НАВЧАННЯ З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ
Коваль С.Ю.
асистент кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології №2
Донецький національний медичний університет
м. Кропивницький, Україна
В умовах кардинальних змін соціально-економічних відносин та інтеграції України до загальноєвропейського освітнього простору ,фахова освіта спрямовується на забезпечення професійної творчої самореалізації особистості, зростання соціальної значущості у престижності знань, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності суспільства. Розв’язання вказаних завдань певною мірою залежить від вибору і застосування методів та прийомів, умінь оскільки вони дають змогу студентам оволодіти новими знаннями, уміннями, навичками, максимально розвинути потенціал творчих здібностей, забезпечити потребу особистості у впізнанні оточуючого світу.
Особливо це стосується навчання іноземних студентів в Україні. Навчання іноземних студентів в Україні — пріоритетний напрямок. Найбільшою популярністю серед іноземців користуються українські технічні та медичні навчальні заклади. Іноземні студенти опановують різні спеціальності, навчаючись і в Донецькому національному медичному університеті (ДНМУ).
Однією з дисциплін, яка вивчається студентами всіх спеціальностей нашого університету, є «Медична біологія». Ця дисципліна відноситься до розряду фундаментальних і дає базові знання, на основі яких будуть ґрунтуватися знання з інших предметів, ряду професійно-орієнтованих дисциплін.
З метою розвитку мислення студентів ,їхніх пізнавальних інтересів і здібностей необхідно приділяти особливу увагу глибокому розумінню матеріалу, який вивчається на заняттях. Так ,особлива роль повинна приділятися роботі з основними фізичними термінами і поняттями, що є їх змістовними значеннями і визначають розуміння викладеного матеріалу .Актуальність і необхідність проведення такої роботи на заняттях зумовлена існуванням того факту ,що словниковий запас більшості студентів бідний: вони оперують дуже обмеженою кількістю термінів ,не можуть відтворювати основні поняття теми, роз’яснити, що вони означають і не завжди розуміють зміст матеріалу, що вивчається.
На першому етапі навчання ,коли знання вперше вводяться в пам’ять у студентів, вони засвоюються не в повному об’ємі і далеко не в тій формі, що є метою навчання, Тому викладачем повинна систематично проводитися спеціальна термінологічна робота, у ході якої вихідні поняття піддаються «багатоланкової та багатоаспектної диференціації», і у результаті формується нова система знань.
При навчанні та вихованні слід використовувати індивідуальний підхід , який забезпечує: досягнення кожним студентом соціально–необхідного рівня підготовки не нижчої від державного стандарту; задовольняє індивідуальні запити майбутніх медиків чи стоматологів у диференційованому навчанні, поглибленому оволодінні знаннями, ранній професійній спеціалізації створенням оптимальних умов для самореалізації особистості.
Індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню студентом своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання.
До індивідуальних особливостей відноситься своєрідність сприймання, мислення, пам’яті, уяви, інтересів, нахилів, здібностей.
Урахування індивідуальних особливостей - це пристосування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних особистостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистостей.
Існують такі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення лекційного матеріалу викладач зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час практичної роботи частіше підходить до відстаючих студентів, допомагає і підбадьорює їх; індивідуалізує домашнє завдання; частіше створює вибіркову перевірку зошитів учнів, яким важче дається навчання.
Індивідуалізація навчання передбачає:
1)індивідуально-орієнтовану допомогу студентам в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;
2)створення умов для вільної реалізації завданих природою здібностей і можливостей;
3)підтримку студента у творчому само втіленні;
Педагогічна підтримка використовується з метою допомоги студентам у вирішенні проблем: діагностичної, пошукової, діяльнісної, рефлексійної.
Індивідуалізація професійної підготовки іноземних студентів означає: створення умов для розвитку всіх суб’єктів освітнього процесу; створення дійсних стимулів професійного розвитку суб’єктів освітнього процесу; впровадження в професійно-освітній процес сучасних педагогічних і психологічних технологій розвитку індивідуальності; забезпечення моніторингу професійного розвитку всіх суб’єктів освіти, тобто регулярна й оперативна діагностика, яка входить в систему зворотного зв’язку в процесі розвитку індивідуальності; розвиток варіативної освіти, спрямованої на розширення професійного самовизначення і на саморозвиток особистості студента; корекція соціального та професійного самовизначення особистості, а також професійно важливих характеристик майбутнього фахівця. Кожний з обраних нами засобів у процесі навчання має свої особливості, які залежать від умов застосування, від сполучень засобів, від педагогічної майстерності викладача. З урахуванням цілей індивідуалізації навчання дані засоби створюють умови для здійснення професійно-педагогічної підготовки, адекватні індивідуальним особливостям студентів і оптимальні для їх розвитку, і сприяють: підвищенню ефективності процесу оволодіння знаннями, вміннями та навичками; розвитку інтелектуальних особливостей студентів при опорі на зону найближчого розвитку; створенню передумов для розвитку спеціальних здібностей студентів; поліпшенню навчальної мотивації.
Процеси індивідуалізації, що відбуваються в сучасному освітньому просторі, приводять до виникнення індивідуального підходу в навчанні, який дозволяє реалізувати головні принципи цих процесів. Індивідуальний підхід — важлива психолого-педагогічна умова, що дозволяє враховувати індивідуальні особливості кожного учасника навчального процесу. В освітньому процесі при індивідуалізації відбувається не просто засвоєння знання, а витяг з масиву інформації власного особистісного знання, побудова власного оціночного судження і вироблення індивідуального стилю діяльності, способу самовираження через цю діяльність.
