ВТІЛЕННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В РОЗУМОВОМУ ВИХОВАННІ Й ОСВІТІ УЧНІВ

Наталя Чорна

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

Університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд.пед. наук, доцент Баранюк І. Г.

Анотація. У статті розкриваються погляди В. О. Сухомлинського на розумове виховання в системі освіти. Висвітлено основні шляхи активізації розумової діяльності учнів та елементи розумового виховання.

Ключові слова: розумове виховання, пізнавальні здібності, розвиток особистості, процес навчання, наукові знання.

Постановка проблеми. Система розумового виховання В. О. Сухомлинського з кожним роком привертає все більше уваги широкої наукової і педагогічної громади як в нашій країні, так і за кордоном, адже сучасний етап розвитку суспільства висуває нові вимоги до організації освіти. Процес реформування освіти здійснюється у напрямку зміни мети навчання. Першочерговим його завданням є не організація передачі знань, а процес формування навичок і вмінь та самостійного їх здобуття. За такого підходу нової актуальності набувають погляди В. О. Сухомлинського на розумове виховання.

Аналіз досліджень. Дана проблема є досить дослідженою в наш час. Її вивченням займались багато вчених та педагогів. Серед них: М. Орап, А. М. Борисовський, С. П. Максимюк, М. І. Мухін, Л. В. Калузька, Л. Бондар та ін. Крім того, деякі з них на основі ідей В. О. Сухомлинського розробили свої власні праці.

Мета статті − розглянути погляди В. О. Сухомлинського на розумове виховання в системі освіти та окреслити основні шляхи активізації розумової діяльності учнів.

Виклад основного матеріалу. Розумове виховання – важлива складова частина всебічного розвитку особистості, підготовки її до життя і праці. Воно передбачає розвиток мислення й пізнавальних здібностей людини. Основними факторами, що визначають ефективність розумового виховання, є науковість різноманітність засвоюваних знань, застосування такої методики навчання, яка забезпечує активність і самостійність пізнавальної діяльності, стимулювання інтересів, створює позитивний мікроклімат навчання [1, 220].

Розумове виховання відбувається в процесі набування наукових знань, але не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес набування знань і якісне їх поглиблення будуть фактором розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини, що позначається на ідейній спрямованості її життя, на її праці, суспільній активності, інтересах. Формування світогляду – це серцевина розумового виховання [3, 206].

Навчання – найважливіший засіб розумового виховання. Успіх розумового виховання в процесі навчання визначають такі фактори, як: багатство всього духовного життя школи; духовне багатство вчителя, широта його кругозору, його ерудиція, культура; зміст навчальних програм; характер методів навчання; організація розумової праці учнів на уроках і дома [3, 207].

Величезне значення в розумовому вихованні, на думку Сухомлинського, має праця. «Розум дитини на кінчиках її пальців», — підкреслював він. Багаторічні спостереження павлиських учителів впевнено показали, що в трудолюбивих дітей формується живий допитливий розум. Однак важлива не всяка праця, а перш за все складна, творча, яка вимагає тонкого уміння, майстерності, праця, у якій проявляються здібності до вдумливого аналізу фактів, явищ, зв'язків, закономірностей.

На думку Василя Олександровича, важливими елементами розумового виховання в процесі навчання є: при вивченні предметів природничого циклу − продуктивна праця, дослідження, експерименти; при вивченні гуманітарних дисциплін − самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди.

Узагальнюючи свій великий практичний досвід, В.О. Сухомлинський намітив основні шляхи активізації розумової діяльності учнів, серед них:

− самодисципліна в розумовій праці;

− формування пізнавальних мотивів;

− спеціальна організація розумової праці на уроці і після уроку;

− творчий характер завдань з елементами дослідження;

− навчання прийомам мислительної діяльності.

«Справжнє розумове виховання, − підкреслював Василь Олександрович, − орієнтує людину на життя у всій його складності, у всьому багатстві» [3, 100].

Видатний педагог вважав, що мати творче мислення, бути розумним повинен і майбутній математик, і майбутній тракторист. Розум повинен давати щастя насолоди культурними і естетичними цінностями. Виходячи з цієї думки, якщо учня готувати до вузько професіональної діяльності, то життя його буде бідним, не цікавим.

Кожен учитель повинен бути умілим, вдумливим вихователем розуму учнів. В. Сухомлинський вказував, що перш ніж учити дітей запам'ятовувати, їх потрібно вчити думати, мислити, аналізувати факти і явища оточуючого світу. «Розумове виховання в процесі навчання здійснюється лише тоді, коли накопичення знань, розширення обсягу знань учитель розглядає не як кінцеву мету процесу навчання, а тільки як один із засобів розвитку пізнавальних творчих сил і гнучкої, допитливої думки» [2, 207]. У такого вчителя знання, набуті учнями, виступають як інструмент, за допомогою якого учень свідомо здійснює нові кроки в пізнанні оточуючого світу. Василь Олександрович звертав увагу на те, що перенесення засвоєних методів пізнання на нові об'єкти стає закономірністю розумової діяльності учнів: далі вони вже самостійно досліджують причинно-наслідкові зв'язки нових явищ, процесів, подій.

Висновки. За В. О. Сухомлинським, розумове виховання передбачає набуття знань, формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу і потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці.

Бібліографія

1.Соціально-педагогічний словник / За заг. ред. В. В. Радула. – К.: ЕксОб, 2004. – 304 с.

2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 4. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 5–390.

3. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 1. – К. : Радянська школа, – 1976. – С. 55–207.