УДК 342.951

Дніпров Олексій Сергійович,
доктор юридичних наук,
провідний науковий співробітник
Науково-дослідного інституту публічного права
[email protected]

Анотація

Статтю присвячено аналізу ефективності та доцільності прийняття Інформаційного кодексу України. Наголошено на тому, що Інформаційний кодекс України має стати тим фундаментальним  модифікованим нормативно-правовим актом, який системно включає в себе правові норми, що є основною базою для всебічного розвитку законодавства в інформаційній сфері з урахуванням динамічного процесу становлення інформаційного суспільства при взаємодії з іншими складовими правової системи України. Вказано, що даний кодифікований нормативно-правовий акт має: забезпечити уніфікований підхід до регламентації відносин в інформаційному просторі; закріпити принципи правового регулювання національного інформаційного простору; визначити понятійно-категоріальний апарат інформаційної сфери; містити систему суб’єктів інформаційних відносин, визначати їх права та обов’язки. У статті також визначено проблеми теоретичного та практичного
характеру, які пов’язані з систематизацією інформаційного законодавства на території України, серед яких виділено: комплексність інформаційного права; динамічність інформаційної галузі та її молодий вік; поява нових учасників правових явищ, що з’являються у процесах самоорганізації учасників універсального обслуговування та користувачів інформаційної індустрії; зміна складу та особливості правового статусу учасників відносин у сфері поширення інформації у мережі електронних комунікацій; наявність значної кількості правових норм, що обумовлює можливість уникнення притягнення винних осіб до юридичної відповідальності за вчинення правопорушення; недостатню регламентацію механізмів забезпечення доступу до відкритої інформації органів влади, що провокує створення умов для обмеження прав і свобод людини й громадянина.

Ключові слова: адміністративне право, Інформаційний кодекс України, публічне адміністрування, систематизація
законодавства, кодифікація, інформаційний простір.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Проект Концепції кодифікації інформаційного законодавства України. URL: http://ippi.org.ua/vid-redaktsiinoi-kolegii-rozrobka-proektu-kontseptsii-kodifikatsii-informatsiinogo-zakonodavstva-ukr
2. Верховна Рада України. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws
3. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 09.01.2007 № 537-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 12. Ст.102.
4. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80#Text
5. Єсімов С. Теоретичні аспекти удосконалення нормативно-правового регулювання поширення інформації у мережах електронної комунікації в Україні. Митна справа: наук.-анал. журнал. 2014. № 4.C. 55–62.
6. Єсімов С. Нормативно-правове регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкового адміністрування. Наук. вісник Львів.держ. ун-ту внутр. справ. 2016. № 2. С. 186–196.
7. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 № 2411-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 40. Ст. 527.
8. Максименко Ю. Щодо структури інформаційного кодексу України. URL: http://goal-int.org/shhodo-strukturi-informacijnogo-kodeksu-ukraini/

УДК:341.1/8

Сорока Л.А.,

кандидат юридичних наук, доцент,

заступник директора з наукової роботи

Науково-дослідного інституту публічного права,

[email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6979-6049

Анотація

У статті робиться аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють сферу космічної діяльності, які майже шість десятиліть забезпечували правове регулювання дослідження і використання космічного простору. Розширення кордонів, після виходу людини у космос, поставили перед науковцями багато питань щодо пізнання природи права як особливого інструменту соціальної інженерії космічної діяльності, яка являє собою не тільки, як один із регуляторів, а й як головний механізм управління при переході цивілізації до сталого майбутнього. У статті робиться висновок, про необхідність переосмислення поглядів на роль і призначення права в умовах пов’язаних із космізацією нашого життя, передбачає поглиблення знань щодо його співвідношення з тими глобалізаційними змінами, що відбуваються на тлі підвищення ролі сталого розвитку людства. Сьогодні йде в минуле вивчення Землі окремими науками, які ні як не пов'язаними між собою, цей підхід замінюється вивченням нашої планети з глобальних позицій, що дають можливість осмислити Землю як ціле, як частина космосу, що знаходиться у взаємозв'язку і взаємозалежності з єдиним цілим космічних просторів.  Космізація права є на сьогодні перспективним та стратегічним напрямком розвитку юридичної науки в цілому. Враховуючи всеохоплююче входження космічних технологій та послуг у наше повсякденне життя, земна юриспруденція у недалекому майбутньому трансформується у космічну юриспруденцію. Крім того на базі трасформації юриспруденції відбудеться також формування космічної державності і відповідних їй органів управління, механізмів, інститутів, принципів правового регулювання і управління (а також саморегулювання і самоврядування). Всі зазначені процеси потребують вироблення космічної доктрини України, як цілісного документу сталого інклюзивного та інноваційного розвитку космічної галузі України.

Ключові слова: право, космос, космічна діяльність, глобалізація, космізація, комерціалізація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Грушевицкая Т., Садохин А. Концепции современного естествознания, 2019. https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/grushev/23.php
2. Казютинский В.В. К.Э. Циолковский и глобалистика. Век глобализации. Выпуск №1/2009. https://www.socionauki.ru/journal/articles/129941/
3. Ударцев С. Ф. Правовая политика и космическая деятельность: взгляд в обозримое будущее. Государственно-правовые исследования. Вып. 2. http://repository.kazguu.kz/bitstream/handle/123456789/695/Udartsev_LegalPolicyAndSpaceActivities.pdf?sequence=1&isAllowed=y
4. Урсул А.Д. Космоглобалистика: взаимосвязь глобальных и космических процессов. https://cyberleninka.ru/article/n/kosmoglobalistika-vzaimosvyaz-globalnyh-i-kosmicheskih-protsessov-1
5. Шемшученко Ю.С., Семеняка В.В. Сучасний стан та необхідність реформування космічного законодавства України. Часопис Київського університету права. 2019/2 13.
6. Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання космічної діяльності: Закон України №143-IX від 02.10.2019. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-20
7. Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про державне регулювання у сфері дистанційного зондування Землі”: розпорядження Кабінету Міністрів України № 657-2013-р від 28.08.2013. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/657-2013-%D1%80
8. Проект Закону про державне регулювання у сфері супутникової навігації №5549 від 16.12.2016. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=5549&skl=9

УДК 343. 13(477)

Шевцова К.В.,

аспірант Харківського національного

університету внутрішніх справ

керівник Харківської місцевої прокуратури № 1

Анотація

Стаття присвячена розгляду окремих проблемних теоретичних і прикладних аспектів, пов’язаних із реалізацією положень КПК України в частині процесуального порядку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та участі прокурора у цій процедурі. Акцентується увага на тому, що досліджуваний інститут є одним із необхідних та ефективних процесуальних інструментів, що сприяє визнання доказів, отриманих під час досудового розслідування, допустимими. Крім того, дана процесуальна дія є додатковою гарантією реалізації загальних засад кримінального провадження (рівності сторін, змагальності, забезпечення права на захист тощо), а також сприяє більш ефективному досягненню завдань кримінального судочинства.

З метою з’ясування сутності досліджуваного загального положення досудового розслідування аналізуються питання, що безпосередньо здійснили свій вплив для його становлення та розвитку на теренах України. В контексті піднятої тематики здійснено аналіз положень КПК 1960 р., чинного кримінального процесуального законодавства України та окремих країн Європейського союзу. Встановлено, що запровадивши даний інститут вітчизняний законодавець залишив поза своєю увагою низку важливих чинників, зокрема, на законодавчому рівні не врегульовано питання стосовно строків та процесуального порядку закріплення самого факту ознайомлення учасників кримінального провадження, визначених законом, з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Обґрунтовується, що в даному контексті процесуальні повноваження прокурора, як процесуального керівника, потребують свого подальшого вдосконалення. Виокремлені недоліки КПК України та запропоновано відповідні законодавчі зміни, що стосуються процедури надання доступу до матеріалів досудового розслідування до його завершення. Запропоновано на законодавчому рівні передбачити вимогу, відповідно до якої за результатами ознайомлення учасників провадження з матеріалами досудового розслідування до його завершення має бути складений відповідний протокол.

Ключові слова: кримінальне провадження, ознайомлення, відкриття матеріалів, сторони кримінального провадження, клопотання, прокурор, повноваження.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
2. Глобенко Г. І. Окремі питання процесуального порядку закінчення досудового розслідування. Право і безпека. 2016. № 4 (63). С. 60-64.
3. Лук’янець О. О. Особливості процесу надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення сторонам кримінального провадження до його завершення. Вісник Академії адвокатури України. 2015. Т. 12. Ч. 2 (33). С. 132-137.
4. Шкелебей В. А. Окремі питання ознайомлення учасниками кримінального процесу з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). Вип. 1–2 (10–11). 2018. С. 258-262.
5. Багдасаров Р. В. Принцип состязательности в уголовном процессе России и странах Европейского союза. Москва. Издательство «Юрлитинформ», 2008. 216 с.
6. Мірошниченко Є. О. Проблеми кримінального права і судочинства. Серія «Наукові праці». Харків. СПД 2005. 148 с.
7. Деришев Ю. В., Романовский М. Э. Проблемы равноправия сторон в досудебном производстве по уголовным делам: Монография. Омский юрид. ин-т. Омск, 2007. 150 с.
8. Стойко Н. Г. Уголовный процесс западных государств и России: сравнительное теоретико-правовое исследование англо-американской и романо-германской правовых систем: Монография. СПб.: Издательский Дом С.—Петерб. гос. ун-та; Издательство юридического факультета, 2006. 264 с.
9. Головненков П., Спица Н. Уголовно-процессуальный кодекс Федеративной Республики Германия. Strafprozessordnung (StPO) Научно-практический комментарий и перевод текста закона. Universittsverlag Potsdam, 2012. 404 с.
10. Лубенский А. И., Еремин В. Н. Законодательство зарубежных стран. Обзорная информация. Выпуск 133. Производство по уголовным делам в судах первой инстанции капиталистических государств. Москва. 1977. 54 с.
11. Стойко Н. Г., Шагинян А. С. Уголовный процесс Англии и Уэльса, Бельгии и Дании: сравнительно-правовой аспект: учебное пособие. Красноярск: Красноярский государственный университет. 1997. 83 с.
12. Глобенко Г. І. Окремі аспекти інституту забезпечення безпеки учасників кримінального провадження. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2018. № 4 (84). С. 63-70.
13. Орлеан А. М. Процедура забезпечення безпеки учасників кримінального провадження: адаптація законодавства України до Європейських стандартів. Актуальні проблеми правознавства. Випуск 3 (7). 2016. С.87-92.
14. Гловюк І. В., Андрусенко С. В. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 4. С. 239-243.
15. Крикливець Д. Є. Втілення змагальної моделі кримінального судочинства у кримінальному процесуальному кодексі України. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3-1. С. 349–353.
16. Лобойко Л. М. Кримінальний процес : підручник. Київ: Істина. 432 с.

УДК 347.961.311

Солошенко Ю.В.,

аспірантка заочної форми навчання

кафедри цивільного, адміністративного та фінансового права

Інституту права ім. В. Сташиса

Класичного приватного університету

e-mail: [email protected]

Анотація

Статтю присвячено проблемі аналізу структурно-організаційних чинників утворення ВКК та стартових умов участі нотаріусів в кваліфікаційних іспитах. В результаті проведеного дослідження в статті зроблено висновок про те, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, цільовим призначенням якого є визначення професійної кваліфікованості кадрів у сфері нотаріату та дотримання ними організаційно-правових вимог, необхідних для реалізації нотаріальної діяльності. Ключовою атестаційною процедурою перевірки професійної придатності нотаріусів є кваліфікаційні іспити, допущення або недопущення до яких залежить від дотримання низки проміжних умов, а результатом – отримання/неотримання нотаріусом авторизуючого документу на право здійснення нотаріальної діяльності – свідоцтва.

Визначено, що за структурними ознаками Вища кваліфікаційна комісія нотаріату є постійно діючим атестаційно-кваліфікаційним органом, що складається із професійних нотаріусів та службовців Міністерства юстиції. Враховуючи подвійне представництво в ВКК як фахівців-нотаріусів, так і державних службовців, маємо підстави вести мову про поєднання в функціях ВКК атестаційно-навчальних та дисциплінарно-контрольних повноважень. Наголошено на тому, що зазначене є пов’язаним із кадровим поповненням ВКК за рахунок Нотаріальної палати та виконанням управліннями та відділами юстиції Міністерства юстиції України контрольно-наглядових функцій щодо державних та приватних нотаріусів.

Ключові слова: Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, нотаріат, Міністерство юстиції, Нотаріальна палата, атестаційно-кваліфікаційні процедури, кваліфікаційний іспит, свідоцтво на право здійснення нотаріальної діяльності.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Білько К.Ф. Адміністративно-правове забезпечення організації та діяльності нотаріату в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. Київ, 2015. 206 с.
2. Гулєвська Г. Аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання нотаріальною діяльністю та пріоритети запозичення в Україні. Підприємництво, госп-во і право. 2003. № 7. С. 57–61
3. Долинська М.С. Становлення та розвиток законодавства про нотаріальну діяльність в Україні: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01. Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2017. 40 с.
4. Єрух А. М. Довідник нотаріуса. К., 2000. Вип. 1–4.
5. Ільєва Н.В. Нотаріальна діяльність як предмет адміністративно-правового регулювання. Правова держава. 2014. № 17. С. 27-31. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prav_2014_17_7
6. Комаров В.В. Нотариат и нотариальный процесс. Харьков, 1999.
7. Марченко В. Нотаріат у фокусі реформ. Нотаріальна палата України. Електронні данні. URL: http://npu.in.ua/smiaboutnotary/ yurgazeta_020917.
8. Радзієвська Л. К. Нотаріат в Україні. К., 2001. 528 с.
9. Сємаков Г. С. Нотаріат в Україні. К., 2001. 120 с.
10. Фурса С. Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. К., 2002. 320 с.
11. Фурса С. Я. Нотаріат в Україні. К., 2001. 478 с.
12. Спектор О. М., Негода В. О. Шляхи реформування нотаріальної діяльності в Україні в контексті міжнародних стандартів та зарубіжного досвіду. Сучасні питання економіки і права. 2014. Вип. 1. С. 108-112. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spep_2014_1_23
13. Про нотаріат: Закон України № 3425-XII від 02.09.1993. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
14. Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства: Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 N 3253/5. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10
15. Нотаріальна палата України. Офіційний сайт. URL: http://npu.in.ua/pro-npu/pro-npu#
16. Статут Нотаріальної палати України від 20.04.2018 року. URL: http://npu.org.ua/wp-content/uploads/2018/05/СтатутНПУ-нова-редакція-від-20.04.2018.pdf.pdf
17. Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України № 228 від 2.07.2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-%D0%BF
18. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: Постанова Кабінету Міністрів України N 923 від 31. 08.2011 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/923-2011-%D0%BF
19. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса: Наказ Міністерства юстиції України N 871/5 від 22.03.2011 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0388-11
20. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України N 888/5 від 23.03.2011 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0406-11
21. Про забезпечення організації доступності населення до нотаріальних послуг та поліпшення роботи з надання таких послуг: Наказ Міністерства юстиції України від 07.07.2014 N 1066/5 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0734-14
22. Етика та правила організації нотаріату. URL: http://npu.in.ua/mizhnarodnij-notariat/profesiyna_etika_ta_pravila_organizatsiЇ_notariatu#
23. Кодекс правил професійної етики нотаріусів від 04.2018. URL: https://npu.org.ua/palata/etyka/

УДК 343.1

Панченко В.,

аспірантка Академії праці, соціальних відносин та туризму,

https://orcid.org/0000-0002-9867-4753

Анотація

У статті аналізуються характерні риси кримінального процесу України, крізь призму відповідності його змісту охоронної функції держави та реалізації проголошених в Конституції України цінностей. На основі аналізу чинного законодавства з’ясовано, що кримінальному процесу України властиві фокусування на інтересах держави та каральний підхід. Встановлено, що при сучасній моделі кримінального процесу сторонами кримінального провадження є держава та підозрюваний (обвинувачений) у вчиненні кримінального правопорушення, а потерпілий залишається осторонь. А всі покарання, які передбачені законодавством про кримінальну відповідальність, виконуються на користь держави та мають на меті, в першу чергу, покарати засудженого. Відповідно до цього, розкрита необхідність запровадження в Україні інституту медіації, яка спрямована на відновлення прав та інтересів потерпілої особи і примирення їй з правопорушником. А примирення, при виконанні необхідних умов, може бути підставою звільнення від кримінальної відповідальності та дозволяє правопорушнику бути прийнятим у суспільстві.

Ключові слова: кримінальний процес, кримінальне провадження, правосуддя, правопорушник, потерпіла особа, пробація, медіація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Застосування програм відновного правосуддя у кримінальних провадженнях на досудовому етапі: практичні рекомендації. URL: https://www.uaa.org.ua/pub/uploads/articles/about-komitety-presa-mechanizm_v05.pdf
2. Конституція України: Закон України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 
3. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14  
4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України № 4651-VI від 13.04.2012 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
5. Кріцак І. Правоохоронна функція держави та її вплив на формування функції надання послуг населенню органами внутрішніх справ України. Форум права. 2009. № 3. С. 365-372.
6. Лаврінчук І. Обставини встановлення правового статуту державного службовця. Право України. 1999. № 9. С. 98-102.
7. Лившиц Р. З. Теория права: учебник. М.: БЕК, 1994. 224 с.
8. Лобойко Л.М., Банчук О.А. Кримінальний процес: навчальний посібник. К.: Ваіте, 2014. 280 с.
9. Про пробацію: Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 
10. Рекомендація № R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Ради, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах від 15.09.1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_828
11. Шай Р. Окремі аспекти дослідження генезису правоохоронної функціїдержави.URL: http://science2016.lp.edu.ua/sites/default/files/Full_text_of_%20papers/vnulpurn_2015_824_58.pdf