КОМУНІКАТИВНА РЕАЛІЗАЦІЯ БАЗОВИХ ЕМОЦІЙ ЛЮДИНИ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ І ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВ)
Інна Лаухіна
(м. Умань, Україна)
У сучасному мовознавстві активно розвивається такий напрямок досліджень, як антропоцентрична семантика, головним завданням якої є семантичне моделювання і реконструкція мовної картини світу людини. Вагоме значення у житті будь-якої особистості мають емоції, які є відображенням ставлення індивіда до навколишньої дійсності та пов’язані з його ментальністю, світоглядом, культурним і духовним життям. Вивчення вербального вираження емоційних станів людини в руслі останніх антропоцентричних досліджень визначило актуальність обраної теми.
Між культурою, мовою і емоціями існують складні взаємозв’язки, опосередковані цілим комплексом соціально спадкових знань і відношень, закріплених у семантиці слів і виразів. Емоції людини відображені передусім у фразеологічних одиницях (ФО), пареміях і конвенційних метафорах.
Фразеологічний фонд мови найбільшою мірою виражає особливості світосприйняття її носіїв, що здійснюється через культурні коди, основними з яких є соматичний, біоморфний, предметний, міфологічний [5, с. 20].
1. Носієм соматичного коду культури виступає тіло людини. Так, наприклад, у французькій лінгвокультурі печінка розглядається як символ хоробрості, а її знебарвлення інтерпретується як ознака страху, звідки виникла внутрішня форма ФО: avoir les foies blancs (боятися). Внутрішня форма низки французьких ФО містить такі соматизми, як селезінка (rate) із семантикою радості (désopiler la rate; s'épanouir, se dilater la rate), жовч (bile) із семантикою гніву (allumer la bile, avoir de la bile, échauffer la bile à qn).
Внутрішня форма українських ФО із семантикою базових емоцій містить соматизми голова із семантикою смутку (повісити голову); очі із семантикою гніву (спопелити очима); рука із семантикою гніву (під гарячу руку).
2. Біоморфний код культури виражає уявлення людини про світ живої природи. Так, наприклад, у французькій лінгвокультурі троянда сприймається як символ радості, насолоди: être dans ses roses (бути радісним). Слово кіт у французькій ФО avoir une mine de chat fâché означає «бути в стані гніву, злості; бути розлюченим, як тигр»; а в українській фразеології лексема кіт входить до складу таких ФО: як кіт на сало (поглядати) (ласо, пожадливо, заздрісно); як кіт до миші (кидатися) (жадібно, пристрасно).
3. Предметний код культури пов’язаний з предметами, які заповнюють простір і належать до навколишнього світу. У французькій мові є група ФО, у яких містяться предметні порівняння, не зрозумілі для українців: triste comme un bonnet de nuit (сумний, як нічний ковпак), triste comme une porte (сумний, як двері). В українській мові внутрішня форма ФО містить образи таких предметів, як, наприклад, ніж зі значенням негативних емоцій (як ніж гострий у серце, як ножем у серце полоснути); тарілка зі значенням «невпевнено, зніяковіло» (не в своїй тарілці).
4. До міфологічного коду належить так звана «вторинна реальність» (чорти, ангели, відьми). Вони побутують у культурі як персонажі або елементи фольклору, мають певні стереотипи. Наприклад, чорт, за народними віруваннями, постійно втручається в життя людей, завдає їм шкоди, провокує на погані вчинки. В українській мові є вислів злий як чорт, у французькому фразеологічному фонді є багато дієслівних ФО зі словом diable із семантикою негативних емоцій: avoir une peur du diable de (жахатися), avoir le diable au corps (розлютитися), se battre comme un diable (накидатися на когось у стані люті) [8].
5. У внутрішній формі ФО існують інші джерела культурної інтерпретації. На думку В. М. Телії, «у мові закріплюються і фразеологізуються саме ті образні вислови, які асоціюються з національно-культурними еталонами, стереотипами, міфологемами і т. ін. і які при вживанні в мовленні відтворюють характерний для тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти менталітет» [5, с. 33]. Так, одним із джерел культурно значущої інтерпретації явищ дійсності та їх відображення в мові є повір’я, перекази, легенди, міфи. Фразеологічний корпус французької мови містить ФО із семантикою злості, роздратування: sur une mauvaise herbe (бути не в дусі), в основі якої лежить давнє повір’я про чудодійну силу трав: деякі з них діяли на психіку чи настрій тих, хто їх торкався або ходив по них.
Український фразеологічний корпус містить ФО із семантикою гніву –метати громи й блискавки. Походження цього вислову пов’язане з віруваннями наших предків-язичників у бога Перуна, який їздив по небу в колісниці й пускав вогненні стріли-блискавки [2].
6. Іншим джерелом культурної інтерпретації є система образів-еталонів, закріплених у стійких порівняннях. На думку В. М. Телії, це «характерологічно образна підміна властивості людини або предмета якоюсь реалією – персоною, річчю, твариною, які стають знаком домінуючої в них з точки зору побутово-культурного досвіду властивості» [5, с. 22].
Так, у французьких традиційних еталонних порівняннях радість асоціюється із птахом: gai comme un merle (веселий як співучий дрізд), gai comme un pinson (веселий як зяблик), gai comme une alouett (веселий як жайворонок), gai comme un oiseau (веселий як пташка). Натомість у фразеологічному фонді української мови є ФО, у складі якого є назва пташки, але асоціюється вона із почуттям суму – надутися мов сич. В українському фольклорі сич вважався пташкою нещастя, її зовнішній вигляд і тужливі звуки викликали почуття зажури й передвіщали неминучу біду або смерть [1].
7. Джерелом культурної інтерпретації є також слова і словосполучення, які набувають символічного значення. При цьому матеріальним експонентом цього заміщення є не реалія, а назва. Наприклад, в українській ідіомі серце обкипає кров’ю і французькій avoir le coeur percé (il a le coeur percé – у нього серце розривається) не реальне «серце» є символьним носієм, а назва, значення якої заміщується символьною інтерпретацією: серце – орган почуттів [6].
8. Одним із джерел культурної інтерпретації є образи християнства й відповідні етичні установки. Так, численні ФО пов’язані з біблійними міфами про створення світу, всесвітній потоп, життя святих. Наприклад, в українській і французькій мовах є ФО бути на сьомому небі і être ravi au septième ciel (дуже задоволений, радісний), які ґрунтуються на Біблії, де розповідається про різні сфери неба. На сьомій сфері (сьомому небі) знаходиться рай, звідси зв’язок цього образу із семантикою радості [4].
9. Не менш важливим джерелом культурної інтерпретації є образи з художньої літератури, філософії, історії, тобто з тих форм діяльності людей, які втілюють інтелектуальне надбання нації й людства загалом. Наприклад, внутрішня форма французької ФО gai comme Roger Bontemps містить ім’я, яке стало загальним на позначення веселої людини: священик і поет ХV ст. Роже де Коллері підписував свої твори bontemps, що відповідало його веселій вдачі.
Базові емоції людини репрезентуються також пареміями. Наприклад, в українському пареміологічному фонді досить широко представлені прислів’я із семантикою різних емоційних станів людини (гніву, радості, суму, страху): Гнів без сили – у бік колька; У страху великі очі; Хоч нічого їсти, та весело жити; Журбою поля не переїдеш. У французьких пареміях так само відображається багатогранний емоційний світ людини: La gaieté ne se mange pas; Qui a du pain nargue le chagrin; Qui a peur des feuilles ne va point au bois; Courroux est vain sans forte main [7].
Крім фразеології і паремій, експонентами культурних знаків можуть бути метафори, в основі яких завжди лежить порівняння різних фрагментів дійсності. Для лінгвокультурологічного аналізу метафоричних епітетів ми використали «Словник епітетів української мови» С. Я. Ярмоленка і словник «Dictionnaire général de la langue française», які містять метафоризовані ознаки базових емоцій людини. Ми виділили такі семантичні типи метафоричних епітетів: 1) антропоморфні (божевільний гнів); 2) зооморфні (хижа радість); 3) натурморфні (весняний сум).
Семантичний аналіз типів метафор в українській і французькій мовах виявив значне поширення антропоморфних метафор, які ґрунтуються на персоніфікації й уособленні. Номінації базових емоцій людини сполучаються з прикметниками, які описують різні риси людського характеру (безсилий гнів, милосердний гнів; безтурботна радість, задумлива радість; мовчазний сум, елегантний сум). Так, наприклад, у французькій мові радість (une joie méchante, tendre, intime, maligne, âpre, inaffable, bruyante) може бути злою, жорстокою, ніжною, інтимною, аскетичною, підступною.
У зооморфних метафорах емоції часто уподібнюються діям тварин (дикий гнів, звіряча радість, собача туга). Натурморфні метафори ілюструють уподібнення емоцій явищам природи (вогняний гнів, холодний гнів; калинове диво, земна радість, морозна радість, промениста радість; чабрецевий сум, осінній сум) [3].
Таким чином, культурна зумовленість базових емоцій людини полягає у тому, що вони вербалізуються у ФО, пареміях, метафорах. Внутрішня форма ФО може містити такі коди культури, як соматичний, біоморфний, предметний, міфологічний. Іншими джерелами культурної інтерпретації фразеологізмів є повір’я, легенди, слова-символи, образи-еталони, закріплені у порівняннях, образи християнства або художньої літератури, історії тощо. У пареміях відображається специфіка пізнавального та емоційного досвіду того чи іншого етносу. У метафорах виявляється існування прихованих зв’язків між різними природними феноменами.
Список літератури:
1. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика: Нариси – К.: Довіра, 2007. – 262 с.
2. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика. – Минск: Тетра Системе, 2004. – 256 с.
3. Словник епітетів української мови / С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт. – К.: Довіра, 1998. – 431 с.
4. Словник фразеологізмів української мови / уклад. В. М. Білоноженко та ін. – К.: Наук. думка, 2008. – 1104 с.
5. Телия В. Н. Экспрессивность как проявление субъективного фактора в языке и ее прагматическая ориентация // Человеческий фактор в языке: Языковые механизмы экспрессивности. – М.: Наука, 1991. – С. 5-35.
6. Українські прислів’я та приказки / Упоряд. С. Мишанича та М. Пазяка. – К.: Дніпро, 1983. – 390 с.
7. Dictionnaire général de la langue française. – P. 1871-1978.
8. Ekman P. Expression and the Nature of Emotion // Approaches to Emotion. Lawrence Erlbaum Associates: Publishers, 1984.
