ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ В ТВОРЧОСТІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Наталія Ярьомич
(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
Імені Володимира Винниченка
м. Кропивницький

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. В статті розглянута проблема формування і розвитку творчих здібностей учнів у творчості В. О. Сухомлинського. Визначено засоби розвитку творчих здібностей, завдання вихователя з розвитку і формування творчої особистості. Досліджено умови для самовиховання творчості дитини.

Ключові слова: В. Сухомлинський, творчість, творчі здібності, умови самовиховання творчості, розвиток.

Постановка проблеми. Проблема розвитку творчих здібностей в наш час є дуже актуальною, адже важливим компонентом освітнього процесу є творчість. Актуальність теми відображається у державних нормативно-правових актах про освіту (Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту»). Згідно з законом України «Про освіту», основними принципами її розбудови є створення умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної людини. Творча особистість сьогодні виступає як реальний потенціал розвитку будь-якої країни світу, своєрідна запорука її процвітання та могутності.

Аналіз досліджень. Про необхідність сприяння розкриттю творчого потенціалу особистості свідчать дослідження Г. Костюка, Н. Кузьміна, О. Матюшкіна, В. Моляко, О. Музики, Я. Пономарьова, Б. Теплова, питання творчого розвитку дитячої особистості знайшли своє відображення у педагогічній системі В. Сухомлинського.

Метою статті є виявлення творчого потенціалу педагогічної спадщини В. Сухомлинського у розв’язанні проблеми формування та розвитку творчих здібностей учнів.

Виклад основного матеріалу. Наукові роботи педагога проникненні любов'ю до дітей, а його ідейні постулати націлені на розвиток і формування творчих можливостей учнів. Думку творчої особистості дитячої персони В. Сухомлинський розглядав практично у всіх своїх творах: «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Народження громадянина», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Духовний світ школяра», «Як виховати справжню людину», «Методика виховання колективу» та ін. Для удосконалення творчих здібностей дитини необхідно детально вивчити його інтереси, наукові нахили і можливості. Головне – знати дитину. В школі під час навчання вихованці не тільки отримують знання, але і розкриваються як особистість. Саме освітній заклад дає «квиток» дитині у світ життя, допомагає не розгубитися у важких ситуаціях, відшукати своє покликання. Тому у виявленні та розвитку творчих здібностей дітей на учителя покладається цей великий обов’язок [1, 26].

В. Сухомлинський вважав, що навчити творити – це головне завдання вчителя. Педагог говорив, що творчість не приходить до дітей з натхненням, творчості треба вчити, дитина складе твір лише тоді, коли почує опис природи від учителя. Педагог вчив дітей передавати наочний образ словами, наводячи власні приклади творів [3, 136]. Педагог зазначав, що формування творчої особистості школяра має ґрунтуватися не тільки на врахуванні індивідуальних особливостей , а й вікових можливостей, адже кожний період вимагає різних умов, змісту, методів, форм і засобів роботи. Враховуючи наявні у дітей нахили, розвиток творчих здібностей потрібно розпочинати із ранніх років, тому, що так більше шансів на їх розкриття [6, 279] Кожній дитині властива творчість. Її педагог розглядав як суть життя в світі знань і краси, а стимулом розвитку пізнання вважав творчу діяльність. Педагог-новатор писав, що творчість – це ступінь самостійного мислення, на якій малюк пізнає радість власної думки, переживає моральну гідність творця [5, 434]. Завданням учителя, на думку В. Сухомлинського, є не просто подати дитині готовий матеріал, а зацікавити та делікатно змусити її самостійно знайти відповідь. Одна з найважливіших якостей педагога - уміння дати дитині подумати, а серед природи ще й дати можливість послухати, подивитися, відчути [3, 29].

У своїх роботах В. Сухомлинський виділив такі засоби творчого розвитку, як природа і казка. Засобом, який спонукає творити і розвиває мислення та уяву, виступає природа. Саме з неї дитина отримує інформацію і потім за допомогою фантазії переносить це у творчу діяльність [3, 244]. Важливу роль у формуванні творчої особистості педагог приділяв казці. В процесі слухання казки у дітей формується розуміння про те, що добре, а що погано.

Особливістю казок та оповідань В. Сухомлинського є простота і короткий зміст, навіть в 100-150 словах він вкладає високу якість думки, повчання. Герої його творів звичайні тварини, птахи, люди, що нас оточують, тому його твори доступні і зрозумілі підростаючому поколінню. Казкові герої пробуджують дитину вчиться мислити словами. Без казки неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови [3, 176-177].

Діти не тільки інсценували українські народні казки, але й творили самі. Складання казок та оповідань стимулює розвиток уяви, мислення, допомагає бачити причинно-наслідкові зв’язки. Творив не тільки педагог, а й діти, адже і ними було створено близько 1500 творів. Його вихованці використовували слово, щоб розповісти про свої враження та переживання як через опис реальності, так і через створення фантастичного образу – саме цього хотів В. Сухомлинський і цього він добився [4, 286].

Вітчизняний педагог-новатор вважав, що формувати необхідно такі творчі здібності:

• Спостережливість. Вона є суттєвою рисою розвиненого розуму. Із спостережливістю тісно пов’язані такі риси розумового розвитку, як: допитливість, системність, місткість, дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.

• Уява і фантазія. В. Сухомлинський глибоко розглядає механізм формування творчої уяви і фантазії: виділення окремих елементів предмета, їх зміну, поєднання змінних елементів у нові цілісні образи тощо.

• Почуття гумору і дотепність. В. Сухомлинський зазначав, що розвивати у дитини здатність сміятися, утверджувати почуття гумору сприяє у неї краще сприймати світ.

• Уміння абстрагуватися. В. Сухомлинський наголошував про поступове прищеплювання дітям навички напруженої творчої розумової роботи, вони повинні вміти абстрагувати від усього, що їх оточує.

• Наполегливість. В. Сухомлинський вважає, що наполегливість починається з мовленнєвої постановки мети перед собою, зосередження розумових сил, осмислення й контролю. Необхідно, щоб діти саме в розумовій праці побачили, що таке важко.

• Уміння зберігати в пам’яті знання. Одна з важливих умов творчого мислення - зберігання в пам’яті необхідного кола знань.

• Творче застосування на практиці отриманих знань. Завдання вчителя – дбати про те, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вміння і навички на практиці.

• Місткість і гнучкість мислення. Гнучкість і місткість розуму формується тоді, коли дитині самій доводиться думати, зіставляти, вирішувати, формує в них гнучкість розуму.

• Критична оцінка своєї діяльності. В. О. Сухомлинський розвивав у своїх вихованців критичне ставлення до власних суджень, оцінок, рішень, до власної трудової діяльності.

• Широта думки. Дослідження В. Сухомлинського запевнили у тому, що управляючи трудовою діяльністю дітей, необхідно створити умови, за яких вони творчо ставилися до заняття, щоб в процесі роботи виникали нові думки і в результаті яких план рівномірно змінювався, ставав найбільш важким , вимагав нової роботи.

• Здатність знаходити різноманітні способи вирішення творчого завдання.

• Відчуття краси. В. О. Сухомлинський розглядав розвивав у дітей уміння бачити, відчувати красу, переживати її від побаченого й почутого, щоб краса входила в їхні душі у різних проявах [2, 20-21].

Обстановка в сім’ї та школі, радість і задоволення від творчої діяльності та можливість вибору самої дитини творчих занять є умовами для успішного самовиховання творчих здібностей [2, 22].

Отже, нині залишається актуальним думки В. Сухомлинського щодо того, що педагог повинен розпізнавати, виявляти, розкривати і виростити таланти дітей, а для цього потрібно створити умови для розвитку творчих можливостей учнів.

Бібліографія

1. Бондар Л. В. О. Сухомлинський про розвиток творчих здібностей учнів початкової школи / Людмила Бондар // Рідна школа. – 2013. – №8-9 – С. 26

2. Бондаренко Г. Формування творчої особистості школяра. З педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського / Геннадій Бондаренко // Початкова школа. – 2013. – № 38-39. – С. 17–24. С.20-22.

3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибр.тв.: у 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т.3 – С. 29-244.

4. Сухомлинський В. О. Чиста криниця. / В. О. Сухомлинський – К., 1993. – С. 286.

5. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися /  В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 5. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 434.

6. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра // В. О Сухомлинський. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 279.