УДК 351.743

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.21

Неборський Євген Аркадійович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6783-2958

 Анотація

У статті досліджено функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування. Зосереджено увагу на аналізі вітчизняного законодавства з приводу визначення поняття «суб’єкт містобудування», «управління у сфері містобудування». Зазначено, що сьогодні функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування здійснюється з приводу реалізації наступних напрямів, пов’язаних з: 1) плануванням територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингом стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначенням державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведенням ліцензування і професійної атестації; 5) розробленням і затвердженням будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадженням одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролем за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо.

Проаналізовано окремі напрями діяльності Міністерства житлового будівництва і міського розвитку США, Корпус військових інженерів, Асоціація американських генеральних підрядчиків, Асоціація американських субпідрядників. Асоціація американських архітекторів, Американське товариство інженерів цивільного будівництва.

Підкреслено дуальність нормативно-правового регулювання містобудування як на федеральному, так і на регіональному рівні. Визначено напрями становлення та розвитку будівельного законодавства в США на дві ланки: верхня ланка – нормативно-правова – складають закони і підзаконні акти; нижня ланка – нормативно-технічна – являє собою комплекс стандартів, технічних умов та методичної і довідкової інформації у будівництві.

Досліджено питання стандартизації та функціонування системи уповноважених контрольно-наглядових органів у США.

Ключові слова: будівництво, містобудування, суб’єкти містобудування, нагляд, контроль, стандартизація.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17 лют. 2011 р. № 3038-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 34. Ст. 343.
2. Козич О. М. Досвід провідних країн світу в управлінні будівельною галуззю. Державне будівництво. 2012. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2012_2_47.
3. Євтушенко В.В. Систематизація нормативно-правової бази регулювання будівельної галузі як чинник стабільного розвитку будівництва в Україні. Право та державне управління. Збірник наукових праць. 2011. № 4.  С. 149–154.
4. Євтушенко В.В. Європейський підхід до нормування та стандартизації у будівництві. Публічне право. Науково-практичний юридичний журнал. 2013. № 1(9). С. 142–151.
5. Олейнікова С.С. Гармонізація національних систем стандартизації на європейському рівні. Держава та регіони, серія: Державне управління. 2006. № 4. С. 117-120.
6. Дикман Д. Л. Организация строительства в США : учеб. пособие. М. : Ассоциация строительных вузов, 2004. 376 с.
7. Стукаленко О. В. Адміністративно-правове забезпечення будівельної галузі: теоретико-правові та праксеологічні засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Дніпропетровськ, 2016. 500 с.
8. Стукаленко О.В. Світовий досвід регулювання будівельної діяльності на прикладі США. Науковий вісник Хенсонського державного університету. 2016. Вип. 2. Том. 2. С. 112-115.

УДК 342.9 – 021.161

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.20

 Мазурик Наталія Ігорівна,

головний спеціаліст

Київського апеляційного суду

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1134-3168

Анотація

Актуалізовано питання судвої реформи в Україні в контексті доступності адміністративно-юрисдикційного захисту як цілісного механізму доступності адміністративного правосуддя та адміністративного оскарження. Підкреслюється проблематика незбалансованої уваги до системноутворюючих елементів доступності в адміністративно-правових відносинах та як наслідок вузьке бачення доступності адміністративно-юрисдикційного захисту. Визначено основні правові засади доступності. Акцентовано увагу на концептуальній природі сервісу владних органів.

Встановлено необхідність забезпечення доступності адміністративного оскарження та конкретно його процесуальної форми. Автор провів співставлення процедур адміністративного та судового оскарження на предмет переваг та недоліків. У статті висунуто гіпотезу, що становлення ідеї доступності захисту в рамках адміністративного оскарження є наступним кроком в удосконаленні загальнодержавного механізму захисту осіб у відносинах за участю владних суб’єктів.

Розкрито актуальне питання кореспондентності адміністративного оскарження сфері публічного адміністрування. Автор в рамках дослідження стверджує, що доступність адміністративно-юрисдикційного захисту не слід ототожнювати із фактичним доступом до правосуддя чи органу адміністративного оскарження, аргументуючи тим, щр останнє має більш вужчий предмет. Наголошено на доцільності розмежування елементів категоріального базису «доступу» та «доступності». Узагальнено бачення системного підходу до розуміння питання доступності в поєднанні доступності права на суд та доступності звернення до належної публічної інстанції за адміністративним оскарженням.

Ключові слова: доступність, адміністративно-юрисдикційний захист, суб’єкти владних повноважень, правосуддя, адміністративне оскарження, процесуальна форма, правовий захист.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Голдер (Golder) проти Об'єднаного Королівства : Справа; Рада Європи від 21.02.1975 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/980_086. (дата звернення: 10.09.2019).
2. Інтернет-словопедія : словник синонімів URL: http://slovopedia.org.ua/41/53409/272936.html. (дата звернення: 10.09.2019).
3. Капля О. М.Доступність судового захисту як принцип адміністративного судочинства України. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2017. № 2. С. 57–65.
4. Лошицький М. В. Адміністративне оскарження як форма захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів. Науковий вісник Чернівецького університету. №636. С.83–87.
5. Лученко Д. В. Інститут оскарження в адміністративному праві : автореф. дис. д-ра юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2017. 457 с.
6. Підвальна М. З.Проблеми забезпечення доступу до адміністративного суду. Університетські наукові записки. 2013. № 3. С. 380–395.
7. Податковий кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17. (дата звернення: 10.09.2019).
8. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/393/96-%D0%B2%D1%80. (дата звернення: 10.09.2019).
9. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1402-19. (дата звернення: 10.09.2019).
10. Словник української мови : в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т. 9. С. 129.
11. Циганов О. Г. Адміністративне оскарження як важливий засіб забезпечення законності при наданні адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені ЕО Дідоренка. 2016. №. 1. С. 207–216.

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.19

Корнійченко Анастасія Олександрівна,

аспірант, асистент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7826-4386

Анотація

У статті здійснено аналіз дефініцій «механізм правового регулювання», «механізм адміністративно-правового регулювання». Зазначено, що категорія «адміністративно-правовий механізм» розкривається через категорію «механізм адміністративно-правового регулювання». Вказано, що на сьогоднішній день відсутнє єдине уніфіковане бачення даної категорії; кожен з дослідників індивідуалізує зазначене поняття, наповнюючи його власним специфічним змістом. Виконано дослідження щодо структурних елементів кожного з вищевказаних понять. Запропоновано авторське визначення категорії «адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні» під яким варто розуміти комплексне явище, яке, з одного боку, є певним процесом, а з іншого – сукупністю правових способів та засобів, регламентованих нормами адміністративного права, за допомогою яких уповноваженими суб’єктами здійснюється адміністративно-правове регулювання відносин, пов’язаних із вчиненням дій, що спрямовані на профілактику та запобігання булінгу в Україні. На основі розглянутих наукових розробок сформовано основні ознаки адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Здійснено аналіз наукових підходів до поняття механізму адміністративно-правового регулювання. Визначено структуру механізму адміністративно-правового регулювання. Виокремлено оригінальну систему елементів адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Запропоновано структуру адміністративно-правового механізму запобігання булінгу поділяти на: загальні (узуальні, ординарні) та спеціальні (неординарні) елементи. Визначено, що до загальних елементів варто відносити норми права, адміністративно-правові відносини, акти застосування та реалізації норм права: до спеціальних – всі інші елементи адміністративно-правового механізму, перелік яких не є вичерпним.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, механізм адміністративно-правового регулювання, механізм правового регулювання, структура та елементи, булінг, профілактика та запобігання булінгу.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Стеценко С. Адміністративне право України: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2007. 624 с.
2. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття): монографія / за заг. ред. В. В. Галунька. Херсон: Херсонська міська друкарня, 2010. С. 87–
3. Скакун О. Теорія держави і права: підруч. Х.: Консум, 2008. 656 с.
4. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття : навч. посіб. К. : ГАН, 2005. 231 с.
5. Остапенко О. Наукові уявлення про механізм адміністративно правового регулювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична). № 2. С 142–149.
6. Бедрак Н. Зміст та особливості механізму адміністративно-правового регулювання туристичної галузі. Адміністративне право. 2009. № 5. С. 56–59.
7. Князька Л. Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 К., 2010. 22 с.
8. Теория права и государства : учебник / под ред. А.С. Васильева. Х. : ООО «Одиссей», 2006. 480 с.
9. Юридический энциклопедический словарь / глав. ред. А.Я. Сухарев; М.: Сов. энциклопедия, 1984. 415 с.
10. Лекарь С. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). №3. С. 128–133.
11. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. О. : Юрид. л-ра, 2002. 312 с
12. Ярмакі Х. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07. Х., 2006. 438 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. В. Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
14. Гладун З. Адміністративне право України: навчальний посібник – довідник для підготовки до іспиту. Тернопіль: ТНЕУ, 2008. 172 с.

УДК 342.51 – 027.236

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.18

 Юрах Віталій Михайлович,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

 та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 https://orcid.org/0000-0003-1705-389X

Анотація

Стаття присвячена проблемам ефективного функціонування системи органів виконавчої влади на сучасному етапі розвитку держави. У ході дослідження проблем функціонування органів виконавчої влади обґрунтовано, що ефективне функціонування системи органів виконавчої влади сприяє виконанню всіх функцій державної влади та забезпечення реалізації всіх прав та свобод людини як індивіда та суспільства в цілому. Науковцями доведено значиму роль участі громадськості у функціонуванні органів виконавчої влади. Дослідження участі громадськості у процесі підвищення ефективності органів виконавчої влади повинно розпочинатися саме із визначення стану означеної ефективності, оскільки, по-перше, маємо встановити чи дійсно функціонування органів виконавчої влади потребує підвищення ефективності, по-друге, доцільно визначити яка роль та яке місце може відводитися громадськості в забезпеченні ефективного функціонування цих органів. Отже, метою дослідження є з’ясування стану визначення ефективності функціонування органів виконавчої влади на сьогоднішній день задля того, щоб довести необхідність залучення громадськості до процесу підвищення ефективності їх функціонування. Автором систематизовано та викладено різні підходи вчених до визначення ефективності державного управління. Відмічено, що складність цієї проблеми полягає у відсутності в державному секторі єдиного показника результату діяльності його структур. Доведено, що висока ефективність функціонування державної виконавчої влади можливо за участі громадськості або під її системним контролем. Розкрито критерії визначення ефективності державного управління та органів державної влади та запропоновано застосовувати комплекс показників, які у свою чергу дозволяють здійснити класифікацію видів ефективності. У ході наукового пошуку запропоновано власну класифікацію видів ефективності. В результаті представлено комплекс видів ефективності на підставі відповідних їх показників.

Ключові слова: органи виконавчої влади, державне управління, громадськість, ефективність,функціонування, класифікація.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Nations in Transit 2018. Ukraine. URL: https://freedomhouse.org/report/nations-transit/2018/ukraine (дата звернення: 12.09.2019).
2. Україна в світових рейтингах: динаміка за останній рік: аналітичний портал. 1 лютого 2018 року. URL: https://www.slovoidilo.ua/2018/02/01/infografika/suspilstvo/ukrayina-svitovyx-rejtynhax-dynamika-ostannij-rik (дата звернення: 12.09.2019).
3. Country profiles. URL: https://object.cato.org/sites/cato.org/files/human-freedom-index-files/human-freedom-index-2018-country-profiles-revised.pdf (дата звернення: 12.09.2019).
4. Журавльов Д.В. Критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2012. № 2 (2). С. 30-37.
5. Ткачова О. Ефективність державного управління: поняття та підходи до оцінювання. Вісник Національної академії державного управління. 2-6. С. 30-37.
6. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / За заг. ред. Сергія Чернова, Валентини Воронкової, Віктора Банаха, Олександра Сосніна, Пранаса Жукаускаса, Йоліти Ввайнхардт, Регіни Андрюкайтене; Запоріз. держ. інж. акад. Запоріжжя: ЗДІА, 2016. 606 с.
7. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 р. Голос України. 2015. № 250.
8. Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 640. Урядовий кур’єр, 29.08.2017. № 159.
9. Сидоренко Н. Ефективність діяльності органів місцевого самоврядування у сфері міжнародного співробітництва. Державне управління та місцеве самоврядування. № 1 (12). URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2012/2012_01(12)/12snosms.pdf (дата звернення: 12.09.2019).
10. Соколов А.В. Сучасні підходи до оцінки якості державного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 4. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=901 (дата звернення: 12.09.2019).
11. Криворучко В. Органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного управління. Підприємництво, господарство і право. № 3. С. 95–99.
12. Коваленко Я. Моніторинг та оцінка ефективності бюджетних програм як складові ресурсного циклу ЦОВВ. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 2. С. 336–343.

УДК 342.951

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.17

Терещук Галина Андріївна,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри конституційного,

 адміністративного та фінансового права

Тернопільського національного економічного університету

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-8783-956Х

Анотація

У статті здійснено спробу висвітлення ряду елементів, що стосуються транспарентності, як принципу, явища і вимоги публічно-владної діяльності, а також в практиці органів публічної влади. Автор ставить засаду транспарентності на друге місце за значенням після верховенства права у систему здійснення публічного адміністрування. Адже обидва ці принципи мають розгалужену систему елементів, що разом формують фундамент ефективного публічного управління. Якщо транспарентність визначає підхід правильної побудови публічного управління, верховенство права через свою сфокусованість на захистові природних прав людини перед державним впливом має і негативну конотацію, щодо захисту деяких прав людини перед вимогами принципу прозорості. З позиції наукової критики відзначається, що розширювальне тлумачення ознак та елементів транспарентності (відкритість, прозорість, доступність, підзвітність, публічність, гласність, доступ до публічної інформації та участь громади в управлінні державними справами) через своє часткове взаємне дублювання руйнують адміністративну стрункість концепції транспарентності, що використовується у підходах зарубіжних авторів.

Впровадження принципу транспарентності у діяльності публічної адміністрації займає одне із ключових місць серед сучасних принципів організації та функціонування влади. Опрацювання підходів міжнародних організацій до впровадження принципу транспарентності у публічному управлінні чітко продемонструвало кореляцію цього принципу з підходами доброго врядування та запобігання корупції, а також широкого його тлумачення як такого, що поєднує принципи підзвітності, прозорості та участі громадськості. Це ставить засаду транспарентності на друге місце за значенням після верховенства права у системі здійснення публічного адміністрування.

Ключові слова: транспарентність, добре врядування, прозорість, відкритість, органи публічної адміністрації, громадськість, суспільство.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Transparency and Silence. A survey of access to Information Laws and Practices in Fourteen Countries. New York 2006, Open Society Institute. URL: https://www.opensocietyfoundations.org/sites/default/files/transparency_20060928.pdf (дата звернення: 10.09.2019).
2. Пилаєва В.М. Адміністративно-правові засади забезпечення транспарентності в діяльності органів виконавчої влади в Україні: дис… к.ю.н. 12.00.07. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2017. 245 с.
3. Banisar D. Freedom of Information and Access to Government Records Around the World. World Bank Group,  the Open Society Institute. 2002. 45 р.
4. Durrant F. Openness, access to government information and Caribbean governance // First Monday, volume 11, number 6 (June 2006) URL: http://firstmonday.org/issues/issue11_6/durrant/index.html (дата звернення: 10.09.2019).
5. Гурковський В. І. Шляхи адаптації світового досвіду розвитку транспаретності публічного адміністрування до українських реалій. Інвестиції: практика та досвід. № 15, 2010. С. 91-94.
6. Access to information in the federal government URL: https://www.canada.ca/en/treasury-board-secretariat/services/access-information-privacy.html (дата звернення: 10.09.2019).
7. Information Commissioner of Canada URL:  http://www.infocom.gc.ca/ (дата звернення: 10.09.2019).
8. Regulations Implementing the United Nations Resolution on the Suppression of Terrorism. 2001 URL: http://www.legislationline.org/documents/id/22001 (дата звернення: 10.09.2019).
9. Access to information: making it work for Canadians : report of the Access to Information Review Task Force / Issued by the Access to Information Review Task Force URL: http://publications.gc.ca/site/eng/111252/publication.html (дата звернення: 10.09.2019).