Постернак Н. О.

доцент кафедри психолого-педагогічних дисциплін

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

м. Київ, Україна

У статті розглядається використання інноваційних технологій  в організації самостійної роботи студентів педагогічних вузів: розкрито інновації, які можуть бути реалізовані за допомогою інноваційно-комунікативних технологій; виділено засоби, які можуть бути застосовані підчас організації самостійної роботи студентів. Досліджено теоретичні та практичні питання можливості залучення інноваційно-комунікативних технологій у сучасний педагогічний процес, описано апробування зазначених засобів у навчально-виховному процесі студентів в курсі «Методика навчання біології».

Покась Л.А.¹, Орлова О.В.²

1- завідувач кафедри психолого-педагогічних дисциплін;

2 - завідувач навчально-наукової лабораторії

інноваційних педагогічних технологій.

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

м. Київ, Україна

Модернізація освіти в Україні в контексті загальноєвропейських та світових трансформацій зумовлює пошук нових підходів для реалізації поставлених державою завдань.

Сучасна освітня парадигма зорієнтована на педагога, здатного брати участь у перетворенні всіх сторін педагогічної практики на інноваційній основі[3]. Проте, на думку деяких науковців, більшість вчителів не підготовлені до інноваційних вирішень педагогічних проблем [1], [4]. Враховуючи вище сказане і посилаючись на Концепцію Нової української школи, у якій зазначається, що «українська школа буде успішна, якщо до неї прийде успішний учитель» [5, С.16], ми вирішили з’ясувати особливості методичної підготовки до роботи у закладах загальної середньої освіти на сучасному етапі. З цією метою було проведено анкетування студентів факультету природничо-географічної освіти та екології НПУ імені М. Драгоманова. Виявилося, що переважає традиційний підхід до викладання дисциплін природничого циклу. Домінують завдання на перевірку засвоєння теоретичних знань. Анкетування показало, що існує потреба в оновленні змісту завдань з урахуванням необхідності сприяння розвитку професійної компетентності на основі особистісно-діяльнісного підходу. Студенти висувають вимоги до викладання дисциплін по-сучасному, в контексті нововведень. Вибір досліджуваної проблеми обумовлено протиріччями, які склалися. З одного боку високі вимоги до особистісного розвитку сучасного педагога, вчителя нового покоління, його компетентнісних характеристик, від яких залежить перспектива на майбутнє. З іншого – відсутність методичного механізму реалізації основних освітніх завдань.

Коренюк К. О.
студентка магістратури
факультету початкової освіти та мистецтв
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
м. Вінниця, Україна

Головною функцією педагогічної діяльності вчителя в умовах розвитку інформаційного суспільства є організація навчального процесу, в якому учні виявляють суб’єктну активність, спрямовану на оволодіння знаннями, уміннями й навичками, самовираження, самореалізацію й самовдосконалення. Як засвідчує сучасна педагогічна практика, більшість педагогів свою увагу зосереджують переважно на ґрунтовній презентації навчальної інформації без моніторингу рівня розуміння школярами нових наукових понять, теорій, а також об’єктивних явищ, процесів, що становлять предмет наукової інформації. Важливе завдання сучасного вчителя – організувати навчальний процес таким чином, щоб активізувати розумову діяльність учнів, вмотивувати їх до виконання різноманітних когнітивних дій, операцій, що дасть їм змогу свідомо й самостійно опановувати елементами наукових знань, визначати особистісну позицію. Тому формування екологічних знань, на підставі яких школярі оволодівають елементами суспільного досвіду – практичними уміннями й навичками, досвідом виконання творчих завдань, соціальними й моральними нормами, цінностями, в тому числі й екологічними, є особливо актуальною педагогічною проблемою.

Калініченко Н. А.
доктор педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри біології та методики її  викладання,
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький, Україна

Екологічна освіта розглядається як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості,  основа  для  формування екологічної культури,  вагома складова  системи національного виховання  учнівської та студентської молоді. Екологічна компетентність майбутніх учителів біології сьогодні визначається як здатність застосовувати екологічні знання й досвід у життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і відповідальністю за екологічні наслідки власної діяльності. Форми екологічного виховання вдосконалюються і ґрунтуються на інтерактивній взаємодії, в основі якої лежать принципи особистісно-орієнтованого навчання.