УДК 343.163+347.963

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.16

 Окопник Олена Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

 імені Володимира Винниченка

    e-mail:[email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0598-0557

Назарук Сергій Леонідович,

аспірант кафедри державно-правових дисциплін

 та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка,

заступник начальника відділу нагляду за додержанням

 законів територіальними органами поліції

при провадженні досудового розслідування

та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду

у кримінальному провадженні

прокуратури Кіровоградської області

    e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0259-4378

Анотація

Стаття присвячена проблематиці дослідження поняття та змісту адміністративно-правового забезпечення діяльності прокуратури. У ній обґрунтовано актуальність даного питання та необхідність виокремлення його в окремий об’єкт дослідження.

Так, поняття «адміністративно-правового забезпечення» є необхідною складовою адміністративно-правової науки. Поряд з цим, незважаючи на достатньо популярне вживання вказаного поняття у низці робіт, де досліджувались питання адміністративно-правової проблематики, юридична наука до цього часу так і не виробила його однозначного визначення. Така ситуація жодним чином позитивно не впливає на результати наукових досліджень у яких використовується дане поняття. З огляду на вказану проблему, розкриття змісту «адміністративно-правового забезпечення» не тільки дозволить сформувати понятійно-категоріальний апарат адміністративно-правової науки загалом, а й допоможе визначити зміст цього поняття зокрема.

Водночас, суть змісту адміністративно-правового забезпечення у роботі прокуратури полягає в адміністративній діяльності прокурорів та органів прокуратури завдяки реалізації норм адміністративного права, метою якого є здійснення належного і професійного підтримання прокурорами публічного обвинувачення в судах, забезпечення процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також реалізація інших функцій. Вказане стає можливим через встановлення адміністративно-правового статусу, забезпечення незалежності та деполітизації прокуратури, надання відповідних адміністративних послуг, виконавчо-розпорядчу діяльність та здійснення внутрішньо-організаційної роботи, засад юридичної відповідальності працівників прокуратури і соціальний захист прокурорів.

Разом з цим, незважаючи на свою важливість, зазначена проблематика до цього часу залишається практично не вирішеною на науковому рівні, а тому аналіз адміністративно-правового забезпечення діяльності прокуратури, здійснений з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у даній сфері, допоможе визначити напрями удосконалення чинного законодавства, з метою підвищення ефективності діяльності органів прокуратури України. 

Ключові слова: прокуратура, адміністративно-правове забезпечення, юрисдикція.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Буханевич О. М. Адміністративно-правове забезпечення житлово-комунального господарства в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2009. 210 c.
2. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ: ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
3. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 00.01. Київ, 2000. 16 с.
4. Демиденко В. О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 00.02. Київ, 2002. 16 с.
5. Дубенко О. І. Адміністративно-правовий механізм забезпечення безпеки особи: дис. … канд. юрид. наук: 00.07. Ірпінь, 2009. 224 c.
6. Заросило В.О. Адміністративно-правовий механізм забезпечення участі працівників органів внутрішніх справ України в міжнародних миротворчих операціях: монографія / Акад. управ. МВС. Черкаси: БеденкоВ.П., 2009. 414 с.
7. Івчук М. Ю. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2011. 19 с.
8. Ігонін Р.В. Поняття адміністративно-правового забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції. Адвокат. № 1. С. 36–40.
9. Ієрусалімова І. О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2006. 205 c.
10. Іщук О. С. Адміністративна юрисдикція органів прокуратури: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2011. 20 с.
11. Касараба Ю. Я. Адміністративно-правове забезпечення впровадження міжнародно-правових стандартів у діяльність органів міліції України: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2009. 190 c.
12. Константінов С. Ф. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні та механізм його забезпечення: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2002. 18 с.
13. Корнєєв Ю.В. Адміністративно-правове забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2002. 15 с.
14. Кузьменко О. О. Адміністративно-правове забезпечення менеджменту в державній податковій службі України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2008. 227 c.
15. Наливайко О.І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права. Держава і право. Юридичні і політичні науки. Київ, 2001. Вип. 12. С. 18–24.
16. Олейник А.Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности личности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Киев, 1986. 24 с.
17. Попович Є.М. Управління органами прокуратури України: організаційно-правові проблеми: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2010. 32 с.
18. Ракша Н.С. Адміністративно-правове забезпечення права громадян на освіту: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Львів, 2007. 17 с.
19. Ростовщиков И. В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: вопросы теории. Издательство Саратовского университета. Саратов. 1988. С. 117.
20. Степаненко К. В. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод громадян України за кордоном: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Дніпропетровськ, 2009. 229 c.
21. Толкачев К. Б., Хабибулин А. Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: монография. Уфа: Уфимская ВШ МВД СССР, 1991. 168 с.
22. Хитра І. Я. Адміністративно-правовий механізм забезпечення банківської діяльності в Україні. Підприємництво, господарство і право. № 7. С. 50–53.
23. Циганок С.В. Поняття і зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності прокуратури України. Підприємництво, господарство і право. № 11. С. 135–139.
24. Шуба В.В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2007. 20 с.
25. Якимчук М.К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2002. 32 с.

УДК [342.95:004.388.4](477)

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.15

Макаренко Вікторія Сергіївна,

кандидат юридичних наук, старший викладач

 кафедри поліцейської діяльності та публічного адміністрування

Харківського національного університету внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3310-0684

Анотація

Статтю присвячено дослідженню поняття грального бізнесу та з’ясуванню який саме гральний бізнес є незаконним. Автором виокремлено два основні підходи до визначення поняття грального бізнесу та окреслено правові тенденції його врегулювання в Україні. Окрім того, підкреслено неоднозначність правових норм у питанні поділу ігор як азартних та не азартних. Продемонстровано відмінність грального бізнесу від азартних ігор. Деталізовано увагу на змісті азартних ігор в контексті розуміння грального бізнесу як окремої категорії сфери азартних ігор. Досліджено наукові підходи до визначення основних ознак азартних ігор з метою встановлення їх класифікуючих відмінностей як легальних та нелегальних. Заперечено позицію щодо не віднесення до переліку азартних ігор лотереї та наведено обґрунтування щодо розуміння останньої як азартної. Розкрито питання незаконного грального бізнесу та запропоновано розуміти його у двох значеннях: вузькому та широкому. Наведено положення чинного конституційного, адміністративного, кримінального законодавства щодо визначення незаконності грального бізнесу. Автором ставиться та розглядається питання: «В чому полягає соціальна небезпека незаконного грального бізнесу?». З метою практичного висвітлення у статті соціальної небезпеки грального (незаконного грального) бізнесу шляхом характеристики її складових: правової, психічної (медичної), економічної, кримінологічної та політичної (корупційної). Зокрема, в зазначеному контексті проаналізовано соціальну небезпеку хвороби ігроманії та її основні ознаки, зафіксовано юридичний аспект незаконності грального бізнесу як виду господарської діяльності та відповідальності за нього, продемонстровано факти масових фальсифікацій у сфері лотерейної діяльності.

Ключові слова: гральний бізнес, незаконний гральний бізнес, азартні ігри, ігроманія, лудоманія.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Про заборону грального бізнесу в Україні : Закон України від 15.05.2009 № 1334-VI // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1334-17 (дата звернення: 20.08.2019).
2. Петричко Н.О. Незаконні азартні ігри: кримінально-правове та кримінологічне дослідження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Київ, 2010. 258 с.
3. Сазонова Н. И. Административно-правовые меры борьбы с азартными играми : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02. М., 1992. 23 с.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення : наук.-практ. комент. / Калюжний Р.А., Комзюк А.Т., Погрібний О.О. та ін. Київ : Прав. єдність, 2008. 655 с.
5. Ковтун Є.В. Правове регулювання грального бізнесу в Україні та іноземних державах. Київ : ЗАТ «ИГ-Р-ОК», 2008. 341 с.
6. Про державні лотереї в Україні : Закон України від 06.09.2012 № 5204-VI // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5204-17 (дата звернення: 20.08.2019).
7. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про букмекерську діяльність в Україні» // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=53066&pf35401=320643 (дата звернення: 19.08.2019).
8. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей і Порядок контрою за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей : наказ Держ. ком. України з питань регулятор. політики та підприємництва і М-ва фінансів України від 12.12.2002 № 128/1037 // Офіційний вісник України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-02. (дата звернення: 20.08.2019).
9. Єдиний реєстр державних лотерей, запроваджених в Україні // Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: http://www.minfin.gov.ua/news/view/%D1%94dinij-re%D1%94str-derzhavnih-loterej-zaprovadzhenih-v-ukraini-na-31_08_2015-roku?category=bjudzhet (дата звернення: 19.08.2019).
10. Сучасний тлумачний словник української мови : 65000 слів / за заг. ред. В. В. Дубічинського. Харків : Школа, 2006. 1008 с.
11. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. Київ : Укр. енцикл., 1998. Т. 4 : Н–П. 2002. 720 с.
12. Камінська О. В. Психологічна модель залежності від азартних онлайн-ігор. Проблеми сучасної психології. 2014. Вип. 23. С. 205–214.
13. Жабокрицький С.В. Судова психіатрія : навч. посіб. / С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. Київ : МАУП, 2004. 176 с.
14. Короленко Ц.П. Семь путей к катастрофе (деструктивное поведение в современном мире) / Ц.П.Короленко, Т.А.Донских. Новосибирск : Наука, 1990. 224 с.
15. Топорецька З. М. Особливості розслідування зайняття гральним бізнесом : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2012. 19 с.
16. Савченко А.В. Кримінально-правова кваліфікація незаконних азартних ігор. Адвокат. 2010. № 1 (112). С. 40–44.
17. Петричко Н. Борьба с незаконными азартными играми: уголовно-правовая защита финансовых интересов государства. Закон и Жизнь. 2004. № 12. С. 39–41.
18. Матеріали перевірок Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Архів Верховної Ради України. 2005. Т. 1. С. 45–47.

УДК 351:349.4(477)

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.14

Кондратенко Віталій Миколайович,

кандидат юридичних наук, доцент,

в.о. завідувача кафедри галузевого права

та правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного  університету

імені Володимира Винниченка,

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-6015-8326

 Анотація

У статті визначено роль держави у забезпеченні та розвитку земельних відносин на сучасному етапі реформування цієї сфери. Проаналізовано зміст і співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання». Державне управління в галузі земельних відносин визначено як організаційно-правову діяльністю органів публічної влади із використанням безпосереднього впливу, спрямованого на забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення земель відповідно до вимог земельного законодавства. Державне регулювання переважаючою формою відповідного впливу передбачає функцію прогнозування і планування, організаційно-реєстраційну та контрольну діяльність публічних органів. 

Встановлено та охарактеризовано мету, завдання та основний зміст адміністративно-правового регулювання земельних відносин в Україні. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий механізм реалізації земельних відносин об’єднує групу інструментів прямого впливу на суспільні відносини щодо володіння, розпорядження, використання, охорони і відтворення земельних ресурсів, зокрема нормативно-правові, інституціональні, дозвільні, адміністративно-контролюючі.

Система державного регулювання земельних відносин передбачає також реалізацію заходів щодо охорони об’єктів і суб’єктів земельних відносин, заходів щодо вирішення спірних питань відносно об’єктів і суб’єктів земельних відносин.

Визначено, що адміністративно-правове регулювання земельних відносин передбачає встановлення нормами адміністративного права рамок і правил взаємодії суб’єктів земельних відносин, а також регламентацію процесів використання, володіння й відтворення земельних ресурсів. Організаційний механізм розвитку земельних відносин включає в себе комплекс землевпорядних, планувальних інструментів та інструментів інституціоналізації структури управління. Цей комплекс забезпечує здійснення впорядкування та регулювання земельних відносин у рамках концепції сталого розвитку суспільних відносин.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, державне регулювання, державне управління, земля, земельні відносини, органи публічної влади.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Третяк А. М. Сучасний землеустрій в Україні: поняття, сутність, тенденції розвитку. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2016. № 3. С. 3–11.
2. Петрук О.С. Основні проблеми державного регулювання земельних відносин в дослідженнях українських науковців. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2013. Вип. 13. С. 41–59.
3. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення : монографія / за ред. А. П. Гетьмана, В. Ю. Уркевича. Xарків : Право, 2012. 448 с.
4. Земельний кодекс України від 25.10.2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/2768-14 (дата звернення: 10.09.2019).
5. Публічне управління в умовах інституційних змін : колективна монографія / за наук. редакції Р. В. Войтович, П. В. Ворони. Київ, 2018. 475 с.
6. Корнєєв Ю. В. Земельне право України : навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2019. 200 с.

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.13

Гречанюк Роксолана Володимирівна,

кандидат юридичних наук,

провідний науковий співробітник

Національної академії прокуратури України

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0566-6365

 Анотація

У статті на основі аналізу наукових, а також нормативно-правових джерел здійснено наукову розробку визначення правового регулювання адміністративної діяльності в антикорупційних органах України. Зазначено, що питання адміністративної діяльності незалежно від сфер її існування в сучасній правовій науці знаходиться на етапі первинної дискусії, адже сама концепція адміністративної діяльності потребує суттєвого обговорення та обґрунтування. Констатується відсутність наукових розробок питань адміністративної діяльності антикорупційних органів. Під правовим регулюванням адміністративної діяльності антикорупційних органів пропонується розуміти систему нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення адміністративних процедур (обумовлених інформаційно-аналітичними, забезпечувальними, представницькими, контрольними, юрисдикційними повноваженнями посадових осіб, які обіймають адміністративні посади в цих органах), що спрямовуються на упорядкування внутрішньоорганізаційних процесів, побудову структури цих органів та операційного менеджменту в них, налагодження співпраці із іншими зацікавленими суб’єктами, необхідної для їхнього сталого ефективного функціонування з метою досягнення їхніх завдань та реалізації функцій. Ключове призначення правового регулювання адміністративної діяльності пов’язується зі створенням нормативних передумов для застосування системи адміністративних процедур і реалізації повноважень управлінцями антикорупційних органів. Системою правового регулювання адміністративної діяльності вважається система нормативно-правових актів (переважно підзаконного характеру), спрямованих на належне нормативне урегулювання адміністративних процедур та похідних й суміжних процесів, необхідних для належної організації антикорупційних органів з метою досягнення мети їхньої діяльності та реалізації їх функцій.

Ключові слова: адміністративна діяльність, антикорупційна діяльність, запобігання корупції, протидія корупції, адміністративні процедури, антикорупційні органи, управління.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. К.: Наук. думка, 1979. 327 с.
2. Алексеев С. С. Теория права. М. : Бек, 1994. 224 с.
3. Черкас М. Є. Функції правосвідомості в механізмі правового регулювання: дис. ... кандидата юридичних наук: 00.01. Харків, 2010. 208 с.
4. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учеб. для юрид. фак. и вузов. 2-е изд., перераб., доп. М.: БЕК, 2000. 432 с.
5. Мельник О. М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. К., 2004. 208 с.
6. Романов М.В. Основні засади запобігання корупції. Харків: ТОВ «Видавництво „Права людини“», 2017. 176 с.
7. Наказ директора Національного антикорупційного бюро України від 1 червня 2016 року №140 «Про затвердження Положення про Відділ по роботі з персоналом Національного антикорупційного бюро України.

УДК 342.922:338.436

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.12

Соболь Євген Юрійович,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-0804-8354

Михайлов Олександр Васильович,

кандидат педагогічних наук, доцент,

професор кафедри права та правового регулювання авіаційної діяльності

Льотної академії Національного авіаційного університету

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-9129-1971

Анотація

У статті досліджено поняття «посадова особа», враховуючи його нормативно-правове визначення та погляди вітчизняних науковців. Зосереджено увагу на порівнянні поняття «посадова особа», «службова особа», «державний службовець».

Визначено позиції науковців на поняття «посадової особи» з позиції нормативно-правового забезпечення Агропромислового комплексу України. Зазначено, що в широкому розумінні посадові особи є окремою категорією визначеною посадою державної служби, передбаченої штатним розписом та наділені відповідними посадовими повноваженнями державно-владного та організаційно-правового спрямовання. У вузькому розумінні посадовими особами є службовці, які здійснюють «державно-владні повноваження, що визначаються компетенцією і службовою діяльністю».

Зроблено висновок, що посадова особа − це службовець, який обіймає посаду державної служби, визначену структурою та штатним розписом, на підставі нормативних актів, виконує управлінські та організаційно-правові функції, що входять до його професійної компетенції відповідно до напряму діяльності органу публічної адміністрації, які безпосередньо призводять до настання певних юридичних наслідків за які може настати як позитивна так і негативна відповідальність.

Зазначено, що адміністративно-правовий статус посадової особи, як  суб’єкта АПК ‑ це сукупність нормативно визначених повноважень у відповідній галузі (землеробство; тваринництво; харчова промисловість; переробна промисловість; ветеринарна медицина; насінництво та росадництво; садівництво, виноробство; рибне господарство), в межах яких зосереджені їх права, обов’язки і гарантії їх реалізації, та за не виконання (неналежне виконання) яких наступає юридична відповідальність.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, посадова особа, орган виконавчої влади, статус, правовий статус.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. К. : Ін Юре, 1997. 48 с.
2. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3724-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Ст.490.
3. Усольцев А.Т. Должностное лицо в советском государственном управлении. Правоведение. 1987. № 2. С. 13–19.
4. Гоменюк Д.С. Поняття державних посадових осіб. Форум права. 2009. № 1. С. 113–116.
5. Пахомов І.М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. К. : Вид-во Київськ. ун-ту, 1971. 128 с.
6. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. К. : Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. 668 с.
7. Адміністративне право України : підручник; за загальною редакцією академіка С.В. Ківалова. Одеса : Юридична література, 2003. 896 с.
8. Щербак А.И. Социальный механизм юридической ответственности должностных ли. К. : Наукова думка, 1986. 152 с.
9. Турчин А.Б. Адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб органів виконавчої влади: дис. кандидата юрид. наук : 12.00.07. К., 2011. 221 с.
10. Старилов Ю.Н. Служебное право : учеб. пос. М. : БЕК, 1996. 698 с.