УДК 347.961.4:340.113

Красногор В.О.,

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Стаття присвячена виявленню та характеристиці суб’єктів забезпечення нотаріальної таємниці. Аналіз суб’єктів нотаріальної діяльності свідчить про широке коло осіб на яких покладається обов’язок дотримання та забезпечення нотаріальної таємниці. Автор зазначає, що додержання таємниці нотаріальних дій полягає в тому, що нотаріальні дії необхідно виконувати лише в присутності зацікавленої особи (або осіб), і лише в разі необхідності – у присутності тих, хто їм допомагає (представників, перекладачів, громадян, які підписують документи за хворих чи неписьменних, та інших осіб). До суб’єктів нотаріального процесу належать нотаріальні органи й особи, що беруть участь у здійсненні нотаріальних дій. Вказаний обов’язок покладається  на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Аналіз законодавства говорить про значно ширше коло суб’єктів, яким заборонено розголошувати інформацію, що є предметом нотаріальної таємниці. Зокрема, до таких осіб відноситься також помічник нотаріуса, консультант, секретар, діловод нотаріуса, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія не вчинялась.

Здійснено аналіз повноважень та обов’язків, які покладенні на суб’єктів, щодо забезпечення нотаріальної таємниці. Автор підкреслює, що на сьогодні є доволі дискусійне питання щодо відповідності вимог, які висуваються до посадової особи місцевого самоврядування для отримання права вчиняти нотаріальні дії. Зроблено висновок, щодо обставин за яких суб’єкт автоматично наділяється обов’язком збереження нотаріальної таємниці.

Ключові слова: нотаріат, нотаріальна таємниця, нотаріальна діяльність, адміністративно-правове регулювання; суб’єкти забезпечення нотаріальної таємниці.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Долинська М.С. Нотаріальний процес: підручник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2019. 652 с.
2. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993, підстава - 159-IX URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12/ed20191102 
3. Положення про вимоги до робочого місця (контори), приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності затверджене наказом Міністерством юстиції України № 888/5 23.03.2011 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0406-11
4. Нотаріат в Україні. Загальна частина / С. Фурса, Є. Фурса. К. : Вентурі, 1999. 264 с.
5. Святецька І. Деякі питання юридичної відповідальності нотаріуса. Мала енциклопедія нотаріуса. Науково-практичний журнал МЕН №2. 2013. 4 с.
6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України № 1952-IV від 25.12.2015 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 
7. Договір про надання послуг приватним нотаріусам (редакція від 19.10.2019): інформація з сайту Державного підприємства "Національні інформаційні системи" URL: https://nais.gov.ua/files/general/2020/02/20/20200220100527-38.pdf 
8. Нелін О. Нотаріат і квазінотаріат в Україні: окремі дискусійні питання. Юридична Україна. 2012. № 8. – С. 19.
9. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України 280/97-ВР від 21.03.1997 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80  
10. Лазько В. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування. 2019. №12 URL: https://i.factor.ua/ukr/journals/ms/2019/december/issue-12/article-105955.html 
11. Цивільний кодекс України: документ № 435-IV від 16.01.2003 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 
12. Про Консульський  статут України: указ Президента України №127/94 від 21.05.2002 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94 
13. Долинська М.С. До питання компетенції посадових і службових осіб, які вчиняють дії, прирівняні до нотаріально посвідчених. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2017. №3. С.55-64
14. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n87 
15. Теорія нотаріального процесу: Науково-практичний посібник / За заг. ред. С. Я. Фурси. К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. 920 с.
16. Положення про Міністерство юстиції України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-%D0%BF

УДК 343.983.25

Стратонов С.Ю.,

слідчий Державного бюро розслідувань

[email protected]

Анотація

У статті зазначається, що під час розслідування кримінальних правопорушень особа, яка проводить досудове розслідування, часто стикається з необхідністю пошуку та вивчення документів, які мали важливе значення для вчинення цих протиправних дій. Зокрема, мова йде про використання неправдивих документів для оскарження досягнення незаконного плану, а також для приховування факту вчинення правопорушень або причетності до зазначених діянь конкретної особи. Тому часто працівники органів досудового розслідування вимагають використовувати спеціальні знання у своїй роботі щодо своєчасного виявлення, розкриття та розслідування кримінальних злочинів. Однією з форм використання таких знань є призначення відповідних судових експертиз. Так, для вивчення документів, що використовуються в механізмі вчинення кримінальних правопорушень, призначається та проводиться експертиза встановлення обмеження документа. У зв'язку з вищевикладеним, питання теоретико-методологічної бази експертизи обмеження документа.

Проаналізовано наукові та нормативно-правові джерела, що регулюють діяльність щодо експертно-криміналістичного забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Виокремлено та охарактеризовано завдання вивчення припису документа, який за своєю природою є діагностичним. Основними завданнями експертизи позовної давності документа є: визначення відносного припису документа або його фрагментів, а також послідовності застосування перекреслених рядків; встановлення відповідності часу нанесення відбитків штампів, штампів дати виготовлення документа; визначення абсолютного часу обведення рукописних відміток у документах; встановлення документа, виготовленого методом копіювання та копіювання, та за допомогою комп'ютерного редагування; встановлення факту агресивної дії сторонньої сторони щодо документа та визначення придатності зазначеного документа для його подальшого розслідування з метою встановлення його припису. За своєю природою завдання вивчення строків давності документа є діагностичними.

Ключові слова: судова експертиза, експертиза встановлення давності документу, кримінальне провадження, експертно-криміналістичне забезпечення розслідування, завдання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Паладійчук О.Ю. Значення судової експертизи у вирішенні завдань кримінального провадження. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2015. Випуск 34. Том 3. С. 87-89.
2. Гонгало С. Й. Судова техніко-криміналістична експертиза документів: сучасні можливості дослідження та перспективи розвитку: авторе. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. К., 2013. 22 с.
3. Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за № 249/26694. Офіційний вісник України. 2015. № 17. Стор. 278. Стаття 468. Код акта 75939/2015.
4. Топорова М.В. Криминалистическая экспертиза установления относительной давности выполнения реквизитов документов: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Москва, 2014. 202 с.
5. Експертизи в судовій практиці: навч. посібник / В. Г. Гончаренко та ін. К.: Либідь, 1993. 197 с.
6. Волохова О.В., Егоров Н.Н., Жижина М.В. Криминалистика: учебник / под ред. Е.П. Ищенко. М.: «Проспект», 2011. 349 с.
7. Родюкова О.С., Шовкова Г.В. Питання необхідності встановлення факту сторонньої агресивної дії на документи. Криміналістика і судова експертиза. 2018. Випуск 63. С. 377-384.
8. Методика визначення абсолютного віку документів / Міністерство юстиції України, КНДІСЕ. Москва, 2001. (Реєстр методик проведення судових експертиз; 2.1.16).
9. Методика встановлення змін хімічного складу барвників речовин у часі / Міністерство юстиції України, КНДІСЕ, Київ, 2015. (Реєстр методик проведення судових експертиз; 8.11.41).
10. Основи судової експертизи: навчальний посібник для фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта / авт.-уклад.: Л.М. Головченко, А.І. Лозовий, Е.Б. Сімакова-Єфремян та ін. Х.: Право, 2016. 928 с.
11. Корухов Ю.Г., Майлис Н.П., Орлова В.Ф. Криминалистическая экспертная диагностика: методическое пособие. М.: РФЦСЭ, 2003. 199 с.
12. Щербаковський М.Г. Типові завдання судово-експертного дослідження. Право і Безпека. 2016. № 4 (63). С. 6-11.

УДК 343.132

Шумейко Д.О.,

кандидат юридичних наук,

викладач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ

 Анотація

Метою цієї роботи є аналіз сучасних проблем нормативного регулювання міжнародного розшуку під час здійснення спеціального кримінального провадження та практики його реалізації. Визначено проблеми практичної реалізації нормативної вимоги щодо оголошення у міжнародний розшук, як умови здійснення спеціального кримінального провадження: 1) визначення моменту, з якого особа вважається оголошеною у міжнародний розшук; 2) документи, що підтверджують здійснення міжнародного розшуку; 3) процесуальна проблема підстав постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного; 3) наявність ознак політичного переслідування як підстава для відмови у здійсненні міжнародного розшуку або його припинення. З’ясовано, що на практиці встановлення (доведення) факту оголошення в міжнародний розшук викликає складності, зокрема щодо визначення моменту, з якого вважається, що особа оголошена у міжнародний розшук. Зроблено висновок, що для виконання завдань кримінального провадження мають значення реальні дії щодо розшуку підозрюваного, обвинуваченого, забезпечення його участі у процесі та притягнення до відповідальності, а саме у сенсі безпосереднього (фізичного) застосування визначеного судом покарання. Спеціальне кримінальне провадження не можна вважати самоціллю, це компромісний механізм, що робить можливим здійснення судочинства у випадку намагання ухилення особи від відповідальності, проте забезпечення особистої участі підозрюваного, обвинуваченого у процесі залишається важливою умовою та обов’язком сторони обвинувачення. До чинників, що впливають на ефективність організації і здійснення міжнародного розшуку нами віднесено: 1) відсутність ознак, які дозволяють припущення про політичний мотив спеціального кримінального провадження; 2) якісна та повна інформація про причетність особи до злочину для внутрішньої перевірки підстав для публікації «червоних повідомлень»; 3) необхідність постійного діалогу органу досудового розслідування, Національного Центрального Бюро та Інтерполу у межах певного кримінального провадження.

Ключові слова: міжнародний розшук, спеціальне досудове розслідування, спеціальне кримінальне провадження.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Договір держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб від 10 грудня 2010 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_n30.
2. Бараннік Р. Кримінальний розшук поза територією держави: деякі термінологічні та організаційні питання його проведення. Право України. 2006. № 5. С. 136.
3. Методичні рекомендації щодо прядку та умов екстрадиції до України обвинувачених на стадії досудового слідства: станом на 01 травня 2011 року: затв. М-вом внутр. справ України, Голов. слідче упр. К., 2011. 25 с.
4. Лата М. М. Особливості міждержавного розшуку. Розшукова робота ОВС: проблеми та шляхи їх розв’язання: матер. міжвуз. наук.-практ. семінару (Донецьк, 28 берез. 2008 р.) / Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. Донецьк: ДЮІЛДУВС, 2008. С. 120–122.
5. Гузела М, Проблеми розшуку підозрюваного у процесі кримінального провадження: деякі аспекти міжнародного співробітництва. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2016. № 855. С. 487‒493.
6. Ахтирська Н.М. Актуальні питання міжнародного розшуку у світлі судової практики. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2019. № 54. С. 175‒ 180.
7. Міжнародний розшук та видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: навчальний посібник / І. В. Басиста, В. І. Галаган, О. М. Калачова, Л. В. Максимів. Київ. 2016. 277 с.
8. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті і розслідувані злочинів: наказ Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України. № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0054-97/conv.
9. Шаров Д. Інтерпол: як працює міжнародна організація кримінальної поліції? Українське право. URL: https://ukrainepravo.com/scientific-thought/legal_analyst/interpol-yak-pratsyuye-mizhnarodna-organizatsiya-kryminalnoyi-politsiyi/.
10. Через які шпарини в законодавстві Інтерпол зняв з розшуку Януковича і К°? Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2463178-interol-vze-nihto-nide-nikogo-ne-sukae.html.
11. Фаринник В. Інтерпол застеріг проти використання його каналів для отримання ордерів на арешт. Закон і бізнес. в„‒24 (1426) 22.06‒28.06.2019. URL: https://zib.com.ua/ua/138155-interpol_zasterig_proti_vikoristannya_yogo_kanaliv_dlya_otri.html.
12.  Abusive recourse to the Interpol system: the need for more stringent legal safeguards: Resolution 2161 (2017). URL: http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=23714&lang=en Резолюція ПАРЄ щодо Інтерполу. URL: http://ariev.info/?p=3796.
13. Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0511740-13.
14. Ухвала Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року. Справа № 11-cc/824/523/2018. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77582920.

УДК 343.41

Коротюк О. В.,

кандидат юридичних наук,

докторант кафедри кримінального права та кримінології

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

Анотація

У статті автором визначено спільні і відмінні ознаки злочинів, передбачених статтями 231, 232, 232-1 і 232-2 Кримінального кодексу України, і адміністративних правопорушень, визначених у статтях 164-3, 163-9, 163-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлено, що ознаки цих адміністративних правопорушень і злочинів, які посягають на об’єкти права інтелектуальної власності, частково співпадають, а саме – має місце спів падіння у частині ознак об’єктивної сторони і предмета. Поряд із цим, на підставі проведеного аналізу законодавчих положень автором визначено низку розмежувальних ознак розглянутих суспільно небезпечних діянь і адміністративних проступків. До розмежувальних ознак злочинів і правопорушень віднесено ознаки предмета правопорушення, за ознаки суб’єктивної сторони, ознаки потерпілого, ознаки об’єктивної сторони.

Ключові слова: відмежування, злочини, адміністративні правопорушення, об’єкти права інтелектуальної власності, відмінні ознаки.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. К.: Атіка, 2005. 316 с.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 07.12.1984 року. Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до N 51, ст. 1122
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Офіційний вісник України 2001 р., № 21, стор. 1, стаття 920.
4. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: Монографія. Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. 192 с.
5. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 480 с.

УДК 343.14 (477)

Конюшенко Я. Ю.,

доцент кафедри кримінального процесу

Національної академії внутрішніх справ,

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

У статті розкрито теоретичні та прикладні проблемні аспекти процесуального порядку проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Це надало змогу висловити пропозиції та рекомендації з удосконалення чинного КПК України в аспекті дослідженого питання. З цією метою, по-перше, проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства в частині регламентації даної слідчої (розшукової) дії; по-друге, наведені наукові позиції вчених щодо проблемних питань в аспекті досліджуваної тематики. Виявлено відсутність єдиного підходу серед слідчих, прокурорів та суддів щодо розуміння правової сутності клопотання/ухвали про проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Досліджено питання щодо змісту клопотання про проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні та доведено доцільність аргументації в ньому необхідності порушення недоторканності житла чи іншого володіння шляхом проведення слідчого експерименту. Виокремлено підстави для відмови слідчим суддею у задоволенні відповідного клопотання. Розкрито питання щодо визначення змісту ухвали про дозвіл на проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Констатовано, що з метою усунення в слідчо-судовій практиці наявних наразі протиріч необхідно вдосконалити законодавчий порядок проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Задля цього запропоновано внести відповідні зміни й доповнення до частини 5 статті 240 КПК України, а саме: 1) чітко визначити назву клопотання про проведення даної слідчо (розшукової) дії; 2) передбачити зміст такого клопотання; 3) унормувати підстави для відмови слідчим суддею у задоволенні такого клопотання. Зазначені зміни якнайкраще сприятимуть досягненню завдань кримінального провадження, а також реалізації засади законності та недоторканності права власності особи.

Ключові слова: слідчий експеримент, клопотання, ухвала, слідчий, прокурор, слідчий суддя, недоторканність житла.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
2. Назаренко П. Г. Принцип недоторканості житла та іншого володіння особи: загальнотеоретичний аналіз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2016. Вип. 38(2). С. 122-125.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
4. Жувака С. О. Слідчий експеримент: проблеми застосування. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. № 9-2. Том 2. С. 102-104.
5. Лукашевич В. Г. Тактика спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій: навч. посібник. Київ, 1989. 79 с.
6. Балицький Т. М. Слідчий експеримент в системі слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні України: автореф. дис. канд. юрид. наук. Ірпінь, 2015. 18 с.
7. Коміссарчук Ю.А., Ряшко О.В. Підстави та процесуальний порядок проведення слідчого експерименту. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2014. Вип. 3. С. 248-249.
8. Ухвала слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02.04.2016 р., судова справа № 532/622/16-к. Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56887919.
9. Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду від 23.08.2018 р., судова справа № 127/20927/18 // Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76108648.
10. Ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.10.2017 р., судова справа №461/5906/17 // Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/69440750.
11. Ухвала слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2019 р., судова справа № 442/4470/19. Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83579946.
12. Макаров М. А. Судовий контроль у кримінальному провадженні: монографія / Нац. акад. внутрішніх справ. Київ: Центр учбової літератури, 2016. 360 с.
13. Могила С. В. Проблемні питання визначення повноважень слідчого стосовно проведення слідчого експерименту у житлі чи іншому володінні особи. Актуальні питання досудового розслідування та тенденції розвитку криміналістичної методики: тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 21 листопада 2018) / МВС України, Харків, нац. ун-т внутр. справ. Харків. 2018. С. 126-128.
14. Гловюк І. В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.: монографія. Одеса: Юридична література, 2015. 712 с.