ПОГЛЯДИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА РОЛЬ ПРИРОДИ У РОЗУМОВОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Валерія Кравченко
(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Т.О. Прибора
Анотація: У статті розкрито питання розумового та сенсорного виховання молодших школярів засобами природи в педагогічній спадщині видатного педагога В. О. Сухомлинського. Спираючись на педагогічний досвід педагога виявлено методи і форми впливу на виховання дітей засобами природи.
Ключові слова: В. О. Сухомлинський, молодший школяр, освітній процес, виховання засобами природи, розумове виховання.
У статті розкриваються актуальні питання щодо розумового виховання молодшого школяра засобами природи. Згідно з Державним стандартом початкової освіти – метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, формування системи цінностей виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою.
Мета статті полягає у дослідженні поглядів В. О. Сухомлинського щодо ролі природи в розумовому вихованні учнів початкової школи.
Видатний педагог В.О. Сухомлинський надавав розумовому вихованню важливого значення у всебічному розвитку особистості. Він вважав мозок дитини найніжнішим, найбільш чутливим та вразливим що є у природі. Він вважав, що коли думаєш про дитячий мозок, уявляєш ніжну квітку троянди, на якій тремтить крапля роси. Яка обережність і ніжність потрібні для того, щоб, зірвавши квітку, не зронити краплю. Ось така обережність потрібна нам щохвилини: адже ми торкаємося найтоншого і найніжнішого в природі – мислячої матерії організму, що росте...[7, 397].
Розумове виховання дитини повинно відбуватись серед природи, щоб дати змогу думці дитини перейти від наочності до її розумової обробки. Не можна обтяжувати мозок дитини лише словами і не давати їй образів – це швидко стомлює її, і не дає ніякого стимулу до пізнання навколишнього світу. Для кращої розумової активності дитині потрібно послухати, побачити, відчути те, що її оточує [7, 397].
Одним з основних форм розумового виховання В.О. Сухомлинський вважав уроки мислення серед природи. Він наголошував, що найкраще дитина розвивається сприймаючи навколишній світ, у своєму натуральному вигляді. Уроки мислення серед природи передбачали походи дітей на природу двічі на тиждень, де вони спостерігали за об’єктами та явищами природи, за їх зв’язками і значенням для життя людини, відчували красу природи [6, 138].
В.О. Сухомлинський зазначав, що все те, що має стати джерелом думки його вихованців – діти будуть спостерігати день за днем протягом чотирьох років. Таким чином була створена трьохсот сторінкова «Книга природи». Книга є збірником спостережень, яскравих картин, які залишались у свідомості дітей [7, 398].
Не менш важливим в розумовому вихованні дітей є розповідь вихователя про явища природи, їх красу та неповторність, зв’язок усього живого на землі. Василь Олександрович Сухомлинський наголошував, що розповіді вихователя повинні ділити з дітьми всі радощі і прикрощі життя – це обов’язкова умова повноцінного розумового розвитку дитини, збагачення її духовного життя. Будь-яка розповідь повинна бути цікавою, яскравою, захоплюючою, короткою. Дитину не можна перевантажувати безліччю фактів – це заважає їй цілісно сприймати розповідь, адже процес сприймання притуплюється і тоді дитину дуже складно чимось зацікавити, вмотивувати, спонукати до пізнання оточуючого світу [7, 397].
Український педагог В. О. Сухомлинський стверджував, що завдання вихователя полягає в тому, щоб відкрити перед дитиною усі джерела любові, поваги і оберігання природи, Батьківщини, сім’ї. З перших днів життя саме природа стає для дитини невичерпним джерелом багатьох знань, відчуттів та емоцій. В природі дитина спостерігає, відчуває, сприймає, порівнює, вивчає. Перебуваючи в природі, вихователь вчить дітей сприймати , відчувати її красу, заражає їх бажанням перебувати в природі, слухати її музику, спостерігати за тими дивами, які вона демонструє, насолоджуватись ароматами флори, дбати про неї. В процесі спілкування з природою, діти не лише формують уміння мислити, пізнавати, аналізувати, а й вчаться бачити всю красу природи, розуміти її, збагачувати свої враження, відчувати природу всіма рецепторами. Діти сприймають не лише природу, а ще й її кольори, форми, розміри, запахи, і це все дає важливе підґрунтя для сенсорного виховання дитини [5, 29].
Дитяче бачення світу, на думку педагога, суттєво відрізняється від бачення дорослого. Це, так звана, «художня творчість», адже всі образи які дитина сприймає, чи створюю – несуть в собі неймовірне емоційне забарвлення. Дитина дуже бурхливо сприймає будь-яке явище, всі її розумові процеси тісно пов’язанні з яскравими емоціями. Педагога писав, що емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд дитячої творчості. Педагог впевнений, що саме при високому емоційному забарвленні всі розумові процеси дитини працюють набагато краще. Природа ж виступає невичерпним джерелом вражень і емоцій для дитини, тому В. О. Сухомлинський вважав, що перші уроки мислення повинні бути не в шкільному кабінеті, а саме серед природи, де для дітей так багато нового та цікавого [1, 13].
В. О. Сухомлинський писав: «Урок за уроком я почав водити дітей до невичерпного і вічно нового джерела знань – у природу: в сад, у ліс, на берег річки, в поле. Разом з дітьми ми вчилися передавати словом найтонші відтінки предикатів і явищ». Такі уроки він назвав подорожами до джерела живої думки. Педагог наголошує, що в сенсорному вихованні дуже важливі ігри, праця, спостереження в природі. Він пропонував уроки милування природою, на яких діти спостерігали за новими та вже відомими для них природними об’єктами і явищами, шукали в них щось особливе, описували, малювали тощо [1, 11].
В. О. Сухомлинський вважав, що без докладання зусиль, без праці, розкриття і пізнання природи та її закономірностей – неможливе. Коли дитина робить перший крок у напрямку пізнання природи – вона отримує винагороду. Спершу винагорода буде скромною, проте чим більше зусиль буде докладати дитина пізнаючи природу, тим більша і щедріша буде винагорода. Чим більше дитина працює – тим більше таємниць природи вона дізнається[1, 12].
Важливою формою організації діяльності дітей був комітет захисту природи. Ця форма передбачала працю дітей в природі, турботу про все живе, створення куточків краси, робота на пришкільних ділянках, тощо. Педагог вважав, що праця дітей, спрямована на створення прекрасного в природі, його оберігання робить дітей гарнішими із середини, кращими людьми, пробуджує багато моральних цінностей і покращує ставлення до всього прекрасного, що є в світі, розвиває пізнавальні здібності дітей [7, 398].
Природа є невичерпним джерелом знань та відчуттів дитини, вона є важливим підґрунтям для всебічного розвитку учнів початкових класів. Спілкуючись з природою діти збагачують свої знання і розширюють кругозір, вчаться бережно та з повагою ставитись до усього живого. Дитина не може засвоїти певну інформацію про предмет не побачивши його, і саме природа допомагає дитині познайомитись з оточуючим світом. Перераховані погляди В.О.Сухомлинського щодо розумового розвитку школярів далеко не єдині в педагогічному досвіді, але ефективні і доступні у сучасній системі освіти. Його погляди ґрунтуються на спілкуванні дітей з природою, що є доступним у будь-якому навчальному закладі і якщо впроваджувати їх у навчально-виховний процес то ми досягнемо високих результатів у розумовому виховані школярів
Бібліографія
1.Андреєва Т. Т. Сенсорне виховання дітей засобами природи у педагогічній системі В. О. Сухомлинського / Т. Т. Андреєва // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С. 10–13.
2.Апілат І. Шляхи естетичного виховання молодших школярів та дошкільників у педагогічній спадщині Василя Олександровича Сухомлинського / І. Апілат //Студентський науковий вісник. – Кропивницький: КДПУ. – 2016. – Вип. 16. – С. 3–4.
3.Арцишевский Р. А. Сухомлинський про духовний розвиток молодших школярів / Р. А. Арцишевский // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С.14–21.
4.Бабій І. В. Ідеї Василя Сухомлинського щодо морального виховання особистості / І. В. Бабій // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С. 25–28.
5.Горобець І. Уроки серед природи В. О. Сухомлинського / І.Горобець, Д.Гончарова // Студентський науковий вісник. – Кропивницький: КДПУ. – 2016. – Вип. 16. – С. 28–30.
6.Деркач В. Ф. Уроки мислення серед природи – один з найголовніших засобів формування особистості молодшого школяра / В. Ф. Деркач // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С.138–141.
7.Пилипчук Л. Г. Погляди В. О. Сухомлинського на природу як засіб всестороннього розвитку дитини / Л. Г. Пилипчук // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 10. – С. 396–399.
