УДК 342.74

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.5

 Troshkina Kateryna Evgenivna,
Candidate of Juridical Science (Ph. D.),
Lecturer at the Department of state legal disciplines
and administrative law
Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State
Pedagogical University
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1795-7234

PECULIARITIES OF ESTABLISHMENT OF THE INSTITUTE OF CITIZENSHIP IN UKRAINE AND CERTAIN FOREIGN COUNTRIES

Annotation

The article examines the main historical stages of the formation of a national institute of citizenship and, accordingly, in certain foreign countries. The author made a historical excursion on the legal status of citizenship in Ancient Rome and Greece in the context of a distinction between the related concepts of citizenship and the institution of citizenship. In addition, the present study examines the features of its legislative consolidation, in particular the peculiarities of this process during the period of antiquity and the bourgeois revolution in Western Europe. The author also discloses the relationship between the process of becoming a research institute in foreign countries through the prism of gradual expansion of the scope of citizens' rights. The author draws attention to the characteristic tendency of the development of the concept of citizenship institute, namely the extension of it to new social categories of that time, including women, displaced persons, migrants, foreigners. The article presents the doctrinal visions of foreign scientists on the characteristic features of periodization of becoming a citizenship institute. The study analyzed the first constitutions and laws on citizenship in foreign countries, namely the United States, France, Germany. Emphasis is placed on the significant role of historical and political events in the process of formation of the institution of citizenship in different states and directly its normative fixing. The historical and legal aspect of the process of formation of the citizenship institute on the Ukrainian lands is considered, the main stages of its development in the era of national liberation competitions are determined. The author notes that the establishment of a citizenship institute in Ukraine began much later than in the countries represented in the study. First of all, the author determines this fact by the historical and political peculiarities of the formation of the Ukrainian statehood and nation.

Key words: legal institute, citizenship, becoming of citizenship institute, Ukrainian revolution.

Full text:

REFERENCES:

1. Buchakova, M. (2003). Filosofsko-pravovyye podkhody k opredeleniyu grazhdanstva. Psikhopedaogika v pravookhranitel'nykh organakh – Psychopedagogy in law enforcement, 2(20), 30-32. [in Russian].
2. Kulabukhova, A. (2016). Stanovlennya instytutu hromadyanstva Yevropeysʹkoho Soyuzu. Naukovyy visnyk Khersonsʹkoho derzhavnoho universytetu. Seriya «Yurydychni nauky» - Scientific Bulletin of Kherson State University. Legal Sciences Series, 1,31-35. [in Ukrainian].
3. Fan, I. (2002). ntichniye modeli grazhdanstva. Nauchnyy yezhegodnik IFiP UrO RAN – Scientific Yearbook of IFiP Ural Branch of RAS, 3, 92-107. [in Russian].
4. Meshcheryakov, A.(2003). Institut grazhdanstva: vozniknoveniye, soderzhaniye, tipy. Pravo i politika - Law and politics, 4, 24-29. [in Russian].
5. Nechaev, V., & Filippov, A.(Ed.). (2006). Jean-Jacques Rousseau. Pro suspilʹnyy dohovir chy pryntsypy politychnoho prava. It's all politics. Reader. Kyiv. [in Ukrainian].
6. Holovko,, & Fisun O. (2011). Kontseptsiya hromadyanstva Immanuyila Vallerstayna. Hileya. Istorychni nauky. Filosofsʹki nauky. Politychni nauky : Naukovyyy visnyk : zbirnyk naukovykh pratsʹ - Historical sciences. Philosophical Sciences. Political Science: Scientific Bulletin: Collection of Scientific Papers, 55(12), 566-572. [in Ukrainian].
7. Konstytutsiya Spoluchenykh Shtativ Ameryky. Konstytutsiyi zarubizhnykh krayin. Navchalʹnyy posibnyk – Constitution of the United States of America. Constitution of foreign countries. Tutorial. Kharkiv. [in Ukrainian].
8. Deklaratsiya prav lyudyny i hromadyanyna. Konstytutsiyi zarubizhnykh krayin. Navchalʹnyy posibnyk – Declaration of Human and Citizen's Rights. Constitution of Foreign Countries. Tutorial. [in Ukrainian].
9. Konstitutsii i zakonodatel'nyye akty burzhuaznykh gosudarstv (ХVІІ-ХІХvv.) – Constitutions and legislative acts of bourgeois states (XVII-XIX centuries). Moscow: Legal literature. [in Russian].
10. Ado, A. (Ed.), (1990). Dokumenty istorii Velikoy frantsuzskoy revolyutsii. (Vol. 1). Moscow: Moscow University Publishing House. [in Russian].
11. Tokareva, T. (2013). Stanovleniye i razvitiye instituta grazhdanstva vo Frantsii [Formation and development of the institution of citizenship in France] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Moscow. [in Russian].
12. Istoriya derzhavy i prava zarubizhnykh krayin ta pravovi systemy svitu – History of the state and law of foreign countries and legal systems of the world. Retreived from http://zen.in.ua/novij-chas/franc%D1%96ya/konstituc%D1%96jn%D1%96-zakoni-1875 (accessed: 12. 2019). [in Ukrainian].
13. Kutafin, O. (2003). Rossiyskoye grazhdanstvo. Monografiya. Moscow: Lawyer. [in Russian].
14. Gessen, V. (1909). Poddanstvo, yego vozniknoveniye i prekrashcheniye. (Vol. 1). Petersburg True. [in Russian].
15. Zakon o priobretenii i utrate federalizatsii i naturalizatsii. 1 iyunya 1870 g. – The law on the acquisition and loss of federalization and naturalization. June 1, 1870. Retreived from http://www.documentarchiv.de/nzjh/ndbd/bundes-staatsangehoerigkeit_ges.html (accessed: 12.2019). [in Russian].
16. Zakon o grazhdanstve Reykha. 22 iyulya 1913 – The Reich Citizenship Act. July 22, 1913. Retreived from http://www.documentarchiv.de/ksr/1913/reichs-staatsangehoerigkeitsgesetz.html (accessed: 12.2019). [in Russian].
17. Geymbukh,(2013). Institut grazhdanstva FRG v kontekste yevropeyskogo prava. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Pravo – Bulletin of Tomsk State University. Right, 4(10), 74-80. [in Russian].
18. Konstytutsiya Nimetsʹkoyi imperiyi (Veymarsʹka Konstytutsiya) 11 serpnya 1919 roku – Constitution of the German Empire (Weimar Constitution), 11 August 1919. Retreived from : http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1919(08)11.reich.php (accessed: 12.2019). [in Ukrainian].
19. Surzhynskyy, M (2011). Instytut hromadyanstva Ukrayiny: konstytutsiyno-pravovyy aspekt : monohrafiya. NAS of Ukraine, V.M. Koretsky. Kyiv: Scientific Thought. [in Ukrainian].

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.4

Турковський Олександр Ярославович,
Голова Дніпропетровського обласного
територіального відділення
Антимонопольного комітету України
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-6193-6027

Анотація

У статті проаналізовано форми діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України. Автором наведено доктринальні погляди науковців на класифікацію форм діяльності центральних органів виконавчої влади. Серед правових форм діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України досліджено нормотворчу, правозастосовчу, установчу та контрольну форми діяльності. Неправові форми, що характеризуються однорідною діяльністю, що не пов’язана з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів, представлені у дослідженні організаційною та матеріально-технічною. Автором наводяться спільні ознаки правових форм діяльності підрозділів Антимонопольного комітету України. Запропоновано обґрунтування необхідності дослідження форм діяльності даних територіальних підрозділів, як складових державного управління у сфері конкуренції. Зауважено,що в сучасних умовах удосконалення механізмів управління у сфері економічної конкуренції можливе, зокрема завдяки оптимізації конкурентного адміністрування. Разом з тим, з огляду на обсяг повноважень територіального відділення, визначений законодавством, та приймаючи до уваги особливості його адміністративно-правового статусу автор робить висновок, що в існуючому правовому полі територіальне відділення Антимонопольного комітету України може використовувати як засоби субординаційного характеру, так й характеру координації-взаємодії. Підсумовуючи, наведено авторські пропозиції по удосконаленню існуючої системи управління конкурентними відносинами та контролю за дотриманням таких відносин з метою прискорення процесу формування проконкурентної культури в українському суспільстві.

Ключові слова: управління у сфері економічної конкуренції, територіальні підрозділи Антимонопольного комітету України, форми діяльності органів публічної влади, класифікація правових та неправових форм діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С.Г. Серьогіної. X.: Право, 2005. 256 с.
2. Кельман Л.М. До питання про співвідношення понять правозастосовної діяльності та реалізації права: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, № 4, C.33.
3. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. К.:Атіка, 2003. С 369.
4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. М.: Омега-Л, 2004. С.
5. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьева. К.: Юрінком Інтер, 2003. С. 42; Муніципальне право України: Підручник/За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 191.
6. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. Одеса: АО БАХВА, 1997. С. 61–62.
7. Кочерин Е.А. Основы государственного и управленческого контроля. М.: Филинъ, 2000. С. 71.
8. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. X.: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. С. 7.

УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.3

Поляруш Світлана Іванівна,
кандидат історичних наук, доцент,
 доцент кафедри державно-правових
 дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1157-3248

Анотація

Спираючись на віровчення Стародавнього Сходу та філософську думку античності і Риму, у статті охарактеризовано соціальний статус жінки як учасниці гендерних відносин у період стародавньої історії.  Констатовано, що у стародавньому суспільстві домінували погляди на жінку як обʼєкт управління з боку чоловіків. Наведені приклади виходу жіноцтва на публічну арену суспільного життя. Підкреслено намагання жінок зламати соціальні стереотипи щодо гендерних ролей. Звернуто увагу на пояснення жіночого начала Інь і його взаємодію з чоловічим началом Ян у давньокитайському трактаті „Книзі Змін”. Зазначено, що трактування державного управління як керівництва сімʼєю у конфуціанстві, не дало можливості китайським філософам вийти за межі патріархального підходу до ролі і місця жінки у суспільстві. Відзначено, що у філософії Стародавньої Індії сформувалося три культурні моделі ставлення до жіноцтва: петріархальна у брахманізмі, матріархальна у санкхʼя та протоегалітарна у буддизмі. Висунуто припущення, що найбільш прогресивним вченням був буддизм. Продемонстровано, що мусульманське віровчення арабського світу поступово відходило від лояльного ставлення до жіноцтва через зіткнення з патріархальними традиціями завойованих народів. Розглянуто особливості ставлення до жінок з боку давньогрецьких мислителів Платона, Арістотеля та Піфагора. На основі аналізу наукових доробок українських вчених відмічено, що серед грецьких філософів найбільш прогресивним у питанні ставлення до жіноцтва був Платон з його ідеєю створення ідеальної держави рівних можливостей для чоловіків і жінок. Підкреслено, що у Стародавньому Римі навіть Ціцерон не виходив за межі традиційних поглядів суспільства на роль жінки. Оцінено публічно-правове і приватно-правове становище жінки-громадянки Риму. Зроблено висновок, що чоловічий світ усіляко витісняв жіноцтво із публічної сфери життя і лише окремі найбільш прогресивні мислителі стародавнього часу ламали вказані традиції.

Ключові слова: соціальний статус жінки, конфуціанство, індійські віровчення, іслам, філософія античності, Ціцерон.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Гендерна абетка для українських медіа / Котова-Олійник С., Стельмах Б., Ярош О.: посібник / Софія Котова-Олійник, Богдана Стельмах, Оксана Ярош. Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2013. 106 с.
2. Ліщук Л. Гендерні ролі в історії цивілізації. Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. К., 2007. Вип. 63. С. 214-227.
3. Перші поетеси: кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова і коментарі Т. Лучука. Львів: Видавництво «Астролябія», 2019. 448 с.
4. Нєбитов А. Еволюція форм сексуальної експлуатації жінок у стародавньому світі. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/402/1/34.pdf (дата звернення: 12.2020).
5. Кравець В. Проблеми міжстатевих та шлюбно-сімейних стосунків у Античній Греції. URL: file:///C:/Users/User/Desktop/Формування прав жінок/2013 Міжстатеві стосунки стародав.Греції.pdf (дата звернення: 12.2020).
6. Коваленко Є. Становлення культури менеджменту в Стародавньому Китаї. Культура і сучасність. 2018. № 1. С. 26-33.
7. Чжижун Г. Жіночий портрет у китайському живописі ХХ – початку ХХІ століття : образно-стильова еволюція: дис. … д-ра мистецтвознавства. Харків, 2019. 416 с.
8. Святненко І. Конфуціанство та гендерна культура Японії. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/stapttp_2016_72_4%20(2).pdf (дата звернення: 12.2020).
9. Ісаєва Н. Тематична парадигм а китайської класичної жіночої поезії як відображення потенціалу субверсивності. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/Lits_2017_1(1)__22.pdf (дата звернення: 12.2020).
10. Святненко І. Гендерна культура в індуїзмі: Традицоналістський та модернізаційний аспекти. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/364-Article%20Text-692-1-10-20161018.pdf (дата звернення: 12.2020).
11. Шамсутдинова-Лебедюк Т. Сімейно-шлюбні відносини в ісламі: релігієзнавчий аспект: автореф. дис. … канд.філософ.наук. К., 2005. 20 с.
12. Івченко Ю. Роль жінки в історії античної філософії. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2014. Вип. 29. Ч.2. Т.1. С.12-14.
13. Бондаренко Н. Історичні аспекти розвитку вчень про права жінок. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/FP_index.htm_2011_2_15%20(6).pdf (дата звернення: 12.2020).
14. Корженко В. Гендерні відносини: філософські ідеї та соціальні практики в античному суспільстві. URL: file:///C:/Users/User/Desktop/Формування%20прав%20жінок/01.pdf (дата звернення: 12.2020).
15. Малютіна І. Категорія „жінка” у публічному і приватному праві Стародавнього Риму. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/jnn_2013_3_5%20(1).pdf (дата звернення: 26.12.2020).

УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.2

Зеленко Інна Павлівна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0226-7481

Анотація

У статті висвітлено дискусійні питання судової правотворчості, що набувають особливої актуальності в контексті чергового етапу судової реформи. Автором представлено історико-правову ретроспективу етапів відповідно до зміни підходів до судової правотворчості – від її прийняття до повного заперечення. Розкрито загальні ознаки судової правотворчості як одного із видів правотворчості. Представлено дискусійні питання правотворчості, які пов’язані із специфічними рисами судової правотворчості. Автор у ході дослідження пропонує відмінні доктринальні бачення судової правотворчості. При цьому акцентується, що домінуюча правова доктрина України протягом тривалого часу не дозволяла судову правотворчість. Продемонстровано що до суб’єктів судової правотворчості можна віднести тільки вищі судові органи у межах національної правової системи права, тому що вищі судові органи видають правові акти, які є обов’язковими для виконання та можуть видавати, змінювати та скасовувати норми права. Наголошено, що правотворча функція судів цілком сумісна з конституційним принципом поділу державної влади. Звернуто увагу на те, що залишаються недостатньо розглянуті процесуальні правила (які встановлюють послідовність здійснення правотворчих дій), їх тривалість у часі (моменти їх початку та завершення), процесуальні правила судової правотворчості (які визначають послідовність вчинення дій судової правотворчості). Набуло подальшого розгляду питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права, яке остаточно так і не вирішене. Також, звернуто увагу, що остаточно не вирішеним є питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права. Автор наголошує, що у світлі реформаційних процесів теорія судової правотворчості набуває подальшого переосмислення у особливо чутливо кризових умовах життя суспільства та сприятиме розвитку громадянського суспільства й визнанню України дійсно правовою державою.

Ключові слова: правотворчість, судова правотворчість, ознаки судової правотворчості, правовий прецедент, судова практика.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Філик Н.В., Калістратов О.О. Особливості правотворення в діяльності судових органів. Юридичний вісник. 2012. № 4 (25). С. 40-44.
2. Кізлова О.С. Категорії «судовий прецедент» і «судова практика» в системі джерел цивільного права Право і суспільство. 2015. № 6 (3). С. 83-88.
3. Козюбра М. Судова правотворчість: аномалія чи іманентна властивість правосуддя Право України. 2016. № 10. С. 38-48.
4. Монтескье Ш. О духе законов. М., 1964., с. 64.
5. Требецкой Е. Н. Энциклопедия права: издательство по запискам студентов. Киев, 1906. 182 с. СПб., 1998.
6. Курский Д. И. Избранные статьи и речи / сост.: Г.Н.Амфитеатров, А.С.Курский, М.Л. Шифман. Москва, 1948. 198 с.
7. Судебная практика в советской правовой системе. Москва, 1979. 328 с.
8. Стецик Н.В. Судова правотворчість: загальнотеоретична характеристика. Часопис Академії адвокатури України. 2010. № 8 (3). С. 1-5.
9. Малишев Б.В. Судова правотворчість як наукова категорія порівняльного правознавства. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Зб. Статей. Київ, 2009. 712 с.
10. Сердюк В.О. Судова правотворчість в контексті здійснення правової реформи в У країні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2013. Випуск 21. Частина ІІ. Том. С. 90–93.
11. Корнев А. В. Сравнительный анализ понимания судебного правотворчества в англо-саксонской и романо-германской правових системах. URL: http://www.kapartner.ru/sravnitelnii_analiz/ (дата звернення: 05.01.2020).
12. Соломонюк О. Я. Проблематика судової правотворчості в науковій літературі. Молодий вчений. 2018. № 7(1). С. 232-235.
13. Романюк Я. Судова правотворчість в умовах реформування правосуддя: постановка проблеми. Право України. 2016. № 10. С. 9-20.

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.1

Соболь Євген Юрійович,
доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0804-8354

Корнійченко Анастасія Олександрівна,
аспірант, асистент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-7826-4386

Анотація

Стаття присвячена дослідженню детермінанти та форми булінгу як негативного соціального явища, за яке чинним законодавством України передбачено юридичну відповідальність.

Зосереджено увагу на аналізі поняття «детермінант». Визначено, що детермінантами булінгу є причини та умови його виникнення. Авторами наголошується, що під причинами булінгу необхідно розуміти його підстави (конкретні чинники), а під умовами – певні сприятливі обставини, які уможливлюють реалізацію насильницьких дій.

Авторами обґрунтовано, що підставою для булінгу може стати будь-який з наступних чинників: зовнішній вигляд, успішність або неуспішність у навчанні, певні фізичні можливості особи, її здібності, матеріальний стан, особливості характеру.

У статті зазначено, що умови булінгу варто розглядати в широкому та вузькому значенні. У вузькому значені під умовою булінгу доцільно розуміти конкретні обставини вчинення цькування, що має місце між чітко визначеними учасниками в певний проміжок часу (окремо взятий випадок здійснення булінгу). У такому разі під умовами булінгу будуть розумітися час, місце його вчинення, інші обставини, які мають значення при ідентифікації дій як булінгу. У широкому значенні умови булінгу розуміються як всі глобально існуючі обставини, які уможливлюють реалізацію такого негативного явища як булінг. Зроблено висновок, що, в контексті широкого розуміння, умови булінгу варто поділяти на наступні групи: соціальні, економічні, правові, культурно-етичні, морально-психологічні тощо.

У ході дослідження окремо приділено увагу сімейному становищу як детермінанті, яка може виступати одночасно як причиною, так і умовою булінгу.

У статті запропоновано також під формою булінгу розуміти зовнішнє вираження насильницьких дій, які можуть бути фізичними (зокрема, сексуальними, економічними) та психологічними (словесними, письмовими).

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, детермінанти, причини, умови, форми, булінг, протидія, запобігання та профілактика булінгу.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови; уклад. і голов. ред. В. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.
2. Словник української мови; редкол.: І. Білодід (гол.) та ін.: в 11т. Т.  Київ: Наук. думка, 1977. 799 с.
3. Словник української мови; редкол.: І. Білодід (гол.) та ін.: в 11т. Т.  Київ: Наук. думка, 1979. 659 с.
4. Поляничко А. Насильство в загальноосвітніх навчальних закладах: сутність, причини поширення, наслідки. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2013. Вип. 35. С. 48-53.
5. Стоп шкільний терор: Особливості цькування в дитячому віці. Профілактика та протистояння булінгу. URL: http://uire.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Doslidzhennya-buling.pdf (дата звернення: 10.01.2020).
6. Прібиткова Н. Булінг у закладах освіти: поняття, структура, причини та шляхи подолання. Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави. Харків, 2017. С. 58-61.
7. Olweus D. Aggressors and Their Victims: Bullying at School. In: Frude N., Gault H. (Eds) Disruptive Behavior in Schools. New York, Willey&Sons, 1984. P.57-76.
8. Джуська А., Джуський В. Булінг – порушення права дитини на повагу до її гідності. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. Том 30 (69). № 2. С. 26-33.
9. Поляруш С. Поняття та проблема правового захисту від шкільного булінгу. Актуальні проблеми правової науки і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції : матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю підготовки охоронців правопорядку в Харкові (м. Суми, 20–21 трав. 2017 р.). МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Суми, 2017. С. 211–213.