Спадщина В. О. Сухомлинського у вихованні учнів початкових класів

Мезей Аліна
(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету педагогіки та психології
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка
м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. філ. наук, доцент С.М. Єлдінова

Анотація. У статті проаналізовано та охарактеризовано педагогічну спадщину видатного педагога В. О. Сухомлинського щодо виховання і навчання учнів початкових класів.

Ключові слова: педагогічна спадщина, учні початкових класів, моральне виховання.

Постановка проблеми. У центрі сучасних технологій навчання і виховання учнів початкових класів знаходиться особистісно-зорієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного школяра.

З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. Наш всесвітньо відомий сучасник великого значення надавав цілісному формуванню особистості, розкриття та розвитку її розумових, фізичних, естетичних здібностей та нахилів. Всі аспекти виховання – моральний, розумовий, трудовий, естетичний, фізичний – за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини.

Одним з пріоритетних напрямів сучасної освіти є виховання особистості на засадах загальнолюдських, національних і патріотичних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема освіти та виховання учнів початкових класів, знаходили своє відбиття в працях М. Бунакова, В. Водовозова, В. Острогорського, М. Сумцова, К. Ушинського та інших педагогів. Під впливом їхніх прогресивних поглядів у вітчизняній педагогіці почали закладатися основи виховання підростаючого покоління.

Мета даної статті – проаналізувати педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського з питань виховання учнів початкових класів.

Виклад основного матеріалу. В контексті ситуації сьогодення, особливої актуальності набуває концепція В. О. Сухомлинського. Неодноразово, у своїх роботах педагог стверджував, що «…в житті людини має бути щось найголовніше, що стоїть вище від усіх повсякденних турбот, тривог, пристрастей». І далі: «Ставлення до ідеї Батьківщини як до священного й найдорожчого облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує гідність» [1, с. 176].

В. О. Сухомлинський чітко визначив теоретичні засади виховання громадянських почуттів учнів початкових класів:

– це, передусім, створення дитиною радостей для інших людей і переживання особистого щастя й гордості у зв'язку з цим;

– по-друге, творення й збереження краси в усіх її багатогранних проявах;

– по-третє, громадянське ідеологічне багатство діяльності дитини в колективі, взаємовідносини між дітьми й іншими, позашкільними колективами;

– по-четверте, культивування й розвиток співчуття, жалості (не біймося цього слова й тих благородних почуттів, які воно несе!) до всього живого й красивого, розвиток сердечної чуйності до прекрасного в природі;

– по-п'яте, розвиток високої інтелектуальної культури – думок, почуттів, переживань, що хвилюють душу людини, коли вона пізнає навколишній світ, минуле й сучасне людства, матеріальні й духовні багатства Вітчизни, душу свого народу, цінності мистецтва, особливо сучасної літератури [4, с. 200].

Майстерність виховання, на його думку, і полягає в тому, щоб громадянське, патріотичне життя починалося для людини з малих років.

У своїй праці „Народження громадянина” В. О. Сухомлинський обґрунтував і подав структуру духовного світу особистості: розум – почуття – погляди – переконання – воля, суть методологічних підходів до виховання громадянина своєї держави, дієвого патріота практичними прикладами вибудував стратегію виховних впливів на особистість. Кожний навчальний заклад з успіхом має використовувати в своєму навчально- виховному процесі кімнату казки, кімнату думки, в яких вихованці читатимуть книги про відомих людей своєї держави як минулих часів, так і теперішніх, подорожуватимуть в минуле і сучасне Батьківщини. Адже вислів В. О. Сухомлинського: «Сила й ефективність патріотичного виховання визначається тим, наскільки глибоко ідея Батьківщини оволодіває особистістю, наскільки яскраво бачить людина світ і саму себе очима патріота» не втрачає сенсу і в наші дні [3, с. 281].

Виховання учнів початкових класів повинно бути спрямоване, насамперед, на розвиток їхніх гуманістичних почуттів, формування національних та загальнолюдських цінностей, доброти, уваги, щиросердя, совісті, чесності, правдивості, гідності, любові і поваги до родини. Також значне місце у змісті громадянського виховання має відводитися формуванню культури поведінки дітей. Очевидно, що в цьому віці усі моральні якості особистості перебувають у своєму моральному становленні.

Молодші школярі – це унікальний вік. Саме в цей період, закладаючи ґрунт майбутньої особистості, ми маємо сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, які у майбутньому стануть рясним урожаєм. Дитина прагне бути щасливою. Вона нетерпляча. Щастя їй потрібне уже сьогодні й зараз. Дитинство В. О. Сухомлинський розглядає як найважливіший період людського життя [5, с. 7].

Для того, щоб учням було цікаво пізнавати навколишній світ з усіма його таємницями і загадками, рости вихованими і розумними дітьми, вчителі в навчально-виховній роботі широко повинні використовувати поради відомого педагога, а також його цікаві казки та оповідання. Використовуючи казки В. О. Сухомлинського, в поєднанні з новітніми, нетрадиційними методами роботи, педагоги досягнуть того, що учні початкових класів будуть добре підготовленими до навчання в середній школі. Але праця над творами, казками – це не лише розвиток мовлення, а й самовиховання почуттів, розумовий розвиток, багатство духовного життя дитини. Казка – це школа творчості, яка необхідна дітям.

Один з головних компонентів педагогічної спадщини Василя Сухомлинського є виховання дітей природою. Природа є основним фактором існування людини, вона й людство невіддільні одне від одного. Немає сумніву в тому, що виховання любові до природи треба приділяти особливу увагу, адже саме в цей період дитина особливо цікавиться природним довкіллям.

У системі виховання В. О. Сухомлинського природі, як об' єкту пізнання, приділяється велика увага. Але природа сама собою не виховує. Виховує тільки активна взаємодія людини з природою.

Ми вважаємо, що твори В. О. Сухомлинського спонукають учнів початкових класів замислюватися над питанням добра і зла, над чистотою людських взаємин. Вони вчать любити і берегти красу рідного краю, поважати старість і рости чуйними, добрими і щирими людьми.

Природа забезпечує необхідні умови для вивчення властивостей предмета, оскільки надає можливість сприймати його на зір, дотик, слух. Експериментування з природним матеріалом – неодмінна умова розвитку чуттєвого досвіду, мислительської діяльності як основи творчої діяльності, конструювання. Світ природи у Василя Сухомлинського нерозривно з'єднаний із світом творчої дитячої праці. В. О. Сухомлинський звертався до батьків, вчителів: «...ведіть дітей в обстановку, де є і яскраві образи, і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і водночас мислять, аналізують» [5, с. 100].

Погляди В. О. Сухомлинського на естетичне виховання учнів початкових класів відкривають ще одну цікаву сторінку в педагогіці. Він був глибоко переконаний, що естетичне виховання має становити основу навчального процесу в початковій школі. Особливу роль він відводив природі, спілкуванню з нею як фактору естетичного виховання учнів. В книзі «Серце віддаю дітям» педагог писав, що прагнув до того, щоб, перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги – книги природи. Кожну подорож у природу Василь Олександрович називав уроком мислення, уроком – естетичного виховання [5, с. 210].

Отже, головне завдання початкової освіти в галузі виховання полягає в тому, щоб сформувати гармонійно розвинену, духовно багату, здатну на глибокі почуття і переживання особистість, творця прекрасного і доброго. Природа є могутнім засобом морального, естетичного виховання учнів початкових класів, саме в процесі спілкування з природою створюються сприятливі можливості для здійснення ряду завдань виховання: формування естетичних вражень у дітей; навчання розумінню творів мистецтва; перших спроб створити красу в навколишньому середовищі. Саме про це наголошував в педагогічній спадщині Василь Олександрович Сухомлинський.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Виховання почуттів // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 176–195.

2. Сухомлинський В. О. Естетичне сприймання і естетична творчість // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1977. – С. 377–385.

3. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 3. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 281–582.

4. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 55–206.

5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // В. О. Сухомлинський. – Вибрані твори: в 5 томах. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1977. –С. 7–283.