ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЇ ПОЕТАПНОГО ФОРМУВАННЯ РОЗУМОВИХ ДІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

15 грудня 2022 Останнє оновлення: 15 грудня 2022

Горлівський інститут іноземних мов

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (м. Дніпро)

Кошелева Наталя

Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю виконання вимог соціального замовлення щодо формування професійної компетентності в майбутніх психологів. Зазначимо, що попит на цю професію стрімко зростає у зв’язку з трагічними подіями, які переживає наша країна через російську збройну агресію. Тож все більше наших співвітчизників потребують на кваліфіковану психологічну допомогу. Водночас учорашні випускники, психологи-початківці часто відчувають величезні ускладнення саме стосовно виконання практичної діяльності, хоча мають непогану теоретичну підготовку.

Одним з інструментів вирішення цієї проблеми може стати застосування теорії поетапного формування розумових дій (ПФРД), розробленої ще в ХХ ст. П.Я. Гальперіним, яка розглядає процес навчання не просто як передачу знань та формування на їхній основі вмінь та навичок, а як систему певних видів діяльності, виконання яких призводить до набуття нових знань і вмінь. За такого підходу мета навчання полягає в тому, щоб сформувати вміння діяти або правильно здійснювати усі операції – складові освоюваної діяльності. Теорія ПФРД визначає психологічні засади формування здатності діяти, спираючись на чітко визначені орієнтири та рухаючись строго за етапами. На основі цієї теорії «навчання розглядається як управління процесом інтеріоризації розумових дій – переходом від дій із зовнішніми перцептивними опорами до розумових дій із знаковим матеріалом (без зовнішніх опор)» [2, с. 70].

Згідно з теорією ПФРД дія може існувати в трьох формах: матеріальній, зовнішньомовній і розумовій. Матеріальна дія – це дія з реальними предметами стосовно їхнього перетворення. Зовнішньомовна дія характеризує той етап оволодіння діяльністю учнем, коли він може обійтися без зовнішніх орієнтирів, але при цьому йому необхідно підкріплювати свої дії промовлянням. Розумова форма дії вказує на той рівень її освоєння учнем, коли він здатний виконати все подумки, без будь-якої опори на зовнішні, матеріальні або мовленнєві орієнтири.

Кожна дія має кілька частин (мотиваційну, орієнтовну, виконавчу та контрольну). Процес навчання є послідовним проходженням учнем цих етапів. Орієнтовна частина дії містить інформацію стосовно мети, умов, засобів і технологій діяльності. Виконавча частина дії включає систему послідовно виконуваних дій, спрямованих на досягнення мети. Контрольна частина дії пов'язана з контролем за ходом її виконання та зіставленням отриманих результатів із заданими еталонами. У теоретичному навчанні, як і в практичному, формування діяльності здійснюється на кожному із зазначених етапів [1, с. 365]. Спочатку учень ознайомлюється з метою дії, унаслідок чого створюється необхідна мотивація, яка робить діяльність цілеспрямованою та викликає певний інтерес. На наступному етапі учневі повідомляють орієнтири майбутньої діяльності (відбувається формування ООД). Після цього починається етап формування дій, який згідно з теорією ПФРД є послідовним переходом від однієї форми дій до іншої. Спочатку дія виконується в матеріалізованому вигляді, відбувається робота з матеріальними об'єктами (схемами, алгоритмами, рисунками тощо). Далі дія виконується в мовленнєвій формі без опори на матеріальні об'єкти. На заключній стадії деякі операції виконуються мовчки, у внутрішньому мовленні «про себе». Насамкінець усі дії відбуваються в розумовій формі (у внутрішньому плані без опори на які-небудь зовнішні засоби). Після цього дія алгоритмізується та може бути виконана з достатньою чіткістю або перенесена на різні ситуації.

Вважаємо, що окреслені положення ПФРД можуть бути застосовані на практичних заняттях з психологічних дисциплін при виконанні професійно орієнтованих завдань, наприклад, надання першої психологічної допомоги; посередництво при вирішенні конфліктів; робота з персоналом (прийом на роботу, супровід нових працівників, кар’єрне консультування та ін.); проведення консультацій; здійснення психодіагностичних обстежень; розробка корекційно-розвивальних та профілактичних програм тощо. Такий підхід дозволяє сформувати у студентів чіткі алгоритми усвідомленої та цілеспрямованої діяльності та професійні практичні вміння, які вони зможуть з першого дня застосовувати на своїх робочих місцях. Поетапне відпрацювання необхідних дій забезпечує виконання таких вимог до діяльності, як розумність (розуміння й розумовий контроль кожної дії), усвідомленість (ступінь оволодіння дією), узагальненість (здатність орієнтуватися на істотні ознаки дії в різноманітних умовах і виконувати ці дії в них), засвоєність (здатність упевнено виконувати дії без зовнішніх орієнтирів) та критичність (здатність оцінити дію), що свідчитиме про якість виконуваної діяльності. Таким чином, вирішується протиріччя між вимогами професійного середовища щодо необхідності діяти практично та недостатньою сформованістю відповідних умінь у майбутніх психологів, підвищується їхня професійна компетентність та упевненість у собі, полегшується адаптація психологів-початківців.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Методика професійного навчання: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. інж.-пед. спец-тей / Коваленко О.Е. та ін. Харків: ВПП «Контраст», 2008. 488 с.

2. Токарева Н.М. Основи педагогічної психології: навч.-метод. посіб. Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ КНУ, 2013. 223 с.