ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК РІЗНИХ СКЛАДНИКІВ ВИХОВАННЯ У СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

25 вересня 2018 Останнє оновлення: 25 вересня 2018

Альона Шевченко

(студентка 7 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – д-р пед. наук, професор О. М. Ткаченко

Анотація. У статті висвітлено проблему організації цілісного педагогічного процесу, погляди Василя Олександровича Сухомлинського на взаємозв’язок різних складників виховання.

Ключові слова: виховання, складники виховання, взаємозв’язок різних складників виховання в початковій школі.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Майбутній учитель початкової школи повинен орієнтуватися на суспільні виклики і спрямувати свою роботу на виховання людини, спроможної жити в динамічному суспільстві, готової до розв’язання проблем, що стосуються різних сфер життєдіяльності та професійної діяльності.

Безцінною в цьому сенсі є педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, що й досі залишається невичерпним резервом удосконалення навчально-виховного процесу в школі, адже вивчення цього матеріалу допомагає якнайкраще зрозуміти дітей, спрямувати сили на виховання у них позитивних рис характеру, формувати різні види життєвих компетентностей учнів початкових класів в умовах взаємозв’язку різних складників педагогічного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідники у своїх працях одностайно висловлюють думку про величезну цінність і актуальність творчого доробку видатного українського педагога, про необхідність вивчення, осмислення і впровадження його ідей в масову педагогічну практику. Так, питання організації розвивального навчання молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського розкрито О. Замашкіною; проблему збереження здоров’я дитини у творчості В. Сухомлинського досліджують Л. Акімова, А. Богуш, В. Буряк, В. Горащук, В. Кузь, С. Литвинець, Н. Побірченко, Ю. Соловйов, О. Сухомлинська, О. Чернишов; окремі аспекти екології дитинства В. Сухомлинського висвітлені О. Я. Савченко; стан впровадження ідей В. Сухомлинського в щоденну діяльність школи описано Т. Боднарчук та іншими науковцями. Особливості організації економічного, статевого виховання, цілісна організація виховного процесу в педагогічній спадщині видатного педагога залишаються мало вивченими, що й зумовило мету даної статті.

Мета статті – розглянути погляди Василя Сухомлинського на взаємозв’язок різних складників процесу виховання, організованого в початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Складниками виховного процесу називають розумове, трудове, моральне, фізичне, естетичне та інші частини виховання, від якості організації яких в початковій школі залежить результативність всього процесу формування життєвих, а потім і професійних компетентностей людини.

Базовим для всіх складників виступає розумове виховання школяра, яке В. Сухомлинський вбачав у формуванні наукового світогляду, розвитку пізнавальних і творчих здібностей, виробленні культури розумової праці, вихованні інтересу і потреби в розумовій діяльності, «у постійному збагаченні науковими знаннями, в застосуванні їх на практиці» [4, 206]. Організація розумового виховання дитини може бути ефективною, якщо педагог враховує безперервність процесу виховання, що здійснюється під час навчання, праці, гри, спілкування, отримування відомостей із книг, засобів масової інформації. Якість мислення, як наголошує педагог, визначає якість різних видів праці школяра.

Трудове виховання – один з важливих складників визначеного процесу, адже саме через працю дитина навчається бути самостійною й потрібною в повсякденному житті. В. Сухомлинський пропонує такі засади організації трудового виховання молодших школярів: єдність трудового виховання і загального розвитку – морального, інтелектуального, естетичного, фізичного; розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці; висока моральність праці, її суспільнокорисна спрямованість; раннє залучення до продуктивної праці; різноманітність видів праці, посильність трудової діяльності тощо [3, 301 – 309]. Трудове виховання, на думку Василя Олександровича, тісно пов’язане із моральним вихованням, що знаходить відбиток й у межах економічного виховання, націленого на підготовку школяра до ведення домашнього господарства та участі в суспільному виробництві.

У молодшому шкільному віці, як підкреслює педагог, необхідно прищепити дітям прості норми моральності. Без таких рис, як працелюбність, добросовісне ставлення до своїх обов’язків, повага і чуйність до оточуючих, чесність, скромність, ввічливість не може бути й мови про вироблення складніших моральних норм і якостей людини. Учителю початкової школи дуже важливо придивитись до всіх можливих проявів моральних якостей кожної дитини і визначити оптимальні методи їх формування. Особливу увагу, на думку науковця, потрібно звернути на виховання в дітей любові і шани до своїх батьків, рідних, любові до рідного краю, Батьківщини. Звертаючись до дитини, В. О. Сухомлинський говорив: «Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром» [1, 147]. Безпосередній зв'язок морального виховання дослідник вбачав із громадянський вихованням, покликаним спрямувати виконання дитиною свого священного обов’язку перед сім’єю, родом, народом, Батьківщиною.

Елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства, облагородження усіх сфер людського життя В. О. Сухомлинський вважав фізичну активність школяра, його фізичну культуру [5, 620]. Своїм учням він радив трудитися серед природи, робити ранкову гімнастику, щоранку робити холодні обтирання, взяти за звичку більше ходити, турбуватись про збереження свого здоров'я. І з цією думкою варто погодитись, адже все це допоможе дітям не тільки пізнавати світ, мислити, а й розуміти прекрасне і, звичайно, вдосконалюватись, роботи свою поведінку естетичнішою.

Навчити дитину бачити в красі навколишнього світу духовне благородство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі видатний педагог вважав головним завданням естетичного виховання. Цінним засобом естетичного виховання, поряд із різними видами мистецтва, виступає природа. З цього приводу вчений писав: «Важливу роль у системі естетичного виховання відіграють подорожі у світ краси – екскурсії і походи, спостереження, аналіз явищ природи. Ми йдемо з дітьми в поле, на луки, на берег ставка і річки, у тінисту діброву або в балку, у плодовий сад – краса є скрізь, її треба лише відкрити перед дитиною» [2, 370].

Висновки і перспективи дослідження. Отже, В. О. Сухомлинський у своїх працях звертав увагу на те, що виховання дитини – складний і багатогранний процес, який передбачає розвиток її природних здібностей, збереження і зміцнення здоров'я, привчання до праці, яка б сприяла гармонійності природи, особистісної самореалізації учня, збагаченню багатств суспільства. Розумну, толерантну, висококультурну людину, готову до життя, можна сформувати лише з урахуванням взаємозв’язку різних складників виховання.

Перспективою вивчення проблеми може бути з’ясування особливостей впровадження ідей В. О. Сухомлинського щодо організації екологічного виховання в сучасній початковій школі.

Бібліографія

Сухомлинський В. О. Громадянське начало – основна ланка морального виховання // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 145–147.
Сухомлинський В. О. Пізнання краси і виховання почуттів// Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 369–370.
Сухомлинський В. О. Принципи трудового виховання // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 301–309.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1988. – 304 с.
Сухомлинський В. О. Як спонукати до самовиховання у фізичній культурі// Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т.2. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 618-620.