АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В ТВОРАХ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Ганна Козакевич
(студентка 2 курсу факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Т.О.Прибора

Анотація. У статті висвітлюються особливості активізації навчальної діяльності молодших школярів у творах Василя Сухомлинського. Визначено, що у наш час використання досягнень великого педагога залишається актуальним та ефективним у розв’язанні проблем, пов’язанихз активізацєю навчальної діяльності в сучасній початковій школі.

Ключові слова:активізація, вчитель, молодший школяр, навчальна діяльність, Сухомлинський В. О.

XXI століття – це століття інформаційного (постіндустріального) суспільства. Обсяг інформації з кожним роком зростає. Як ніколи, актуально звучать слова відомого педагога В. О. Сухомлинського: «Життя все більше вимагає постійного оновлення знань. Без спраги знань неможливе повноцінне духовне, а отже, і трудове, творче життя. Отже, нам необхідно виховувати органічну потребу в самоосвіті» [3].

Досліджуючи творчу спадщину великого українського педагога, можна знайти відображення актуальних проблем сучасної української школи, використовуючи його досвід. Тема активізації навчальної діяльності молодших школярів у працях Василя Олександровича ґрунтовно описана від теорії до застосування методичних прийомів.

Сьогодні, найчастіше вчителі скаржаться на небажання сучасних дітей вчитися. Тому, актуальним питанням є перебудовакласно-урочної системи так, щоб активізувати навчальну діяльність. Суспільство вимагає від педагогів не тільки повідомлення знань, формування умінь і навичок, а навчання молодших школярів самостійного пошуку інформації.

Активізувати навчальну діяльність в початковій школі – це непросте завдання. Для активізації потрібно зацікавити дитину, домогтися того, щоб учні захотіли вчитися і вивчати дану тему.

Сучасні педагоги, можуть скористатися зразками роботи учителів початкових класів, що представлені в спадщині Василя Сухомлинського. Адже в ній висвітлені приклади вчителів, які орієнтувалися на «завтрашній день розвитку» учнів початкових класів [2]. Для цього, педагоги розв’язували такі завдання, як співвідношення раніше засвоєних знань і знань, здобутих і утверджених власними роздумами й зусиллями.

Сам Василь Олександрович, в цьому процесі, наголошував на важливості таких засобів, як навчання молодших школярів прийомам розумової діяльності та самодисципліні. Видатний педагог зазначав, що для цього віку «цікавою є та діяльність, яка сприяє вихованню вдумливого мислення і прагнення до подальшого і більш поглибленого пізнання» [2]. .

Протягом молодшого шкільного віку в дітей відбувається розвиток навчальних та пізнавальних процесів, оволодіння всіма компонентами навчальної діяльності. Для того щоб розвиток цих процесів проходив систематично, цілеспрямовано і ефективно, потрібна мотивація і зацікавленість у вивченні навчального матеріалу.«Найголовніше, щоб в основі виконання молодшим школярем навчального завдання лежало бажання задовольнити пізнавальну потребу» – казав Сухомлинський В.О [3]. Прагнучи до цього, сучасному вчителю початкових класів потрібно знаходити мотиваційні методи навчання.

Василь Олександрович радить розкривати перед учнями наукову глибину важливості знань, які допомагають дітям молодшого шкільного віку пізнавати і розуміти закономірності природи, полегшують і роблять цікавою працю та приносять радість.

Видатний педагог, у своїх працях та практичній діяльності, керувався наступними принципами для активізації навчальної діяльності [1]:

1. вчитель, повинен бути переконаний у важливості формування позитивного ставлення молодшого школяра до навчання у школі;

2. педагог повинен дотримуватися глибокого гуманізму у підході до кожного школяра, бути відповідальним за його долю;

3. вчитель повинен вивчати мотиваційну сферу особистості учня, оскільки вона є основою навчальної діяльності.

За В. Сухомлинським, в процесі активізації навчальної діяльності молодшого школяра, значну роль відіграє відповідна організація інтелектуального життя учня. Це можна забезпечити підтримкою шляхом достатнього інтелектуального фону молодших школярів; зацікавлення читанням; зв’язком пошукової діяльності на уроці з позакласною роботою; здійсненням пізнавально-трудової діяльності у довкіллі; організацією індивідуальної художньої, науково-технічної творчості школярів; годинами улюбленої праці [3].

Керуючись цими рекомендаціями, сучасним виходом зі сформованої ситуації може бути інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації навчальної діяльності, при якій всі учні виявляються залученими в процес навчання та мають можливість розмірковувати з приводу того, що знають. Адже як казав сам В. О. Сухомлинський: «Дуже важливо не допустити бездумного заучування, механічного запам’ятовування. Зубріння – це великий ворог не тільки розуму, але й моральності. При бездумному заучуванні зникає особистість як активна творча сила» [1]. Повинні бути створені умови, при яких учні початкових класів відчуватимуть свою успішність, свою інтелектуальну спроможність. Саме це зробить продуктивним сам процес навчання.

Необхідно пам’ятати, що всі діти різні за своїми здібностями. Вибудовуючи урок, завжди потрібно враховувати, що хтось добре засвоює інформацію зорову, в інших більше розвинена слухова увага, треті мають прекрасну фактичну пам’ять. Сам Василь Олександрович, спостерігаючи за розумовою працею молодших школярів, що повільно розмірковували, зробив висновок, що саме цієї категорії дітей необхідна програма необов’язкових знань. В першу чергу для того, «щоб прочитане, пройшовши через свідомість, залишило якісний слід в мислячій матерії, налаштувало мозок на осмислення і збереження в пам’яті обов’язкових знань» [3].

Крім діяльності на уроках важлива діяльність позаурочна. Спираючись на досвід великого педагога на заняттях і в позаурочній діяльності вчителі повинні намагатися втілити в життя ідею обміну духовними цінностями. Виходячи з багаторічного досвіду роботи, Василь Олександрович був твердо переконаний, що чим більше прочитав і дізнався школяр не на уроці, тим з більшою повагою він ставиться до знань взагалі, до розумової праці, до вчителя, до уроку і перед самим собою.

Також, аналізуючи спадщину великого педагога, стає зрозумілим, що на його думку рівень творчої активності молодших школярів є основним показником сформованості навчальної діяльності. Керуючись цим, приходимо до висновку, що розвитку навчальної активності молодших школярів на уроках сприятиме виконання творчих завдань.

Діти молодшого шкільного віку можуть приносити вироби зроблені своїми руками. У цій діяльності, також втілюється така ідея педагога як єдність руки і мозку. Інформація йде двома потоками – від руки до мозку і від мозку до руки.

Також школярі початкових класів, можуть розповідати невеликі вірші, розказувати про свої захоплення. В процесі цього, самі діти, а не тільки вчитель, відкривають один одного з іншого боку. Для самих дітей – це і втілення творчості, і актуалізація знань, повторення пройденого, застосування знань на практиці. Вони почувають себе діяльними та зацікавленими учасниками процесу навчання. В цьому випадку, процес навчання приноситиме молодшим школярам радість та емоційне піднесення.

Висновок. Проаналізувавши праці та педагогічний досвід В.О. Сухомлинського, ми можемо прийти до висновку, що найважливішим в процесі активізації навчальної діяльності молодших школярів є вміння вчителя забезпечувати різнобічну освіту, сприяти допитливому пізнанню світу, активному та радісному бажанню отримання знать. Також, підкреслюється важливість позаурочної діяльності.

Бібліографія:

1. Дубінка М. М. Навчити дитину вчитися: за поглядами В.О.Сухомлинського /М. М.Дубінка  // Початкова школа. – 1998. – № 6. – С. 53–56.

2. Сухомлинський В. О. Виховання і самовиховання / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 5. – С. 673–674.

3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 3. – С. 7–282.