ПЕРЕПИТУВАННЯ ЯК РІЗНОВИД АДРЕСАНТНО-СПРЯМОВАНИХ ФАТИЧНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ ПІДТРИМКИ КОНТАКТУ АДРЕСАТА

20 лютого 2019 Останнє оновлення: 20 лютого 2019

Наталія Павлик, Алла Зернецька

(м. Київ, Україна)

Етап підтримки контакту в інтеракції завжди характеризується участю як адресанта, так і адресата. Кожен з учасників мовлення виконує свою роль у процесі підтримки спілкування. Діалогічна сукупність мовленнєвих актів на етапі підтримки контакту складається як мінімум з двох мовленнєвих ходів – стимулу та реакції. Послідовність таких мовленнєвих ходів І.П. Сусов (2009) називає інтерактивним блоком, І.С. Шевченко (URL: http://homepages.tversu.ru/~ips/JubShev.html.) – мовленнєвим обміном. Подальший розвиток комунікації між учасниками неможливий без підтримання ланцюга “стимул – реакція”. Таким чином, фатичні мовленнєві акти адресата у процесі комунікації спрямовані на підтримку контакту зі сторони адресата, і, разом з тим, є репліками-реакціями на промовлене адресантом. Вживання адресатом фатичних мовленнєвих актів підтримки контакту свідчить про те, що він виконує роль “активного слухача”, сприяючи пролонгації мовленнєвого ходу мовця, тим самим впливаючи на ефективність спілкування та відображаючи взаємну налаштованість на контакт (дет. див. Зернецька 2014; Павлик 2018). Розвідки такого плану є актуальними не лише в лінгвістичному, а й в дидактичному плані, оскільки є тією органічною ланкою, що пов’язує теорію з практикою у професійній підготовці спеціалістів різної спрямованості.

Акцентуємо на тому, що фатичні мовленнєві акти підтримки контакту адресата вживаються ним у кількох випадках: по-перше, як реакція на будь-який інформативний мовленнєвий акт, що свідчить про участь адресата у спілкуванні; по-друге, для підтримки розмови у відповідь на фатичний мовленнєвий акт адресанта, по-третє, з метою зміни ролі мовця, коли адресат переймає на себе роль адресанта. Контекстуально-інтерпретаційний аналіз фатичних мовленнєвих актів підтримки контакту адресата показує, що семантична організація таких одиниць досить різноманітна: від семантично позитивних до семантично негативних. Вербальна репрезентація сигналів підтримки контакту адресата досить широка. Серед можливих варіантів нами було зафіксовано синтаксичні одиниці (вигуки, повтори, перепитування (повтор із питальною інтонацією)), семантичні одиниці (жарти, образи, лайка, прокльони, компліменти, підтакування і т.д.). Розглянемо детальніше семантичні перепитування, тобто прохання мовця “повторити щось сказане”, позаяк саме повному або частковому повторенню адресатом тієї чи іншої фрази / частини речення, що була сказана адресантом, але зі запитальною інтонацією, часто на надається певної уваги, напр.: англ. – He won’t let her. – Won’t let her – won’t let her?; укр. – Харчую. – Боже мій! І харчуєте?

На думку Т.Д. Чхетіані (1987), такі одиниці відносяться до граматико-структурного способу підтримки контакту, оскільки вони повністю або частково повторюють структуру та словниковий склад попереднього висловлювання адресанта, напр.: англ. – … and I seem to be nothing to you. – Nothing to me?; укр. – Під караулом. – Під караулом?!! Що ж це?

Дослідження показують, що слова та словосполучення, які вживаються для перепитування, можуть бути у тій же формі, або ж можуть змінювати свою форму, в деяких випадках можливе використання слова з тим же коренем, напр., слово “допомагаєш” мовець замінює лексемою “поміч”, що має той самий корінь: укр. – От і ти, – не знаю, чим уже одслужу, – оплів, охаїв наш дворик і всім нам, сиротам, допомагаєш. – Яка там поміч? Перепитування свідчать про увагу зі сторони адресата, його налаштованість на контакт та активну участь у процесі спілкування. Використання перепитування виражає бажання адресата продовжувати комунікацію на певному рівні та підштовхнути співрозмовника до продовження висловлювання своїх думок та переживань. Такі одиниці спонукають адресанта повідомити додаткові факти чи нову необхідну інформацію, а адресату дають можливість осмислити почуте : англ. I’m – I’m ashamed! – Ashamed? Фатичні мовленнєві акти перепитування є автоматичними реакціями на висловлювання мовця та дають можливість виражати різні види емоцій. Зокрема, такі одиниці відображають захоплення, здивування, недовіру, увагу, інтерес та зацікавлення до сказаного адресантом. У нашому дослідженні було зафіксовано одиниці, що виражають як позитивні, так і негативні емоції комунікантів. Поділяємо думку Т.Д. Чхетіані (1987) про те, що перепитування можуть характеризуватися певними негативними психічними емоціями. Такими можуть виступати, зокрема, здивування та недовіра, зневага та насмішка. Застосування контекстуально-інтерпретаційного аналізу дає змогу визначити ці емоції у процесі підтримки спілкування. Отже, перепитування адресата може виражати недовіру, здивування. Подвійне перепитування підсилює “сумніви у достовірності, правдивості” раніше сказаного адресантом, напр.: укр. – Мені жаль тебе, Оксано! Що ж робить? – Жаль?.. Вам жаль мене?.. Ха-ха-ха! Не треба, не треба мені вашого жалю! Вираження сумніву щодо сказаного підсилюється перепитуванням і виражає зневажливе ставлення до адресанта: англ. I don’t understand what you mean by “now”. – Don’t you?

Таким чином, мовленнєвий акт підтримки контакту, що реалізується семантичним перепитування, є автоматичним, незапланованим актом, який виражає співучасть у розмові та відображає певний спектр емоцій адресата у відповідь на сказане адресантом. Використання фатичних мовленнєвих актів перепитування на етапі підтримки контакту дає можливість адресату зосередитися на тому, що він почув від адресанта, та осмислити цю інформацію. Разом з тим, адресат не просто пасивно погоджується / не погоджується зі співрозмовником, але й спонукає адресанта до подальшого говоріння, повідомлення нової інформації. Перепитування є активними сигналами підтримки контакту зі сторони адресата, оскільки вони дають можливість виражати певні позитивні (інтерес, здивування) та негативні (недовіра, зневага) емоції. Адресант, у свою чергу, відчуває увагу, знає, що його слухають та сприймають, бачить реакцію адресата на свої слова. Сигнали підтримки контакту адресата є важливими елементами комунікації. Їхня відсутність може свідчити про те, що адресат не сприймає адресанта і ту інформацію, що він повідомляє, або ще не “включився в процес комунікації”. Використання навіть мінімальних вербальних одиниць зі сторони слухача сигналізуватиме про його участь у процесі спілкування, про що обов’язково повинні знати спеціалісти, професійність виконання обов’язків котрих залежить від ефективності комунікації.

Список літератури:

Зернецька, А.А. 2014. Функциональная система вербально-коммуникативной деятельности (компетентностный аспект). Монография. Харьков. 352 с.
Павлик, Н.В. 2018. Комунікативна та структурно-семантична організація фатичних мовленнєвих актів в англійській та українській мовах (на матеріалі драматичних творів кінця ХІХ – початку ХХ століть). Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова. 23 с.
Сусов, И.П. 2009. Лингвистическая прагматика. Винница: Нова кныга. 272 с.
Чхетиани, Т.Д. 1987. Лингвистичесике аспекты фатической метакоммуникации (на материале английского языка). Дис. канд. филол. наук. Киев. 210 с.
Шевченко, И.С. 2006. Речевой акт как единица дискурса: когнитивно-прагматический подход. [electronic resource, access: http://homepages.tversu.ru/~ips/JubShev.html.]