• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18
  • [email protected]
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

Випуск 6. Спецвипуск. Том 2 (2019)

obl6n

Титульна сторінка

АвторСтаттяСторінка
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИПУСКУ
Манжула Андрій Анатолійович,
Пузаков Дмитро Володимирович		 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ ЯК МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ 4
Босий Вадим Петрович СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ ТА ОСІБ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО АБО ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ  9
Воронятніков Олександр Олександрович РОЗВИТОК СФЕРИ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ХІХ СТ. ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ 15
Кожура Людмила Олександрівна ОСОБЛИВОСТІ ПРАВА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я 19
Оксінь Віталій Юрійович

СПЕЦІАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

 24
Сіроткіна Марія Вячеславівна ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ 27
Токарєва К. С. МОДЕЛІ МЕДІАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 32
Фомічов Костянтин Сергійович

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

 38
Бащук Олег Романович

СУЧАСНЕ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ ДИСКРИМІНАЦІЇ

 43
Буравльов Сергій Іванович ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНОЇ СУТНОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ В УКРАЇНІ 47
Гайченко Андрій Віталійович  ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕОРЕТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ «ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН» ТА «АПАРАТ ДЕРЖАВИ»  50 
Кирилюк Надія Дмитрівна АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ УКРАЇНИ 55
Кисельов Максим Євгенович  НЕДОЛІКИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ  61 
Кіблик Дар’я Володимирівна  КОНВЕНЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  66 
Коробенко Сергій Віталійович ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ ЯК УЧАСНИКІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНИХ ПРОВАДЖЕНЬ 71
Омельян Олена Павлівна ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-СЕРВІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ 75
Панов Владислав Віталійович ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА ПРИРОДА ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕТЕКТИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ 79
Переверзєв Дмитро Миколайович СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ОХОРОНИ ПРАВ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ 84
Романюк Валерій Миколайович КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ 87
Савчук Марина Анатоліївна УМОВИ ДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 91
Талдонова Карина Геннадіївна ДО ПИТАННЯ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ АКВАКУЛЬТУРИ, РИБНИЦТВА ТА СФЕРИ АКВАКУЛЬТУРИ 94
Тарасюк Юрій Васильович ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ 99
Ткаченко Ірина Миколаївна СУБ’ЄКТНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ЩОДО ЗАХИСТУ ВЕТЕРАНІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 104
Трофіменко Олег Володимирович АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ: ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА 110
Францевич Андрій Павлович ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ З ДЕРЖАВНИМ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ 117
Чепов Олексій Олексійович АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВ ФІЗИЧНИМИ ТА ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ У СТОЛИЦІ УКРАЇНИ – МІСТІ-ГЕРОЇ КИЄВІ 120
Шутяк Дмитро Сергійович ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ ТА ВИДИ МИТНИХ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПОСЛУГ 127
Бінько Ігор Ігорович СУБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ОХОРОНИ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО 131
Кравцова Тетяна Миколаївна СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОГО ПРАВОЗНАВСТВА 136
Дмитренко Сергій Олександрович АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО АДАПТАЦІЇ В УКРАЇНІ 140
Вишнева Аліна Володимирівна «СУДДІВСЬКЕ ВРЯДУВАННЯ» І «СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ»: СУТНІСТЬ СПІЛЬНОСТІ ТА ВІДМІННОСТЕЙ ПРАВОВОГО СТАТУСУ 145
Сокуренко Олена
Анатоліївна		 ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ У ВИРІШЕННІ СПОРІВ ЩОДО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 149
Борисочева Наталія Миколаївна ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВНОЇ АВІАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПОСАДОВИХ ОСІБ 152
Маркарян Марина
Валеріївна		 ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДИПЛОМАТИЧНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ 157
Павловська Наталія Володимирівна ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ САНКЦІЙ 164
Звенигородська Оксана Вадимівна РОЛЬ ПРОКУРОРА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ 168
Полянський Антон Олександрович ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 172
Василенко Віктор ПРАВОЗАХИСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇЇ 176
Невядовський Владислав Олегович ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ВИДІВ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 179
Піскунова Ольга Борисівна СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІЇ ТА МІСЦЕ СЕРЕД НИХ УПОВНОВАЖЕНИХ ПІДРОЗДІЛІВ (УПОВНОВАЖЕНИХ ОСІБ) З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІЇ 183
Крамар Руслана ПОВЕРНЕННЯ АКТИВІВ, ОДЕРЖАНИХ КОРУПЦІЙНИМ ШЛЯХОМ ЯК СКЛАДОВА ПРИТЯГНЕННЯ ОСОБИ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 188
Соцький Артур Михайлович ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН 194
Хайдер Саід Джіхад Аль-Саеді ІНСТИТУТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВІ 199
Кушнір Дар’я Михайлівна СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ ТА МІСЦЕ СЕРЕД НИХ ЦЕНТРІВ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ 204
Федоренко Ігор Люсикович ЩОДО СУТНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОВОКАЦІЇ ПІДКУПУ 208
Чудик Наталія Олегівна ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 211
Шеметенко Людмила Петрівна ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ 215
Єфремов Артем Олександрович СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 220
Саранов Сергій Геогргійович ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ 225

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ ЯК МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

УДК 342.736

Манжула Андрій Анатолійович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри

правоохоронної діяльності та галузевого права

Центральноукраїнського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0003-4662-9376

Пузаков Дмитро Володимирович,

викладач кафедри державно-правових

дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка

е-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-9550-4185

 Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики адміністративно-правового регулювання звернення громадян до органів місцевої влади як механізм забезпечення управління у соціальній сфері  на місцевому рівні. Визначено, що право на звернення до органів місцевого самоврядування є невід'ємним правом кожного громадянина та являє собою не тільки засіб здійснення і охорони прав і свобод громадян, а й своєрідний засіб громадського контролю над діяльністю державного механізму. Встановлено, що для місцевих органів виконавчої влади звернення громадян є найважливішим джерелом інформації, необхідної для прийняття якісних рішень, своєчасного реагування на бажання і потреби суспільства, ефективного засобу спілкування з населенням, задоволення волі та інтересів особистості. Акцентовано увагу, що зміст звернення громадян полягає у декількох аспектах, а саме як засіб захисту від порушень своїх прав, свобод і законних інтересів з боку органів виконавчої влади; як можливість реального впливу на діяльність органів виконавчої влади та посадових осіб; як можливість отримати позитивний для громадянина результат без застосування спеціальних юридичних знань для оформлення певних документів; як показник становлення громадянського суспільства. Представлена класифікація суб’єктів звернення громадян на чотири групи: суб’єкти, що направляють звернення, суб’єкти, що розглядають звернення, допоміжні суб’єкти, патронатні суб’єкти. Виокремлено три функції інституту звернення громадян: правозахисну; інформаційну; комунікативну. У статті визначено на підставі аналізу національного галузевого законодавства зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Ключові слова: звернення громадян, органи місцевої влади, соціальна сфера, місцевий рівень, пропозиція (зауваження), заява (клопотання), скарга.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Аналітична довідка про роботу із зверненнями громадян у Кропивницькій міській раді за 2020 рік URL: https://www.kr-rada.gov.ua/site/uploads/files/Vyconavchi%20organy/Zvernennya-gromadyan/Dov-2020-20210114.pdf
  2. Бабінова О. О. Прозорість органів місцевого та регіонального управління: сучасні реалії України. Аналітика і влада. 2010. № 2. С. 192-199.
  3. Конституція України від 28.06.1996 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
  4. Лагутов Ю.Е. Звернення громадян як важлива складова захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Національний інститут стратегічних досліджень. Київ, 2009. URL: http://old.niss.gov.ua/monitor/february2009/4.htm
  5. Подьячев К. В. Обращения граждан в органы государственной власти и местного самоуправления как форма гражданского участия : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пол. наук : спец. : 23.00.02. Москва, 19 с.
  6. Положення про відділ по роботі зі зверненнями громадян Міської ради м.Кропивницького URL: http://www.kr-rada.gov.ua/site/uploads/files/Vyconavchi%20organy/Zvernennya-gromadyan/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB%202018.pdf
  7. Про електронну петицію, адресовану Кіровоградській міській раді, її виконавчому комітету: Рішення Кіровоградської міської ради від 29.03.2016 №142 URL: https://www.kr-rada.gov.ua/uploads/documents/14981-7-0606016-24062016.pdf
  8. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 348 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/348-97-%D0%BF
  9. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80
  10. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування: Указ Президента України від 02.2008 № 109/2008 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/109/2008
  11. Румянцева В.Г., Им В.В. Институт обращений граждан в органы государственной и местной власти: понятие, сущность, содержание. История государства и права. 2008. № 14. С. 2.
  12. Цимбалюк В.І., Кісілевич К.О. Звернення громадян як важлива складова захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Молодий вчений. № 5.1 (45.1). С. 149-154 URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5.1/37.pdf

СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ І РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ

УДК 342.951

Гайченко Андрій Віталійович,
аспірант Науково-дослідного інституту публічного права
[email protected]

Анотація

В даній науковій статті розкрито систему державних органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відзначено, що здійснення Міністерством юстиції України організації примусового виконання рішень та контролю за ним напряму пов’язано з його статусом як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування   та    реалізує    державну    політику з питань   організації   примусового   виконання   рішень,  його роллю як

елемента апарату держави в забезпеченні та реалізації прав і свобод людини.

Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складається з: управління розгляду звернень та організації роботи; управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; відділу примусового виконання рішень; відділу аналітично-статистичного забезпечення та контролю за реалізацією арештованого майна; відділу адміністрування; відділу правового забезпечення.

Аргументовано необхідність здійснення наступних реорганізаційних перетворень в структурі Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Управління розгляду звернень та організації роботи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України реорганізувати та утворити Управління розгляду звернень та організації роботи повинно вивчати та давати відповіді звернень фізичних і юридичних осіб, публічної адміністрації в межах компетенції Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень та за реалізацією арештованого майна. Безпосередньо сам відділ вбачається назвати – відділ контролю за реалізацією арештованого майна. Відділ адміністрування не наділений такими повноваженнями у Департаменті Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, аналіз завдань та функцій даного органу дає можливість говорити про Секретаріат Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Доведено, що структуру Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України необхідно удосконалювати, шляхом реформування Управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, шляхом реорганізації його у Управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень та за реалізацією арештованого майна. Безпосередньо сам відділ вбачається назвати – відділ контролю за реалізацією арештованого майна та утворення Секретаріату Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з спеціалізованим статусом.

Ключові слова: держава, державний орган, державна влада, державний примус, апарат держави, примусове виконання судових рішень.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України. Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 № 2832/5 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1302-16
  2. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII // Відомості Верховної Ради. 2016. № 29. ст.535.
  3. Інструкція з організації примусового виконання рішень. Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5 ( зі змінами та доповненнями) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12
  4. Типове положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 № 1183/5 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0617-16
  5. Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 р. № 870 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0617-16
  6. Інформація. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-teritorialnih-organiv-a870
  7. Типове положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 № 1183/5 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0617-16
  8. Сергієнко Н. А. Міністерство юстиції України та органи примусового виконання рішень: до питання правового статусу. Держава та регіони: Право. 2019. № 4 (66). С. 34-41.
  9. Адміністрування URL: https://vue.gov.ua/
  10. Заплотинський Б.А., Тупкало В.М. Менеджмент організацій і адміністрування. URL: http://pidruchniki.com/74964/menedzhment/vstup_menedzhment_organizatsiy
  11. Заплотинський Б.А., Тупкало В.М. Управління якістю. Конспект лекцій. К.: кафедра менеджменту і бізнес-моделювання ННІМП ДУТ, 2015. 170 с.
  12. Публічне управління та адміністрування : навч. посіб. / Ю. Г. Кальниш, Т. М.Лозинська, В. І. Тимцуник. Полтава : РВВВ ПДАА, 2015. 280 с.

ЗНАЧЕННЯ МЕДІАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

УДК 347.965.42(477)

Токарєва К. С.,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри конституційного і адміністративного права
Національний авіаційний університет
[email protected]
https://orcid.org/0000-0001-5705-5211

Анотація

Статтю присвячено значенню медіації в умовах розвитку правової системи України. Метою дослідження є аналіз потенційного правового впливу запровадження медіації до вітчизняної системи захисту прав, свобод та інтересів людини. Проаналізовано завдання та напрями розвитку національної правової системи. Встановлено, що формування концепції розвитку альтернативних способів вирішення спорів є однією із умов гармонізації національного законодавства та права Європейського Союзу. Визначено, що реформування системи правосуддя, яке тривало з 2016 року, не призвело до повного перевантаження судів. Рівень довіри українців до судової влади є критично низьким. Наголошено на тому, що медіація стала об’єктивною потребою суспільства. Проаналізовано переваги медіації над судовим розглядом та іншими способами альтернативного вирішення спорів. Встановлено, що медіація здійснюється на добровільних засадах, характеризується самостійністю сторін, конфіденційна та неформальна. Досліджено наукові погляди іноземних вчених щодо найбільш вагомих переваг медіації, серед яких швидкість та оперативність розв’язання конфлікту та зменшення витрат на розгляд спору. Здійснено аналіз значення медіації у різних категоріях спірних правовідносин. Встановлено, що медіація сприяє зменшенню емоційної напруженості у спорах, сприяє примиренню сторін та збереженню їх нормальних відносин. Зроблено висновок про позитивний вплив медіації на розвиток правової системи України та сформовано перелік наслідків її
впровадження, серед яких: задоволення потреби суспільства у швидкому врегулюванні конфліктів; зниження корупційних ризиків при вирішенні конфліктів та, як наслідок, рівня сприйняття корупції в цілому; розвантаження судової системи та підвищення оперативності і якості судового розгляду; освіченість громадян щодо можливих шляхів захисту своїх прав як крок до подолання правового нігілізму; модернізація правової системи відповідно до європейських стандартів та наближення до повноцінного членства у Європейському Союзі тощо.

Ключові слова: медіація, правова держава, альтернативне вирішення спорів, суд, довіра до правосуддя.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Лук’янов Д. Правова система як предмет порівняльно-правових досліджень: характеристика за теорією систем. Вісник Національної академії правових наук України. 2015. № 2. С. 27-35.
  2. Оніщенко Н.М. Розвиток національної правової системи в контексті запитів громадянського суспільства. ScienceRise. Juridical Science. 2018. № 3. С. 4-9.
  3. Шаганенко В. П. Сутнісні характеристики системи права. Часопис Київського університету права. 2012. № 2. С. 69-74.
  4. Support to the implementation of the judicial reform in Ukraine. Council of Europe. URL: https://www.coe.int/en/web/cdcj/co-operation-projects/judicial-reform-ukraine.
  5. Дрок Г.М. Стратегічні напрями реформування судоустрою і судочинства в сучасних євроінтеграційних умовах. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса). Одеса: Юридична література. C. 299-301.
  6. Research and Reports. USAID New Justice Program. URL: https://newjustice.org.ua/uk/lib/doslidzhennya-ta-zviti/.
  7. Волянська О. В., Підкуркова І. В. Довіра до суду як чинник довіри до публічної влади: міжнародний та національний виміри. Вісник Національного університету Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Серія: Політологія. 2018. № 2. С. 151-165.
  8. Овсяннікова О. Професійна етика суддів та працівників суду як чинник, що впливає на формування громадської думки. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 8. С. 196-200.
  9. Кобак М. В. Відновлення довіри суспільства до суду як необхідна умова реформування судоустрою. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. № 2 (3). С. 76-78.
  10. Запара С. І. Поняття медіації та особливості її становлення в Україні та світі. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 3. С. 83-85.
  11. Поліщук М. Я. Поняття медіації як альтернативного методу вирішення спорів. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2014. Випуск 65. С. 134-139.
  12. Красіловська З. Теоретичні основи медіації як альтернативного способу вирішення спорів: поняття, види, принципи. Актуальні проблеми державного управління. 2013. № 3. С. 10-13.
  13. Nolan-Haley J. Mediation: The new arbitration. Harvard Negotiation Law Review. 2012. 17(61). Р. 61-95.
  14. Zhorzholiani L. Advantages of Resolution of Civil Disputes through Judicial Mediation over Litigation. TSU Journal of Law. 2017. 1. Р. 151-171.
  15. Sobczak E. Mediacja w sporach pracowniczych w kontekście zarządzania przedsiębiorstwem. In Wiedza społeczno – ekonomiczna i prawna motorem rozwoju gospodarki: monografia. Omnibuss. 2016. 128-148.
  16. Коношенко Н. В. Медиация в семейном праве. Мир на пороге перемен: Экономика. Управление. Право. 2016. С. 201-205.
  17. Skrobotowicz G. A. Zalety mediacji karnej. Prokuratura i Prawo. 2012. 2. 128-145.
  18. Mohamad M. A. S., Kamarudin A.R. Mediation as an effective tool for resolving sport disputes. International Journal of Business, Economics and Law. 2015. 7(4). Р. 81-85.
  19. Costa e Silva A. M. Education, citizenship and mediation. Citizenship, Social and Economics Education. 2012. 1(11). Р. 2-10.
  20. The Impact of CEPEJ Guidelines on Civil, Family, Penal and Administrative Mediation. European Commission for the Efficiency of Justice. URL: https://rm.coe.int/report-on-the-impact-of-cepej-guidelines-on-civil-family-penal-nd-admi/16808c400e.

ВИМОГА РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ

УДК 342.95

Степанов П.Л.,
кандидат юридичних наук, доцент,
завідувач кафедри публічного та приватного права
ПВНЗ «Кропивницький інститут державного
та муніципального управління»
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1535-056X

Телійчук В. Г.,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, доцент,
доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності
та спеціальної техніки
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0372-6515

Анотація

Стаття присвячена питанням підвищення ефективності порядку застосування превентивних заходів співробітниками Національної поліції України. Наголошується на особливій ролі превентивних поліцейських заходів в реалізації ефективної діяльності щодо профілактики правопорушень у державі. Зокрема проаналізовано норми чинного Закону України «Про Національну поліцію», що регулюють вимоги та процедуру застосування цих заходів примусу. Зауважено, що на практиці непоодинокими є випадки, коли застосування превентивних заходів здійснюється понад всякі розумні часові межі. Цьому сприяє той факт, що переважна більшість превентивних заходів не містить строків їх застосування. У свою чергу така невизначеність слугує провокаційним чинником зловживання поліціантами своїм службовим становищем і, як наслідок, особи, які фактично не вчинили правопорушення обмежуються у реалізації своїх конституційних прав. У зв’язку з недосконалістю правової регламентації акцентовано на тому, що нормативно-правова визначеність застосування працівниками Національної поліції України превентивних заходів потребує вдосконалення, як з метою забезпечення їх ефективності, так і з метою забезпечення охорони та захисту конституційних прав громадян. Автори переконані, що визначення розумності строків застосування заходів повинно носити універсальний характер. На основі проведеного дослідження висловлено пропозиції з удосконалення законодавства, що регулює порядок застосування превентивних заходів, а саме – відобразити «розумність строку» в ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», серед вимог, що визначено для цих заходів та визначити критерії розумності строку.

Ключові слова: превентивний поліцейський захід, примус, права і свободи, вимоги застосування, розумність строку.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
  2. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580- VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40–41. Ст. 379.
  3. Дідик Н.І. Превентивні функції в діяльності патрульної поліції. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імен і Е. О. Дідоренка. 2016. №2. С.188 – 194.
  4. Фелик В.І. Поняття та види форм профілактичної діяльності Національної поліції України. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Випуск 1-2. С. 169–173. URL: http://nvppp.in.ua/vip/2016/1/tom_2/38.pdf.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.
  6. Закон України «Про Національну поліцію» : наук.-практ. комент. / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. В. В. Сокуренка ; [О. І. Безпалова, К. Ю. Мельник, О. О. Юхно та ін. ; передм. В. В. Сокуренка]. Харків, 2016. 408 с.
  7. Как милиция Киева и ГАИ блокируют работу песчаного карьера. Дорожный контроль. URL : http://roadcontrol.org.ua/node/2521.
  8. Гаркуша В. В. Адміністративно-правовий статус патрульної поліції в системі Національної поліції. Юридичний електронний науковий журнал. 2016. № 3. С. 86 – 89. URL http://lsej.org.ua/3_2016/26.pdf
  9. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію» URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_803.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись