ІДЕЇ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНІЙ РОБОТІ З ПЕРШОКЛАСНИКАМИ

Катерина Гриценко
(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Н. М. Андросова

Анотація. У статті проаналізовано використання ідей В. О. Сухомлинського в освітньому процесі роботи з першокласниками, показано актуальність вивчення даної проблеми, наведені приклади застосування творчих надбаньвеликого педагога у сучасній школі.

Ключові слова: педагогічна концепція, спілкування, навчання, виховання, уміння читати, особистісно-орієнтоване навчання.

Актуальність дослідження. Педагогічнаспадщина Василя Сухомлинського грандіозна за обсягом і багатствомгуманістичногозмісту. Усе найцінніше, створене ним, назавждиувійшло до скарбницівітчизняноїпедагогіки та національноїдуховноїкультури. Без творчостіпедагога Сухомлинського не можнауявити й сучасноїгуманноїпедагогіки, основніідеїякоїчіткопростежуються у КонцепціїНовоїукраїнськоїшколи.

Мета статті: співставити спадщину В. О. Сухомлинського та отриманий досвід роботи з першокласниками.

Аналіз дослідження: значний внесок щодо впровадження ідей В. Сухомлинського у роботу з першокласниками зробили В. Андрущенко, О. Савченко, О. Сердюк, Н. Філіпенко.

Виклад основного матеріалу. Василь ОлександровичСухомлинський сформулювавпедагогічнуконцепцію, яка маєзагальнолюдський характер.

Ідеї, які стали основою концепції сучасної організації НУШ, видатний педагог розвинув у своїх працях, зокрема:

• любов до дитини;

• розвитоктворчих сил кожноїокремоїособистості в умовахколективноїспівдружності на основіетико-естетичнихцінностей, інтересів, потреб, якийспрямований у кінцевомупідсумку на творчупрацю;

• культ природи, природа як найважливішийзасібвихованняпочуттяпрекрасного і гармонії;

• звернення до внутрішньогосвітудитини, опора на їїсили, внутрішніпотенції, підтримка і розвиток того здорового, що є в кожнійособистості;

• розвитокідеї «радостіпізнання», тобтоемоційнесприйняттяпроцесу навчання;

• демократизаціяструктуриуправлінняосвітнімпроцесом у школі.

Загальною думкою є твердження, що за відсутності у серці любові до дитини,людина не може бути вчителем. «Учительськапрофесія–целюдинознавство, постійнепроникнення у складнийдуховнийсвітлюдини, яке ніколи не припиняється» – писав Василь ОлександровичСухомлинський [3, 243]. Вчитель – це покликання душі. Дитина завжди відчуває ставлення до себе. Треба з перших уроків в 1 класі налагоджувати контакт між вчителем та учнем, домагатися доброзичливих стосунків, бажання співпрацювати.

Одна з найважливіших потреб людини –радість спілкування, емоційно-чуттєва насиченість відносин між людьми, яка має велике значення для навчання і виховання молодших школярів. Багато праць В. О. Сухомлинського написано про радість спілкування між учнями.На уроках в 1 класі діти ще не досить вміло можуть висловити свою думку, але, навіть сказавши одне слово,вони відчували радість ,задоволення від того, що змогли висловитися і їх почули.

«Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття власної гідності – це перша заповідь виховання»– писав видатний педагог[2, 243].Під час педагогічної практики ми побачила, що основні ідеї В. О. Сухомлинського втіленіу роботі з першокласниками. Під час проходження практики уКропивницькій школи «Мрія» ми побачили уроки, який Василь ОлександровичСухомлинський образно називав«першим вогнищем, зігрівшисьбіляякого, дитинапрагне стати вдумливиммислителем», аджевбачавнадзвичайноважливимрозвивальнезавдання уроку в тому, щобсформувати в учня жадобу до пізнання[3, 113].

Вчитель подавала матеріал першачкамтак, що цікаво було слухати і діти пізнавали за один урок багато корисної і важливої інформації, яка знадобиться їм для загального розвитку їх особистості. Наприклад, на уроці математики учні виконували завдання «Уяви килимок цілим. Добери до нього латочку». Під час виконання цього завдання у дітей розвивається увага,уява, мислення.На уроці української мови першокласники дізнались цікавинку про життя ведмедя. Тим самим вони збагатили свій активний словниковий запас і розвинули пізнавальні інтереси.

Дати кожній дитині щастя – ось у чому бачив свою місію педагог і вчений В.О.Сухомлинський [3, 23]. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво,нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все, повинен допомагати їй вчитися, переживати незрівнянне почуття радості від навчання, відчувати «смак» успіху.

Мивважаємо, що учні 1 класу школи «Мрія» м. Кропивницького були щасливими, адже їм у школі не було нудно: постійно змінювались завдання. Діти читали, писали, співали, виготовляли аплікацію, танцювали. І це все протягом одного уроку, тому що на кожному уроці вчитель створював ситуацію успіху.

Однією з найважливіших проблем сучасної школи є створення гармонії умінь і знань, навчання і виховання. Діти можуть успішно вчитися лише тоді, коли вони вміють спостерігати, міркувати, висловлювати думки, співпрацювати з іншими, думати читаючи і читати думаючи. Найголовнішою складовою освіченої людини В. О. Сухомлинський вважав уміння читати [2, 199].

Окремі першокласники школи «Мрія» в цьому навчальному році приєднались до науково–педагогічного проєкту «Інтелект України». З перших уроків діти вчили групи букв, писали їх,читали склади і короткі слова. Вчитель їх зацікавлювала різноманітними вправами, щоб змотивувати до читання.

У сучасній педагогіці багато говорять про особистісно орієнтоване навчання.В. О. Сухомлинський виділяв такі ознаки особистісно орієнтованого навчання:

• зосередження уваги на потребах учня;

• переважання навчального діалогу;

• співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

• турбота профізичне та емоційнеблагополуччя учнів;

• пристосування методики до навчальнихможливостейдитини;

• стимулюваннярозвитку і саморозвиткуучня.

За чотири дні педагогічної практики помітили, що увага вчителя була постійно зосереджена на потребах учнів. У першокласників зовсім нещодавно переважав ігровий вид діяльності,тому вчитель подавала матеріал часто в ігровій формі, доступній дітям. Це їх зацікавлювало і мотивувало до знань. Вчителька завжди турбувалась про фізичне й емоційне благополуччя учнів, використовуючи музичні фізкультхвилинки, читання під музику,релаксаційні хвилинки.

Діти багато говорили, хто як міг: словом, словосполученням, реченням. Між учнями та вчителем був постійний діалог, що сприяло розвитку мовлення, мислення, емоційного налаштування на урок.

Висновок. Використовуючи спадщину великого педагога В. О. Сухомлинського, можна стати справжнім вчителем, а дітям – розумними учнями, які в майбутньому стануть справжніми людьми.

Бібліографія

1. КонцепціяНовоїукраїнськоїшколи  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf

2. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям./ В. О. Сухомлинський – К.: Радянськашкола, 1974. – 286 с.

1. 3.Сухомлинський В. О. Сто порадучителеві / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1988. – 310 с.

3. Клочек Г. Д.Константи Василя Сухомлинського. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita – ua.net/school/school_today/897