Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка

Трифонова Олена

В історії української науки маловідома інформація про співпрацю наших учених із зарубіжними філантропічними фондами. Тема заслуговує на детальне дослідження особливо для наслідування молодими вченими. Найбільш продуктивною така співпраця була в середині 20-х – на початку 30-х років минулого століття. Підтримка вітчизняної науки мала, насамперед, фінансовий характер з боку міжнародних спеціальних фондів. У цей час утвердився стиль благодійництва. Воно стало набувати організованої діяльності за відсутності безпосередньої взаємодії між її об’єктом та суб’єктом, де сам факт розподілу стипендії залишається індивідуальним і здійснюється спеціальним керівництвом фонду. Крім цього, фонди прагнуть брати участь у вирішенні соціальних проблем матеріально малозабезпечених науковців, допомагають нужденним для зміцнення освіти, науки.

Актуальність проблеми важлива ще й через те, що останнім часом стало розглядатися питання про гуманістичну значущість приватної та корпоративної філантропії, яка має розвиватися.

Найбільш активно така діяльність набула поширення в першій третині ХХ ст. Характерною вона була для США та Європейських держав. Практична діяльність проводилася філантропічними організаціями в сфері науки. Одним із найбільш потужних був Рокфелерівський фонд у галузі науки з широким розгалуженням в Європі, Азії, США. Фонд Рокфеллера (англ. The Rockefeller Foundation) є відомим завдяки благодійної діяльності. Організаційну структуру та приватний фонд заснували відомий підприємець Джон Рокфеллер та його син Джон Рокфеллер (мол.). Головна історична місія Фонду полягає в тому, щоб «сприяти добробуту» людства. Фонд Рокфеллера залишається провідним серед найзначніших і впливовіших неурядових організацій у світі. Філії фонду були створені на різних континентах. Так у Паризькому університеті фондом керувала Марія Склодовська-Кюрі.

Серед засновників інших філантропічних фондів були Е. Карнегі, Н. Бор, Г. Лоренц, О.В. Луначарський та ін.

Основна фінансова допомога надавалася молодим перспективним ученим. Так сталося, що для науки 20-і – перша половина 30-х років ХХ ст. були найбільш сприятливими, коли не існувало грифу секретності та наука розвивалася в умовах відкритості та доступності. Подібна ситуація була й у Древній Греції у ІІІ–ІV ст. до нашої ери.

Подібні фонди створювалися і на території нашої держави. Зокрема, у 1909 р. Товариством сприяння успіхам дослідних наук та їх практичних застосувань за ініціативи купця і підприємця Х.С. Леденцова було створено такий фонд. Вказане Товариство фінансувало наукові роботи В.І. Вернадського, Н.Є. Жуковського, П.М. Лебедєва, П.П. Лазарєва, І.П. Павлова та ін. Інтелектуальна міць, надійний фінансовий фундамент, повна юридична самостійність не могли не привести до результатів, які й досі дозволяють вважати цю структуру унікальною.

Стипендії фондів у різний час одержали І.Є. Тамм (стажувався у Лейдені, Кевендишівська лабораторія), Л.Д. Ландау (в Німеччині), К.К. Синельников (у Резерфорда), П. Капіца (Кевендишевська лабораторія).

Вчені, що в свій час мали можливість стажуватися у наукових центрах провідних держав світу: А.Ф. Йоффе, М.М. Лузін, Б.І. Лаврентьєв, Д.В. Скобельцин, І.Є. Тамм, В.О. Фок запровадили особисті фонди для молодих науковців, чим значно збагатили державу науковцями.

Нині традиції створення міжнародних фондів продовжується.

Турецька Республіка фінансує стипендіальну програму вищої освіти Türkiye Scholarships для іноземних студентів. Метою програми є надання успішним студентам можливості для отримання ними стипендіальної освіти за міжнародними стандартами.

Гамбурзький університет запровадив грант для іноземних студентів (Німеччина).

Стипендія імені Марії Склодовської-Кюрі надається молодим науковцям від Брістольського університету (University of Bristol, United Kingdom.

На сучасному етапі в Україні діє національна система підтримки та заохочення молодих вчених, зокрема, Комітетом з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України (https://kno.rada.gov.ua/) започатковано та реалізуються:

– Премія Верховної Ради України молодим ученим (https://kno.rada.gov.ua/documents/pr_scient/75421.html);

– Іменна стипендія Верховної Ради України для молодих учених-докторів наук (https://kno.rada.gov.ua/documents/st_vr/75031.html);

– Премія Верховної Ради України педагогічним працівникам загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів (https://kno.rada.gov.ua/documents/pr_vr_pp/75040.html);

– Премії Верховної Ради України найкращим учасникам зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (https://kno.rada.gov.ua/documents/pr_best_part/).

Таким чином, в першій чверті ХХ ст. були започатковані потужні розгалужені фонди в США та Західній Європі, що створювали систему благодійності, яка до сьогодні демонструє свою життєздатність. Триває розвиток вітчизняної підтримки науковців. Всі ці аспекти сприяють розвитку наукової думки. На нашу думку, в умовах цифровізації доречним було б створення єдиного електронного ресурсу, де були б сконцентровані всі відповідні посилання. Можливо у майбутньому такою платформою стане ресурс Офісу підтримки вченого (https://sso.org.ua/).

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Комітет з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України. URL: https://kno.rada.gov.ua/ (дата звернення: 01.11.2022).

2. Офіс підтримки вченого. URL: https://sso.org.ua/ (дата звернення: 01.11.2022).

3. Садовий М.І., Трифонова О.М. Історія фізики з перших етапів становлення до початку ХХІ століття: навч. посібн. для студ. ф.-м. фак. вищ. пед. навч. закл. Кіровоград: ПП «ЦОП «Авангард», 2013. 2-ге вид. переробл. та доп. 436 с.