ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ РОЗВИТОК ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

 Іван Бахов

(Київ, Україна)

Актуальність теми обумовлюється необхідністю узагальнення наукових підходів до дефініції перекладацька компетентність перекладачів та розробки шляхів ефективної підготовки майбутніх фахівців з перекладу до міжмовної комунікації. Проблемі перекладацької компетентності приділяли увагу українські вчені Т. Калініченко, Г. Кузенко, Р. Поворознюк , М. Рудіна, Т. Фурс [1-3] та ін.

При моделюванні перекладацької компетентності та її набуття ми можемо зараз користуватися такими джерелами інформації: результатами емпіричних досліджень, в яких порівнюються процеси перекладу груп об’єктів з різними ступенями перекладацької компетентності, таких, як студенти, що вивчають мовознавство, студенти, що вивчають переклад та професійні перекладачі; теоретичними роздумами про компоненти, з яких складається перекладацька компетентність; і результатами досліджень розвитку майстерності у різних сферах, таких, наприклад, як гра у шахи, проведених когнітивними психологами.

Розглянемо деякі загальні тенденції, які було ідентифіковано.

По-перше, існує тенденція, згідно з якою, із підвищенням перекладацької компетентності одиниці перекладу, на яких зосереджуються перекладачі, стають більшими. Більший досвід також дозволяє братися за вирішення проблем більшої складності, таких як розгляд тексту, замість простого пошуку еквівалентів. Досвідчені перекладачі беруть до уваги більше аспектів, релевантних для генерації тексту перекладу, який би виконував свою задану функцію для конкретної аудиторії, тобто, вони розроблюють макростратегію у сенсі або глобальну стратегію [6]. Більш умілі перекладачі також працюють у менш біполярно-орієнтованому та лінійному стилі, роблять більше умовиводів та беруть до уваги більші порції ко-тексту та контексту. Із підвищенням перекладацької компетентності перекладачі також виявляють більше свідомості щодо проблем перекладу, продукують більше пробних перекладних еквівалентів, більше редагують і переглядають та контролюють свої пробні рішення більш критично [4; 5]. Gerloff   Jääskeläinen

Крім того, професіонали користуються довідковою літературою в інший спосіб. У дослідженні П. Герлоф [4] професіонали користувалися довідковою літературою частіше, аніж студенти та білінгви. Професіонали та білінгви користувалися нею головним чином для того, аби вирішити проблеми породження тексту, у той час як студенти зверталися до неї головним чином для вирішення проблем розуміння. Р. Йескелайнен виявила, що новачки шукають більше термінів у словниках, у той час як більш досвідчені студенти користуються більшою кількістю словників, аби знайти еквівалент терміну, який вони не розуміють. Крім того, вона побачила, що новачки віддають перевагу двомовним словникам, у той час як більш досвідчені студенти користуються одномовними [6].

Стосовно ступеню автоматизації процесів перекладу, Р. Йескелайнен і С. Тірконен-Кондіт виявили, що проблеми, які стають об’єктом свідомих процесів прийняття рішення, змінюються з підвищенням перекладацької компетентності. У той час як деякі процеси стають більш автоматичними, здатність оброблювати дані, що вивільнюється в результаті цієї автоматизації, може використовуватися для роботи з іншими, зазвичай більш складними, аспектами процесу перекладу, які потім стають об’єктом свідомого прийняття рішення. Теоретичні роздуми про природу перекладацької компетентності викликали розвиток моделей перекладацької компетентності, в яких ця компетентність осмислюється як така, що складається з кількох субкомпетентностей, таких як комунікативна компетентність, компетентність у сфері, компетентність щодо засобів та дослідження і т. д.

Група PACTE (Іспанія) першою розробила модель перекладацької компетентності, в якій не лише були перераховані субкомпетентності перекладу – були також встановлені зв’язки між ними. Група зосереджується на прийнятності продуктів перекладу та на ланцюжках внутрішніх та зовнішніх процесів пошуку, пов’язаних із прийняттям рішень двома групами об’єктів – професійними перекладачами і викладачами іноземної мови. І показники, і змінні пов’язані з інструментальною та стратегічною субкомпетентностями. З результатів PACTE чітко видно відмінності між двома групами об’єктів, які підтверджують релевантність показників/змінних, що аналізуються, а, відтак, також і відповідних субкомпетентностей моделі PACTE. Згідно з цією моделлю, набуття перекладацької компетентності включає у себе розвиток індивідуальних субкомпетентностей і, на додачу до цього, розвиток інтегративної компетентності для того, аби спиратися на індивідуальні компетентності, користуватися ними та віддавати їм пріоритет у залежності від відповідного завдання та комунікативної ситуації («інтеграція субкомпетентностей»). Розвиток цих компетентностей та їхня інтеграція передбачають не лише накопичення декларативних знань, але і, передусім, реструктуризацію існуючих знань [7]. Група PACTE описує це таким чином: стадію новачка у розвитку перекладацької компетентності можна було б визначити як стадію, в якій субкомпетентності уже було набуто, принаймні частково, але вони не взаємодіють одна з одною. Тому розвиток від новачка до спеціаліста є не лише питанням набуття субкомпетентностей, яких не вистачає, але також і реструктуризації існуючих субкомпетентностей, для того, аби поставити їх на службу компетенції перекладу [7].

Опис групи PACTE розвитку перекладацької компетентності підтверджується як деякими з вищеописаних даних досліджень, так і даними досліджень майстерності. Деякі з результатів із цієї сфери когнітивної психології, які є найбільш релевантними для процесно-орієнтованого дослідження розвитку перекладацької компетентності, подано нижче:

1. Спеціалісти не лише володіють великим обсягом знань у своїй сфері спеціалізації; ці знання також були більше реструктуризовані та поєднані між собою у процесі їх набуття; вони володіють кращими аналітичними та креативними, а також практичними навичками; їхні мисленнєві процеси було автоматизовано більшою мірою.
2. Високий ступінь взаємопов’язаності знань у довгочасній пам’яті спеціалістів дозволяє останнім знаходити їх швидше та з більшою точністю і долати обмеження своєї короткочасної пам’яті. Вони здатні планувати, враховуючи багато факторів.
3. Спеціалісти трансформували декларативні знання у своїй області спеціалізації у процедурні знання («процедуралізація»); вони вчаться тактично (тобто, вони зберігають та автоматизують послідовності дій та стратегій, які їм потрібні для рішення проблем у їхній області спеціалізації) і стратегічно (тобто, вони знають, як працювати з процесами вирішення проблем у їхній області спеціалізації найбільш ефективно). Складні ментальні репрезентації проблем допомагають їм це робити.

Ці характерні особливості поведінки спеціалістів також відображено у «моделі когнітивності» перекладацької компетентності спеціалістів Г. Риску (Risku). Порівняння цієї моделі з її «моделлю когнітивності» перекладацької компетентності новачків показує, що мусить відбутися на шляху від новачка до спеціаліста [8:241].

Список літератури:

1. Калініченко Т.М. Дидактичні принципи проектування технологій формування перекладацької професійної компетентності викладача іноземної мови (французької). Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип. LXXVIІ. Т. 2. Херсон. 2017. С. 79–83.
2. Кузенко Г. М. Перекладацька компетентність у професійній діяіьності. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2016. № 25 т. 2. с. 169-172.
3. Рудіна М. Перекладацька компетентність: науково-теоретичний та методичний аспект її формування у студентів-філологів як майбутніх фахівців. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. № 36, Київ, 2017. С. 61-67.
4. Gerloff, P. 1988. From French to English: A Look at the Translation Process in Students, Bilin- guals, and Professional Translators. (Unpublished dissertation). Cambridge (MA): Harvard University.
5. Hönig, Hans G. 1995. Konstruktives Übersetzen. (Studien zur Translation 1) Tübingen: Stauffenburg.
6. Jääskeläinen, R. 2002. Think-aloud Protocol Studies into Translation. An Annotated Bibliography. Target 14. No. 1. 107–136.
7. PACTE 2005. Investigating Translation Competence: Conceptual and Methodological Issues. Meta 50. No. 2. 609–619.
8. Risku, H. 1998. Translatorische Kompetenz: Kognitive Grundlagen des Übersetzens als Expertentätigkeit. (Studien zur Translation 5). Tübingen: Stauffenburg.