УДК 342.951:37.014.5(043.5)

Омельян Олена Павлівна,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

У статті досліджено проблемні аспекти правового регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування та визначено шляхи їх удосконалення. Звернуто увагу на поняття та зміст правової категорії – адміністративно-правове регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування. Аналіз запропонованих дефініцій поняття адміністративно-правове регулювання дозволив виділити ряд спільних рис, що характеризують такий процес регулювання відносин: 1) керуючий (владний) вплив правової норми на певне коло суспільних відносин; 2) вчиняється задля досягнення конкретно визначеної мети (дотримання правових приписів); 3) реалізується завдяки сукупності правових інструментів; 4) визначає поведінку суб’єктів регульованих відносин. Визначено авторське поняття адміністративно-правового регулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування як формально визначеної адміністративно-правовими нормами правила поведінки суб’єктів публічних відносин у сфері містобудування, при здійсненні публічно-сервісної діяльності на підставі звернення фізичної або юридичної особи, з метою встановлення кола прав та обов’язків учасників цих правовідносин і забезпечення дотримання та реалізації прав та інтересів споживачів адміністративних послуг. Обґрунтовано пропозиції законодавчого врегулювання публічно-сервісної діяльності у сфері містобудування.

Ключові слова: адміністративні послуги, містобудування, правове регулювання, публічно-сервісна діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка, 1970-1980. Том 8, 1977. URL: http://sum.in.ua/s/reghuljuvaty.
2. Коломоєць Т.О., Колпаков В.К. Вступ до навчального курсу «Адміністративне право України»: навч. лекція. Київ: Ін Юре. 2014. 240 с.
3. Адміністративне право України: навч. посіб.: у 2-х т. / [В.В. Галунько, В.І. Олефір, М.П. Пихтін та ін.]; за заг. ред. В.В. Галунька. Т. 1: Загальне адміністративне право. Херсон: ХМТ. 2011. 320 с.
4. Околович М.Є. Адміністративно-правове регулювання містобудівної діяльності органами місцевого самоврядування : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2018. 220 с. URL: http://oduvs.edu.ua/wp-content/uploads/2016/06/Disertatsiya_Okolovich_M.E..pdf.
5. Про адміністративні послуги. Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5203-17#Text.
6. Михайлюк Я.Б. Адміністративні послуги у країнах Європейського Союзу та Україні (порівняльно-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запоріжжя. 2016. 248 с.
7. Про службу в органах місцевого самоврядування. Закон України від 07.06.2001 № 2493-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14/conv#Text.
8. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#top

УДК 342.958

Коробенко Сергій Віталійович,

здобувач кафедри цивільного, господарського і адміністративного

права та правоохоронної діяльності

Інституту права та суспільних відносин

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-2481-5269

 Анотація 

У статті запропоновано визначення базової категорії дослідження проблеми адміністративно-юрисдикційних проваджень в діяльності митних органів – принципів діяльності митних органів як учасників зазначених проваджень.

На основі узагальнення існуючих теоретичних напрацювань вчених та спираючись на чинне законодавство, що регулює діяльність митних органів, сформовано ознаки вказаних принципів та надано їх перелік. Запропоновано всі принципи діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень систематизувати за ознакою характеру закономірностей, які вони відтворюють: принципи державно-службової діяльності посадових осіб митних органів; загальні принципи діяльності митних органів як учасників зазначених проваджень; спеціальні принципи діяльності.

Наголошено на відкритому характері запропонованого переліку принципів діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень. Серед зазначених принципів виділено ті, що є спільними для усіх видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, в яких беруть участь митні органи (їх посадові особи): верховенство права; законність; справедливість; гуманізм; відкритість; прозорість; гласність; незалежність; офіційний характер; професійність; доброчесність; захист інтересів громадянина, держави. З’ясовано, що зміст зазначених принципів може трансформуватись залежно від виду адміністративно-юрисдикційного провадження – позовного чи адміністративно-деліктного.

Ключові слова: принцип, митні органи, адміністративно-юрисдикційні провадження, верховенство права, законність, професійність, персональна відповідальність, захист інтересів.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 44–45, 46–47, 48. Ст. 552.
2. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: монографія. К.: Алерта, 2007. 184 с.
3. Дорофєва Л.М. Адміністративно-правове регулювання організації та діяльності митних органів в контексті євроінтеграційного вибору України: автореф. дис. … док. юрид. наук: 12.00.07. Ужгород, 2019. 44 с.
4. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: навч. посіб. К.: Прецедент, 2007. 531 с.
5. Рибченко А.О. Верховенство права як принцип адміністративного судочинства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2013. 200 с.
6. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918 (зі змінами).
7. Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: у 2-х кн. / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. Книга перша: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н.М. Оніщенко. К.: Юридична думка, 2008. 344 с.
8. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 3: Загальна теорія права / редкол.: О.В. Петришин (голова) та ін. Х.: Право, 2017. 952 с.

УДК 342.736

Кіблик Дар’я Володимирівна,

аспірант Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0002-2518-7647

Анотація

Стаття присвячена дослідженню конвенційного механізму забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю. Визначено основні міжнародно-правові акти в системі ООН, що встановлюють засади дотриманні прав осіб з інвалідністю. Акцентовано увагу, що міжнародний захист прав людини є однією з найважливіших галузей міжнародного публічного права, в рамках якої постійно триває розроблення і прийняття міжнародних угод у сфері захисту прав людини, та зокрема осіб з інвалідністю. У статті конвенційним механізмом міжнародного захисту прав осіб з інвалідністю необхідно вважати діяльність утворених на підставі міжнародних угод договірних (конвенційних) органів у системі Організації Об’єднаних Націй.

Автором статті розкрито інституційні та процедурні аспекти конвенційного механізму забезпечення прав і свобод осіб з інвалідністю. Встановлено органи, утворені міжнародними організаціями та міжнародними договорами та їх роль у захисті прав і свобод осіб з інвалідністю. Представлено міжнародні акти як спеціалізованого, так і загального характеру.  Підкреслено, що майже всі нормативні документи з прав людини містять посилання на Загальну декларацію прав людини, прийняту Генеральною Асамблеєю Організації об’єднаних націй 10 грудня 1948 року. Акецнтовано увагу, що декларація має рекомендаційний статус, але на її основі були прийняті документи, що є обов’язковими для держав-членів ООН: Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Стандарти та принципи, проголошені у Загальній декларації прав людини, знайшли своє відображення в регіональних правових системах та законодавстві держав.

Ключові слова: міжнародний документ, конвенційний механізм забезпечення прав і свобод, особи з інвалідністю, міжнародна угода, договірні (конвенційні) органи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. 15 % НАСЕЛЕННЯ СВІТУ – ЦЕ ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ! URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-12/analit-yakushenko-social-policy-9-2019.pdf
2. Декларація про права інвалідів: Міжнародний документ від 09.12.1975 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_117#Text
3. Декларація про права розумово відсталих осіб: Міжнародний документ від 20.12.1971 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_119#Text
4. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від 10.12.1948 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015
5. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Міжнародний документ від 18.12.1979 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text
6. Конвенція про права дитини: Міжнародний документ від 20.11.1989 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021
7. Конвенція про права інвалідів: Міжнародний документ від 13.12.2006 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text
8. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів: Міжнародний документ від 20.06.1983 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_065#Text
9. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводжень чи покарань: Міжнародний документ від 10.12.1984 URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/995_085
10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text
11. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042
12. Принципи захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення охорони психічного здоров'я (відомі як «Принципи психічного здоров'я»): Міжнародний документ від 17.12.1991 URL: http://prava-lyudyny.org/pryntsypy-zahystu-psyhichno-hvoryh-osib-i-polipshennya-psyhiatrychnoyi-dopomogy/
13. Резолюція ВООЗ WHA58.23 Інвалідність, включаючи профілактику, лікування та реабілітацію: Міжнародний документ від 16-25.05.2005 URL: https://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/WHA58-REC1/russe/A58_2005_REC1-ru.pdf
14. Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю: Міжнародний документ від 20.12.1993 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_306#Text

УДК 351.756 (048)

Кисельов Максим Євгенович,

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

 В даній науковій статті автором акцентовано увагу на недоліках законодавчого регулювання діяльності приватних виконавців.Автором визначено, що нормативно-правове регулювання діяльності приватних виконавців – це система законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які урегульовують суспільні відносини, що виникають у зв’язку з примусовим виконання рішень, яке здійснюють приватні виконавці, а також визначенням їх правового статусу.Акцентовано увагу на неурегульованості питань, що стосуються передачі виконавчого провадження від державного виконавця приватному виконавцю; об’єднання в одне провадження декількох проваджень в яких є один і той самий боржник та які перебувають в віданні приватних виконавців.Наголошено, що законодавець, ще визначає, що додаткова винагорода, по-перше, може бути прописана в угоді між приватним виконавцем та стягувачем, а по-друге, додаткова винагорода може бути сплачена повністю чи частково. На практиці додаткова винагорода являє собою результат цивільно-правових правовідносин між приватним виконавцем та стягувачем в формі договору, але знову ж таки зміст та умови її виплати не визначені. Якщо виникає потреба в додатковому дофінансуванні на вчинення виконавчих дій, то буде закономірним обґрунтування необхідності здійснення дофінансування витрат на здійснення виконавчого провадження.

Також акцентуємо увагу на відсутності нормативного урегулювання питання передачі виконавчого провадження від державного виконавця приватному виконавцю.

Особливу увагу варто звернути на питання відсутності норм, щодо можливості об’єднання в одне провадження декількох проваджень в яких є один і той самий боржник та які перебувають в віданні приватних виконавців.Визначено, що недоліком Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є відсутність норми, що встановлює можливість приватного виконавця співпрацювати з державними органами та їх посадовими особами.З метою усунення ситуації правових колізій автором запропоновано внести відповідні зміни до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Ключові слова: примусове виконання, приватний виконавець, державний виконавець, виконавче провадження, судова реформа.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Відомості Верховної Ради, 2016. № 29. Ст.535.
2. Особливості стягнення основної винагороди приватного виконавця. URL: https://blog.liga.net/user/npisanchin/article/32649
3. Про виконавче провадження: Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII. Відомості Верховної Ради, 2016. № 30. Ст.542.
4. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. Відомості Верховної Ради, 2014. № 49. Ст.2056.
5. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року № 1701-IV. Відомості Верховної Ради України, 2004. № 35. Ст.41.
6. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV. Відомості Верховної Ради України, 2003. № 31-32. Ст.263.
7. Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020": затв. Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015#Text
8. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки: затв. Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015#Text
9. Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643-2016-п#Text
10. Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012  № 512/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text

УДК 342.9(045)

Кирилюк Надія Дмитрівна,

спеціаліст правознавства

Державний університет інфоаструктури та технологій

Анотація

У статті розглядаються особливості адміністративно-правового регулювання цивільної авіації. Відносини, що виникають у зв’язку з використанням повітряного простору за допомогою повітряних суден мають особливий характер і дістали назву цивільна авіація. В статті розкриваються нормативні та організаційно-правові засади регулювання сфери цивільної авіації. Визначаються пріорітетні напрямки розвитку відносн у сфері цивільної авіації. Подаються функції та методи регулювання організаційно-правових засад у сфері цивільної авіації. Систематизуєься практична частина регулювання цивільної авіації державними органами виконавчої влади.

Сутність адміністративно-правового регулювання характеризується на думку автора наявністю об’єкту, мети, завдань, функцій та принципів. функціями адміністративно-правового регулювання цивільної авіації слід розуміти комплекс взаємопов’язаних напрямків діяльності щодо здійснення цілей та інтересів розробників, виробників авіаційної техніки, повітряних перевізників та їх клієнтів, що стандартизовані різноманітними інструкціями, правилами та порядками.Використовуючи загальні положення представників теорії права та доктринальні погляди вчених-адміністративістів автор надає власне визначення адміністративно-правового регулювання цих відносин. Також надано авторські дефініції об’єкту, мети, завданням, функціям та принципам адміністритивно-правового регулювання цивільної авіації.

Щодо принципів адміністративно-правового регулювання цивільної авіації, то їх можна визначити як елемент вихідних засад розвитку і функціонування взагалі історично визначених правових систем, що мають спрямовуюче значення для галузі, становлять своєрідну систему координат та напрями щодо позитивних закономірностей її розвитку, визначають характер та природу механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі діяльності фізичних та юридичних осіб у галузі авіації та/або організації повітряного руху України.

Ключові слова: цивільна авіація, адміністративно-правове регулювання, об’єкт, мета, завдання, функції, принципи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О.Ф. Скакун. Пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.
2. Популярна юридична енциклопедія / Кол. Авт.. В.К.Гіжевський, В.В.Головченко… В.С.Ковальський (кер.) та ін. К.: Юрінком Інтер, 2002. 528 с.
3. Алексеев С.С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА, 1998. 810 с.
4. Коссе Д.Д. Правовий режим та механізм правового регулювання: ознаки та співвідношення. Держава і право: зб. наук. праць. К:. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. Вип. 44. С. 25-31.
5. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / [укладачі Ю.С. Шемшученко, М.П. Зюблюк, В.П. Горбатенко та ін.]. К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. Т. 5: П-С, 2003. 736 с.
6. Повітряний кодекс України від 19.05.2011р.№ 3393 VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48-49. Ст.536.
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 29.03.2002р. № 401. Офіційний вісник України. 2002. № 14. Ст.727.
8. Гончарук С.Т. Місце адміністративного права в механізмі правового регулювання відносин в галузі авіації. Малий і середній бізнес. 2008. № 1–2. С.98-101.
9. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.
10. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник / Д.Н. Бахрах, Б.В. Россинский, Ю.Н. Старилов. 3-е изд., пересмотр. и доп. М.: Норма, 2008. 816 с.
11. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. К.: Юрінком Інтер, 1999. 736 с.
12. Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / [укладачі Ю.С. Шемшученко, М.П. Зюблюк, В.П. Горбатенко та ін.]. К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. Т. 4: Н-П, 2002. 717с.
13. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство інфраструктури України» від 12.05.2011 р. №581/2011. Офіційний вісник України. 2011. № 37. Ст. 1513.
14. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну авіаційну службу України» від 06.04.2011 р. №398/2011. Офіційний вісник України. 2011. № 29. Ст. 1233.
15. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2009. 608.
16. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2-х т. М.: Юридическая литература, 1981. Т. 1. 360 с.
17. Теория государства и права / Под ред. А. И. Денисова. М., 1972, 430 с.
18. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. Офіційний вісник України. 2004. № 40. Ст. 2667.
19. Бордунов В.Д. Международное воздушное право. Учебное пособие. М.: НОУ ВКШ «Авиабизнес»; изд-во «Научная книга», 2007. 464 с.
20. Колодій А. М. Принципи права України. Монографія. К.: Юрінком, 1998. 208 с.