педагогічна творчість та майстерність учителя у працях В. О. Сухомлинського

Ірина Мащенко
(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету педагогіки та психології
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка
м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, старший викладач Н. М. Цуканова

Анотація. У статті проаналізовано та охарактеризовано погляди видатного педагога В. О. Сухомлинського щодо педагогічної творчості та майстерності вчителя початкових класів.

Ключові слова: майстерність учителя педагогічна спадщина, педагогічна творчість.

Постановка проблеми. Реформування освіти, оновлення змісту і структури початкової ланки посилюють вимоги до професійної підготовки вчителя. На сучасному етапі розбудови української держави, формування демократичного суспільства та глобальних зрушень в початковій ланці освіти на зміну виконавській діяльності вчителя, приходить діяльність творчого, креативного, оригінального характеру.

Актуальною проблемою для майбутніх вчителів початкових класів є пошук шляхів удосконалення власної педагогічної майстерності, педагогічної техніки, як результат ‑ налагодження психологічного контакту з іншими людьми, саморозвиток і самовдосконалення. У зв’язку з цим актуалізується проблема розвитку творчого потенціалу вчителя та педагогічної майстерності, який зможе не тільки забезпечити середовище для нестандартного отримання знань і виховання дітей, але й забезпечити якісні зміни в освіті.

Сучасні соціально-економічні тенденції розвитку держави, а відповідно і освіти, втілюють протиріччя між реальними можливостями розвитку творчого потенціалу вчителя, та між потребою у розвитку педагогічної творчості, майстерності, засвоєнні педагогічних інновацій і сталістю підсистем в діяльності кожного навчального закладу, збереження на практиці традиційного управління процесом розвитку творчого потенціалу вчителя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспекти розвитку творчої педагогічної діяльності – предмет досліджень вчених: І. А. Зазюна, В. А. Кан-Калика, В. М. Кларіна, М. І. Махмутова, М. М. Поташник, В. Г. Кузя, О. В. Сараєва, Н. П. Волкова, Л. А. Петровська, В. А. Семиченко. та ін. Більшість з них звертається до педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського з проблемами виховання вчителя-майстра, створення умов для його творчої діяльності та безперервної освіти.

Мета даної статті – проаналізувати педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського з питань педагогічної творчості та майстерності вчителя, якими якостями особистості повинен володіти вчитель-майстер та умови розкриття творчого потенціалу вчителя.

Виклад основного матеріалу. У наукових дослідженнях педагогічна творчість визначається як оригінальне і ефективне розв’язання вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики навчання [1, с. 175].

Педагог В. Г. Риндак розглядає творчість як один із видів діяльності, для якої необхідні як об’єктивні, так і суб’єктивні особистісні умови, з наслідками прогресивними, значимими, що вирізняються новизною і оригінальністю [4, с. 55].

Під «потенціалом» ряд дослідників розуміють «зону ближчого розвитку» (Л. С. Виготський), вважаючи, що поняття «потенціал» в психологічному плані враховує не тільки задатки, а також і «психологічні резерви» особистості, які досі, в силу різних причин залишалися невикористаними [3, с. 300].

Психологи і педагоги, характеризуючи поняття «творчий потенціал», зазначають, що це інтерактивна, синтетична якість, яка характеризує міру можливостей особистості здійснювати діяльність творчого характеру; сукупність реальних можливостей для здійснення такої діяльності, відкритість новому, ступінь розвитку мислення, його гнучкість, нестереотипність, оригінальність, установка на нетрадиційне вирішення суперечностей об’єктивної реальності (Л. Н. Москвичова, Т. Г. Браже, А. М. Матюшкін).

В. Г. Риндак творчий потенціал учителя розглядає як систему особистісних якостей (винахідливість, уява, критичний розум, відкритість до всього нового), що дозволяють оптимально змінювати прийоми дій у відповідності до нових умов, знань, умінь, переконань, які визначають наслідки діяльності (новизну, оригінальність, особливий підхід у різноманітній діяльності) й також, сприяти до творчої самореалізації і саморозвитку [4, с. 104].

Враховуючи відповідальність педагога за формування інтелектуального, духовного, емоційного світу дитини, В. О. Сухомлинський «змоделював» особистість «хорошого вчителя», який «любить дітей, знаходить радість у спілкування з ними, вірить в те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам він був дитиною» [3, с. 349].

Видатний педагог В. О. Сухомлинський у праці «Сто порад учителю» зазначав, що хороший вчитель – розумна, знаюча, думаюча, закохана в знання людина, здатна до самостійного дослідження, яка володіє вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності [5, с. 450].

Хороший вчитель – творчий вчитель, ці поняття взаємопов’язані між собою. Тому, щоб допомогти розкрити творчий потенціал кожного вчителя та створити умови для його розвитку В. О. Сухомлинський як директор школи виховував, формував, розвивав творчий потенціал кожного вчителя власною позицією, власним переконанням, власною працею [5, с. 80].

Педагог започаткував систему шкільно-сімейного виховання, де педагогіка і психологія стали наукою для всіх – і для вчителів, і для батьків. Джерелами розвитку інтелектуального багатства кожного вчителя були: індивідуальне читання, постійно діюча вистава, новини наукової і художньої літератури, цікаві лекції, які готував директор, досвідчені вчителі, вчені, які відвідували школу [2, с. 377].

В. О. Сухомлинський розповідав колегам про свої роздуми і співпереживання. Проектування директором розвитку творчого потенціалу вчителя ґрунтувалась на наукових дослідженнях власної праці; глибокому вивченні дитини; на трьох джерелах навчально-виховного процесу, яким кожен вчитель навчався володіти досконало – наукою, майстерністю, і мистецтвом .

Висновки і перспективи вивчення проблеми. Отже, творчість і майстерність педагога залежить не лише від творчого потенціалу, якостей особистості, любові до дітей, яка надихає на новизну, оригінальність, неповторність в роботі, але й від творчого керівника, який завжди допоможе та направить, а той й навіть сам розкриє творчі задатки у вчителя. Важливим аспектом є умови, в яких працює вчитель, педагогічний колектив і керівник, якому не байдужа доля вчителя його переживання. За сприятливих умов і врахування всіх складових, кожен вчитель може стати неповторним у своїй роботі з дітьми.

Перспективами подальших досліджень цієї проблеми може бути аналіз сучасних думок щодо образу ідеального вчителя, їх порівняння з поглядами В. О. Сухомлинського.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Виховання почуттів // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 176–195.

2. Сухомлинський В. О. Естетичне сприймання і естетична творчість // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 377–385.

3. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 3. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 281–582.

4. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 55–206.

5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1977. –С. 7–283.