РОЗВИТОК ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
Марія Павленко
(студентка ІІ курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький
Науковий керівник – кандидат пед. наук, доцент І. Г. Баранюк
Анотація. У статті розглянуто та проаналізовано особливості роботи з обдарованими дітьми молодшого шкільного віку в педагогічній теорії і практиці В. О. Сухомлинського. Також окреслено аспекти психолого-педагогічної характеристики обдарованості.
Ключові слова: обдарованість дітей, інтелект, розумові здібності, розвиток, творчість, талант.
Постановка проблеми. Сьогоднішні умови життя вимагають від людей бути творчими особистостями, що здатні орієнтуватись, приймати рішення та працювати, а також використовувати нові підходи, ідеї та рішення. Особистість може самореалізуватися та адаптуватися до життя в суспільстві, розпоряджатися потенціалом особистісних ресурсів завдяки дієвим, продуктивним знанням і творчим можливостям.
Саме тому в центрі уваги сучасного закладу загальної середньої освіти є турбота про розвиток творчої, всебічно розвиненої особистості. Це викликає необхідність створення певної системи навчання, умов та розвитку творчо обдарованих дітей. Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо роботи з обдарованими дітьми виявляються сьогодні співзвучними глобальним проблемам сучасної педагогіки.
Аналіз досліджень. Питанням виявлення та організації роботи з обдарованими дітьми в початковій школі займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: К. Брумфіт, П. Горей, Дж. Грахам, К. Джонсон, Д. Чернишова, О. Калінінська, Н. Теличко, Л. Ілійчук та ін. Обдарованість та здібності досліджував у своїх працях і видатний педагог В. О. Сухомлинський.
Метою статті є визначення головних положень у роботі з обдарованими дітьми в педагогічній спадщині В. Сухомлинського.
Виклад основного матеріалу. В освітньому процесі велике значення приділяється розвитку обдарованих дітей. Педагоги часто звертаються до педагогічної спадщини видатного педагога В. О. Сухомлинського, який писав: «Немає дітей обдарованих і не обдарованих, талановитих і звичайних. обдаровані, талановиті всі без винятку діти. Розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в кожного учня його неповторно індивідуальний талант – це означає піднести особистість на високий рівень розвитку людської гідності» [1, 96].
У «Концепції виховання творчої особистості» визначено необхідність узгодження творчої діяльності з віком дитини, що сприяє розвитку інтелектуальних здібностей та максимальному розвитку критичності та культури мислення молодого покоління.
Одним із основних завдань загальної середньої освіти є реалізація цільової Програми педагогічної підтримки творчо обдарованої молоді, що надає можливість створити загальнонаціональну систему виявлення, відбору та педагогічної підтримки обдарованої молоді.
Василь Сухомлинський наголошував на тому, що обдарованість дитини проявляється ще у ранньому віці, виявляється воно в навчанні та вихованні, що є складовим творчого і практичного доробку педагога.
Аспекти психолого-педагогічної характеристики обдарованої дитини включають в себе:
1. Психофізіологічний аспект: фізичний розвиток дитини, її здоров’я, тип розвитку нервової системи, рівень розумового розвитку.
2. Пізнавальний аспект: інтелектуальне сприйняття, концентрація та стійкість уваги, самостійність мислення, стійкість закріплених знань.
3. Мотиваційний аспект: потреба в самовдосконаленні, необхідність у творчій діяльності, інтелектуальна необхідність, прагнення до лідерства у колективі.
4. Аспект стосунків: спеціальні здібності, незалежність особистості, вольові якості, комунікативні якості; організаційні якості; якості вихованості.
Проблеми обдарованих дітей полягають в тому, що:
1) навчальний план не завжди відповідає їх розвитку, так як програма розрахована для всіх дітей одного віку;
2) відсутність однодумців призводить до складних переживань такої дитини, вона починає закриватися, замикатися собі, не розуміючи чому її не розуміють ні батьки, ні педагоги, ні однолітки;
3) інтереси з однолітками відрізняються від тих, що цікавлять їх. Обдарованим дітям подобаються більш складні ігри, а не ті, якими захоплюються однолітки;
4) занурення у філософські проблеми відбувається в значно більшому ступені, ніж для середньої дитини;
5) для обдарованих дітей є характерна внутрішня потреба досконалості;
6) ставлення самих до себе надто прискіпливе, вони критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені ними;
7) часто такі діти ставлять перед собою нереалістичні цілі, не маючи можливості їх досягнути. Але прагнення до поставлених цілей є рушійною силою, яка веде до високих результатів.
Школа повинна створювати всі належні умови для розвитку творчих можливостей учнів, щоб отримати позитивні результати роботи з обдарованими учнями, треба створити індивідуальні самоосвітні програми для них на основі діагностики та самоаналізу.
В. О. Сухомлинський настоював на тому, що система навчально-виховної роботи базується на тому, щоб кожний учень «займався улюбленою працею, і чим глибше він вникне в цю працю, тим більше розвиватимуться його здібності й талант, тим щасливішим буде його життя» [2, 18]. І з цим можна погодитися, адже дитину потрібно мотивувати і заохочувати до навчальної діяльності, допомагати і націлювати у розвитку науково-дослідницької роботи.
Розвиток здібностей значною мірою визначається умовами виховання, особливостями сформованості особистості. Вихідною передумовою для розвитку здібностей є природні задатки, з якими дитина з’являється на світ. Здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що є умовою успішного виконання конкретної діяльності. Вони проявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності. Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Кожна здібність має свої структуру та рівні. Репродуктивний рівень забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю, творчий – сприяє формуванню нового оригінального рівня. Кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості.
Рівень розвитку здібностей залежить від якості знань та умінь, природних задатків людини, тренованості мозкових структур, що беруть участь у пізнавальних і психомоторних процесах. Із здібностями тісно пов’язані нахили, тобто вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність.
«Здібності школярів поділяються на загальні і спеціальні. Загальними вважаються здібності до навчання, розумові здібності і здібності до праці. До спеціальних здібностей належать здібності в окремих галузях діяльності (літературна, математична, біологічна, музична, спортивна, конструкторська, технічна, сценічна тощо). Діти, з високим рівнем розвитку загальних і спеціальних здібностей є обдарованими. Вони характеризуються високою допитливістю і дослідницькою активністю, мають чудову пам’ять, „рано оволодівають мовою й абстрактним мисленням, їх вирізняє здатність безпомилково кваліфікувати інформацію і категоризувати досвід, уміння широко використовувати знання.
В обдарованих дітей спостерігається підвищена концентрація уваги, наполегливість у досягненні результату в тій галузі, котра їх цікавить. Вони допитливі, чутливі до вишукування нових проблем, їм притаманні фантазія, оригінальність, вони невтомні у своїх пошуках, здатні нестандартно мислити, виявляють творчу активність» [3, 596].
Процес навчання має бути правильно організованим та спрямованим на розумовий розвиток сил учнів. Педагоги Павлиської школи намагалися створювати всі належні умови для опанування школярами прийомів розумової діяльності, стимулювання розвитку творчих здібностей.
Творчість Василь Олександрович назвав самою «суттю життя в світі знань і краси», а творчу діяльність школяра розглядав як стимул розвитку пізнання. «Творчість, – писав він, – є щаблинкою самостійного мислення, на якій дитина пізнає радість власної думки, переживає моральну гідність творця» [4, 434].
Отже, звернувшись до спадщини Василя Сухомлинського можна зробити висновок, що обдарованість присутня кожній дитині. Завдяки творчій і практичній діяльності педагога, через навчання та виховання потрібно розвивати обдаровані у дитини з раннього віку. За допомогою мотивації і заохочення до навчальної діяльності, допомагати і націлювати у розвитку науково-дослідницької роботи.
Бібліографія
1.Сухомлинський В. О. Людина неповторна / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : у 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 5. – С. 80–96.
2.Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : у 5 т. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 4. – С. 7 – 390 c.
3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 596.
4.Сухомлинський В. О. Вчити вчитися / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : у 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 5. – С. 426–436.
