УДК 351.74+342.922

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.10

Джафарова Олена В’ячеславівна,
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри поліцейської діяльності та
публічного адміністрування Харківського
національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-4201-0218

Мозговий Олександр Олександрович,
кандидат юридичних наук, адвокат
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-2836-7595

 Анотація

Питання ефективності правового регулювання відносин щодо надання публічних послуг сервісними центрами МВС є на сьогодні актуальною та одним із напрямків започаткованих Президентом України реформ, спрямованих на демократизацію суспільних відносин, подальше впровадження концепції «сервісної держави», а також запобігання та протидії корупції у сфері надання публічних послуг. З метою досягнення високої якості та доступності публічних послуг в діяльності сервісних центрів МВС України наголошено на необхідності здійснити такі кроки: упровадження публічно-сервісного підходу в діяльності сервісних центрів МВС України; зменшення адміністративних бар’єрів та спрощення процедури отримання публічних послуг, а також застосування критеріїв, які визначають доступність та якість публічних послуг, які надаються фізичним та юридичним особам; постійний моніторинг за якістю та доступністю надання публічних послуг сервісними центрами МВС України, що сприятиме підвищенню прозорості та зрозумілості діяльності цих органів; надання публічних послуг сервісними центрами МВС України за принципом «єдиного вікна» у форматі відкритого офісу; включення до переліку послуг, які надаються сервісними центрами МВС України; послуг, які надаються на сьогодні Національною поліцією та Державною службою надзвичайних ситуацій України, а за останніми інституціями залишити лише контрольні повноваження; запровадження дозвільних, реєстраційних, експертних та інформаційних послуг за допомогою мережі «Інтернет» з використанням електронного підпису шляхом залучення широких верств населення до їх отримання; створення системи постійного обміну інформацією між суб’єктами, які відповідають за введення та заповнення бази даних, що пов’язані з об’єктами підвищеної небезпеки; унеможливлення корупційної складової при наданні публічних послуг сервісними центрами МВС шляхом здійснення антикорупційних заходів.

Ключові слова: сервісний центр МВС, публічно-сервісна діяльність, правове регулювання, публічні послуги, процедури.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, іншої сторони : постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1106-2017-%D0%BF. (дата звернення: 18.01.2020).
2. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія від 20.12.2006 № 2006/126/ЄС. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/984_002-06. (дата звернення: 18.01.2020).
3. Про дорожній рух : Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/3353-12. (дата звернення: 18.01.2020).
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації законодавства та визначення переліку адміністративних послуг, що надаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України) : пояснювальна записка до проекту Закону України. URL: https://mvs.gov.ua/upload/file/poyasnyuvalna_mplementac_ya_drs.docx. (дата звернення: 18.01.2020).
5. Питання використання спеціальних звукових та світлових сигнальних пристроїв на транспортних засобах : постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 176. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/176-2017-%D0%BF. (дата звернення: 18.01.2020).
6. Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах : Указ Президента України від 30.03.2005 № 567/2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/567/2005. (дата звернення: 18.01.2020).
7. Деякі питання реалізації Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 688-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/688-2016-%D1%80. (дата звернення: 18.01.2020).
8. Деякі питання реформування державного управління України : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 474-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/474-2016-%D1%80. (дата звернення: 18.01.2020).
9. Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів: постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1388-98-%D0%BF. (дата звернення: 18.01.2020).
10. Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами : постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/340-93-%D0%BF. (дата звернення: 18.01.2020).
11. Стратегія розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 1023-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-2017-%D1%80. (дата звернення: 18.01.2020).

УДК 342.9.

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.9                                                        

Гриценко Володимир Григорович,
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-4813-6153

Вставська Тетяна Василівна,
аспірантка кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-7490-7607

Анотація

Стаття присвячена системному аналізу адміністративно-правового регулювання статусу учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Автором констатується, що за останні п’ять років в Україні фактично сформувались основоположні засади адміністративно-правового регулювання статусу учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. У статті також розглянуто та охарактеризовано останні зміни до вітчизняного законодавства у зазначеній сфері суспільних відносин. Зокрема, у статті проаналізовано законопроект № 2191 від 30 вересня 2019 року про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Звернуто увагу на запропоновані зміни в частині введення нових правових статусів, а саме: «ветеран посмертно», «сім’я ветерана», «сім’я загиблого ветерана», «сім’я померлого ветерана». У дослідженні зазначено, що серед основних змін 2019 року є створення єдиного державного реєстру ветеранів війни, який представляє собою єдину державну інформаційно-телекомунікаційну систему, призначену для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, захисту та знеособлення інформації про ветеранів війни, зокрема, учасників бойових дій АТО. Надано визначення адміністративно-правового регулювання статусу учасників бойових дій АТО, враховуючи актуальні зміни до вітчизняних нормативно-правових актів України у цій сфері. Окрім того, розглянуто законодавчі аспекти регулювання адміністративно-правового статусу центрального органу виконавчої влади у цій сфері – Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Автор підсумовує тенденцію позитивних зрушень у цій сфері, зокрема зазначаючи серед таких – впровадження єдиного реєстру ветеранів війни та створення Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, антитерористична операція, правовий статус, учасник бойових дій.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Аналітичний звіт «Що зробила Верховна Рада 8 скликання для ветеранів та військовослужбовців за 5 років?»: Громадська організація «Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня», 2019 р. URL: https://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2019/08/Verkhovna-Rada-Zvit.pdf (дата звернення: 03.01.2020).
2. Інформація Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України станом на 01 липня 2019 року. URL: http://dsvv.gov.ua/dostup-do-publichnoji-informatsiji/informatsiya-schodo-nadannya-statusu-uchasnyka-bojovyh-dij.html(дата звернення: 03.01.2020).
3. Коротун О. Адміністративно-правове регулювання охорони засобів індивідуалізації учасників господарського обороту та послуг. Підприємництво, господарство і право. 2019. № C. 151–154.
4. Галунько В. В. Теорія держави та права : конспект лекцій / В.В.Галунько, Г.О.Пономаренко, В.К. Шкарупа; за заг. ред. В. К. Шкарупи. Херсон, 2008. 280 с.
5. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/3551-12/page3. (дата звернення: 03.01.2020).
6. Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2014-%D0%BF (дата звернення: 04.01.2020).
7. Про внесення зміни до статті 3-1Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо Єдиного державного реєстру ветеранів війни: Закон України від 07 лютого 2019 року № 2684-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2684-19#n2 (дата звернення: 04.01.2020).
8. Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2019 року № 829. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/829-2019-%D0%BF (дата звернення: 04.01.2020).
9. Положення «Про Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України»: Постанова Кабінету Міністрів України в редакції від 16 жовтня 2019 року № 887. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1175-2018-%D0%BF (дата звернення: 04.01.2020).
10. Матеріали ГО «Юридична сотня» при робочій групі Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Київ. 2018 р. URL: http://legal100.org.ua/wp-content/uploads/ 2018/07/MV_YS_ua_rozshyrena.pdf (дата звернення: 05.01.2020).
11. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо актуалізації статусів та пільг ветеранів війни та членів їх сімей від 30 вересня 2019 року № 2191. URL: http://wc1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66966 (дата звернення: 05.01.2020).

УДК 328.74.15

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.8

Соболь Євген Юрійович,
завідувач кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права,
доктор юридичних наук, професор
Центральноукраїнський державний педагогічний університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0804-8354

Михайлов Олександр Васильович,
кандидат педагогічних наук, доцент,
професор кафедри права та правового регулювання авіаційної діяльності
Льотної академії Національного авіаційного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-9129-1971

 Анотація

У статті досліджено основні напрями удосконалення вітчизняного законодавства. Зазначено, що головним критерієм об’єднання адміністративно-правових норм та їхнього розподілу по структурних частинах є предмет правового регулювання. Відповідно до цього, побудована система передбачає виокремлення правових інститутів, що об’єднуються в загальну, особливу та спеціальну частини адміністративного права.

Визначено наукові погляди щодо внутрішнього структурування адміністративного права як галузі права, через формування складових загальної, особливої та спеціальної частини.

Акцентовано увагу на пріоритетності систематизації в структуруванні законодавства. Зазначено, що робота має вестись у двох напрямах: зовнішнє і внутрішнє структурування законодавства. Зовнішнє структурування законодавства полягає у приведенні до логічної побудови галузей законодавства та гармонізація національного законодавства з міжнародним правом. Вагоме значення у цьому напрямі відводиться поняттю та змістовному наповненні «трансферу норм», шляхом переміщення правової норми або групи правових норм з одного нормативно-правового акту до іншого відповідно до предмету правового регулювання.

Внутрішне структурування законодавства має йти шляхом виокремлення тричленної побудови норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція), єдності та взаємодії їх частин. Конструювання норм права має йти шляхом обов’язкової наявності всіх трьох елементів в одному нормативно-правовому акті, комунікативному кодексі.

Комунікативний кодекс за своєю структурою має складатись з наступних частин: загальна частина (загальні положення – терміни що використовуються, правила поведінки у суспільно-економічній сфері); особлива  частина  (матеріальні  норми –  проступки  та санкції за їх вчинення); спеціальна частина (особливості провадження у справах про проступки саме в суспільно-економічній сфері, що регулюється даним комунікативним кодексом).

Ключові слова: трансфер, кодекс, комунікативний кодекс, структура, правове регулювання, система, агропромисловий комплекс.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 44-45, № 46-47, № 48. Ст. 552.
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. 2002.  № 3-4. Ст. 27.
3. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 24. Ст. 189.
4. Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року № 3393-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48-49. Ст. 536.
5. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. К.: Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
6. Пєтков С.В., Армаш Н.О., Соболь Є.Ю. Адміністративна  діяльність  органів публічної влади:  сучасний стан та перспективи розвитку: навч. посіб.  К. : КНТ, 2015. 207 с.
7. Адміністративна деліктологія: сучасна модель відповідальності по- садових осіб органів публічної влади: навч. посіб. / С.В. Пєтков, Н.О. Армаш, Є.Ю. Соболь. К. : КНТ, 2015. 153 с.
8. Пєтков С.В., Армаш Н.О., Соболь Є.Ю. Адміністративне право: актуальні питання та інноваційні ідеї: навч. посіб. К.: КНТ, 2015. 148 с.
9. Пєтков  С.В.  Теорія  адміністративного  права:  навч.  посіб. К.: КНТ, 2014. 304 с.
10. Остапенко О.І. Адміністративне право: навч. посіб. / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль та ін. К.: Правова Єдність, 2008. 536 с.
11. Васильев А.С. Административное право Украины: (Общая часть ): учеб.пособ. 2-е изд . Х.: Одиссей, 2001. 287 с.
12. Про проголошення незалежності України : Постанова Верховної Ради Української РСР URL: http://gska2.rada.gov.ua/ (дата звернення: 19.01.2020).
13. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.

УДК  342.9   

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.7

Сокуренко Олена Анатоліївна,
кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного  педагогічного університету
імені Володимира  Винниченка
email: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-8169-3720

Анотація

У статті досліджується поняття та зміст принципів пенсійного забезпечення в Україні. На основі узагальнення, під принципами пенсійного забезпечення запропоновано розуміти основоположні засади, що виражають суттєві ознаки та визначають спрямованість правового регулювання  пенсійних правовідносин, складають предмет права пенсійного забезпечення та базуються на загальності, доступності, диференціації та стимуляції.

Здійснено аналіз положень чинного законодавства, якими визначаються принципи пенсійного забезпечення та проаналізовано погляди науковців відповідно тематики дослідження.

Враховуючи  наукові погляди, зазначено, що пенсійне забезпечення має будуватися на таких принципах: принцип загальності пенсійного забезпечення;  принцип доступності умов виникнення права на пенсійне забезпечення;  принцип багатотомності видів пенсійного забезпечення; принцип диференціації умов пенсійного забезпечення;  принцип права вибору пенсійного забезпечення; принцип надання пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімум; принцип здійснення пенсійного забезпечення на основі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержаного пенсійного страхування; принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів у цільових фондів; принцип охорони та захисту прав громадян на пенсійне забезпечення.

У ході дослідження з’ясовано, що старіння населення суттєво послаблює солідарну модель пенсійної системи. Якщо додати до цього типові для українців проблеми низьких зарплат та «зарплат у конвертах», виплат спеціальних пенсій, то в результаті утворюється дефіцит Пенсійного фонду.

Враховуючи проблематику пенсійного забезпечення, наголошено, що в сучасних умовах надзвичайної актуальності набуває «горизонтальний» принцип соціальної справедливості. Цей принцип є системою рівних організаційних та правових умов щодо реалізації права на пенсію всім учасникам суспільного життя, що забезпечується державою. Зазначено, що основою принципу соціальної справедливості пенсійної системі є залежність трудових пенсій від трудового вкладу громадян.

Огрунтовано, що принципи, які забезпечують правотворчість у розвитку пенсійної системі, реалізацію права та єдність правопорядку в цілому, впливають на роз’яснення норм законодавства їх тлумачення. На законодавчому рівні виступають критерієм оцінювання та легітимності. 

Ключові слова: пенсійне забезпечення, принципи, пенсійна система, населення, пенсія, виплати.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник. Київ : Алерта, 2013. 524 с.
2. Пенсійне забезпечення : підручник / О.М. Ярошенко, С.М. Прилипко, А.М. Слюсар та ін.; за ред. О.М. Ярошенка. Харків : Право, 2017. 308 с.
3. Пенсійне забезпечення : навчальний посібник / І.А. Вєтухова, Г.О. Яковлева, О.М. Ярошенко, за ред. В.В. Жернакова. Харків : Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», 2013. 230 с.
4. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення : навч. посіб. К. : Знання, 2005. С. 141-145.
5. Ждан М.Д. Особливості реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків. С. 51.
6. Хуторян Н. М. Пенсійні правовідносини в Україні : монографія. К. : Юрид. думка, 2013. 276 с.
7. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 01.10.2011 № 1788-XII. Дата оновлення: 04.06.2019. URL : http://zakon1.rada.gov.ua. /cgibin/laws/main.cgi?nreg=1788-12. (дата звернення:25.12.2019).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.6

Гірський Богдан Ориславович,
здобувач Тернопільського національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1193-7694

Анотація

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду правового регулювання статусу голови суду в контексті вивчення його позитивних та ефективних практик в цій сфері для української судової системи та реформи, що відбувається в ній. У статті автором проаналізовано положення Конституцій та нормативно-правових актів деяких сусідніх держав, а саме Білорусії, Молдови, Польщі.

У статті зауважено, що в кожній країні є ряд суттєвих переваг та недоліків правового регулювання правового статусу голови суду. Автором вказується, що потрібно в будь-якому випадку враховувати особливості історичного та соціального розвитку як держави, так суспільства, рівень правосвідомості, правової культури населення тощо. Також у дослідженні наголошується на суттєвому «прориві» українського законодавця у сфері комплексного врегулювання досліджуваних питань, тобто в Україні більш повно та якісно виписано коло аспектів, які неповною мірою або ж зовсім не згадані в законодавствах зарубіжних країн. Зокрема, серед них автор акцентує увагу на дисциплінарній відповідальності голови суду, повноваженнях голови суду кожного рівня судової системи, виборності голів судів суддями відповідного суду з числа суддів цього ж суду, значно менших термінах головування на посаді тощо. Тому автором констатується необхідність вкрай виваженого підходу до імплементації досвіду інших країн, принаймні щодо адміністративного статусу голови суду. Відтак, на відміну від інших правоохоронних органів або органів кримінальної юстиції, чи публічної адміністрації, судові інституції практично позбавлені зовнішньоорієнтованих функцій (адже їх основою функцією виступає правосуддя в країні), саме тому управлінські повноваження голови суду носять в першу чергу внутрішньо-організаційний зміст і спрямовані здебільшого на упорядкування процесів, що відбуваються безпосередньо в самому суді. Зроблено висновок, що у зарубіжних країнах має місце якісна регламентація досліджуваного аспекту судової діяльності.

Ключові слова: правовий статус, повноваження, функції, адміністративно-правовий статус, суддя, голова суду.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Призначення голів судів в інших державах. Вісник центру суддівських студій. 2009. №13 С. 11 URL: http://www.judges.org.ua/article/visnuk13.pdf (дата звернення: 24.12.2019).
2. Кравчук В.М. Вимоги, які пред’являються до суддів: компаративістське дослідження. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. №3. С 38-47.
3. Конституция республики Молдова URL: https://www.undp.org/content/dam/moldova/docs/Publications/Constitutia%20RM%20format%20mic%20Rus%20Tipar%2014-07-2016.pdf (дата звернення:25.12.2019).
4. Закон Модловы о статусе судьи N 544-XIII от 20.07.1995 URL: https://cnas.md/libview.php?l=ru&idc=183&id=555&t=/zakonodatelictvo/zakoni/zakono-ctatuce-cudii-N-544-XIII-ot-20071995 (дата звернення:25.12.2019).
5. Кодекс республики Беларусь о судоустройстве и статусе судей URL: http://kodeksy.by/kodeks-o-sudoustrojstve/statya-32 (дата звернення:25.12.2019).
6. USTAWA z dnia 27 lipca 2001 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych URL:  http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20010981070/U/D20011070Lj.pdf (дата звернення:25.12.2019).