховським (1870 – 1874 рр.), зразкову в Російській імперії метеорологічну станцію, де проводив вже традиційні на той час суто метеорологічні, але й агрометеорологічні спостереження. Свої дослідження він здійснював у тісному співробітництві зі всесвітньовідомим кліматологом О.І. Воєйковим. Інколи він також проводив геофізичні (за сонячними затемненнями), актинометричні й гідрологічні (стосовно повеневих вод р. Інгул) спостереження, результати яких передавалися до Головної Фізичної Обсерваторії в Санкт-Петербурзі, до Магніто-метеорологічної обсерваторії Новоросійського університету, Імператорського руського Географічного товариства. Результати досліджень, особливо щодо вологості грунтів, він пов’язував із врожайністю сільськогосподарських культур, інколи певними захворюваннями людей та епізоотіями, він також намагався надавати певні метеорологічні прогнози. Результати досліджень Г.Я. Близніна знаходимо у його численних офіційних звітах, наукових публікаціях, зокрема в таких відомих як «Метеорологический вестник», «Труды Императорского Вольно-экономического Общества», «Труды Метеорологической сети Юго-западной России», «Известия Елисаветградского Общества сельского хозяйства». В 1888 році на основі результатів 13-річної роботи «Єлисаветградської Метеорологічної Станції (1874 – 1886 рр.)» ним була опублікована зведена інформація «Климатологические данные Елисаветграда и его уезда». За Атлас метеорологічних таблиць Г.Я. Близнін у 1890 році отримав золоту медаль від розпорядчого Комітету Херсонської земської сільськогосподарської й промислової виставки.
Початковий фахово-географічний етап розвитку географічного краєзнавства на Кіровоградщині, переважно припадає на 1935 – 1941 рр. і 1945-1950 рр, коли функціонував «природо-географічний» факультет у Кіровоградському державному педагогічному інституті. В цей час проводилися важливі геоморфологічні (В.І. Галицький, Г.П. Міщенко) та суспільно-географічні (колишній директор інституту С.К. Королюк) дослідження. У межі цього етапу також варто включати період від 1951 р. і включно по 1985 р., - час, коли з’явилися результати геоморфологічних досліджень Г.П. Міщенка, а головно його узагальнюючі географічні праці щодо території Кіровоградщини (1961 р.).
Фахово-диференційований етап розвитку географічного краєзнавства в Кіровоградській області починається з часу намагань (1986 р.), а згодом і реалізації (1993 р.) відновлення діяльності природничо-географічного факультету в Кіровоградському педагогічному інституті (доценти А.І. Кривульченко, Л.М. Лопатенко), пізніше - університеті, з 2017 р. - у Центральноукраїнському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Розвиток географічного краєзнавства, як і загалом краєзнавства, в цей час доцільно поділити на три головні напрями – науковий, науково-популярний та діяльно-популяризаторський.
Науковий географо-краєзнавчий напрям цього часу базувався на вагомих попередніх результатах геологічних (В.В. Різниченко, Л.Г. Ткачук, В.Г. Руткевич, Т.С. Лісова, Р.М. Дайдакулов), кліматологічних (Г.П. Лещенко), гідрологічних (А.А. Русов, Н.И. Максимович, П.Л. Маштаков, Б.М. Штейнгольц, М.С. Каганер, Г.І. Швець), грунтознавчих (А.С. Скородумов, І.П. Ільченко, М.Х. Галюк), комплексних фізико-географічних й суспільно-географічних (С.К. Королюк, Г.О. Міщенко, М.О. Хилюк) досліджень.
Важливою початковою рисою цього етапу стала інтенсивна підготовка до опублікування тритомної Географічної енциклопедії України, яка вийшла в світ у 1989 – 1993 рр. і її перший том уперше був представлений на останньому (вересень 1990 р., м. Казань) географічному з’їзді Радянського Союзу, де автор був членом делегації від України.
Науковий географо-краєзнавчий напрям на Кіровоградщині за останні 35 років охарактеризувався опублікуванням цілого ряду наукових праць геокомпонентного й геокомплесного спрямування. В контексті геокомпонентного спрямування досить виразними стали такі напрями як геолого-геоморфологічний, кліматологічний, гідрологічний й гідролого-лінгвістичний, ґрунтознавчий та біогеографічний.
Геокомплексне спрямування географо-краєзнавчих досліджень на Кіровоградщині отримало розвиток у формуванні таких напрямів як ландшафтознавчий, палеогеографічний, соціально- й економіко-географічний, медико-географічний, еколого-созологічний та ресурсно-туристський.
У цей період з’являється цілий ряд особливо вагомих робіт, зокрема теоретико-регіонального й геоекологічного характеру. Важливими також стали роботи узагальнюючого змісту, зокрема «Географічний атлас Кіровоградської області» (2012 р.), статті в багатотомному виданні «Енциклопедія Сучасної України» (2013 р.), які дали нове загальне уявлення щодо географічних особливостей Кіровоградської області. Деякі географічні праці на загальнообласному краєзнавчому конкурсі імені Володимира Ястребова були відзначені першими преміями, зокрема монографії щодо заповідних територій Кіровоградської області та водних об’єктів Кіровоградської області (доцент Мирза-Сіденко В.М., професор Кривульченко А.І.).
Науково-популярний та діяльно-популяризаторський географо-краєзнавчі напрями отримали на Кіровоградщині свою реалізацію у побудові геокомпонентної експозиції в обласному краєзнавчому музеї, намаганні створення національного природного парку «Чорноліський». У контексті наукових краєзнавчих здобутків географічного спрямування на окрему увагу заслуговують деякі навчальні посібники з географії області, географо-просвітянські роботи багатьох місцевих краєзнавців.
Нагальні задачі. Аналіз різноманітної географо-краєзнавчої діяльності на території Кіровоградщини свідчить про її дуже суттєве урізноманітнення й активізацію в останні роки. Для території області на даний час особливо актуальними постають проблеми, яким потрібно приділити значно більшої уваги, ніж це було раніше, зокрема це проблеми соціально-географічного, економіко-географічного та природоресурсного й созологічного характеру. З цією метою вкрай нагальною стає підготовка ґрунтовної наукової роботи з географії Центральної України. Вона зараз є вкрай необхідною як для фахівців різного профілю, так і для вчителів-географів. І в цьому контексті існує потреба щодо глибокого аналізу тенденцій прояву небезпечних природних процесів і явищ, просторових закономірностей прояву соціальних збурень, порівняльного регіонального аналізу місця території Кіровоградщини серед областей країни в системі певних здобутків і втрат, поліпшення геоекологічної ситуації в області та загалом глибокого аналізу щодо просторово-часових аспектів інвестиційної, туристсько-рекреаційної та логістичної привабливості регіону.
